Досить актуальною, на наш погляд, є організація взаємодії органів учасників антикорупційної боротьби на місцевому рівні. Враховуючи специфіку адміністративно-територіального поділу нашої держави та організаційно-структурну побудову підрозділів суб'єктів боротьби з корупцією, необхідно виділити наступні рівні організації взаємодії у цій сфері: а) на державному рівні - між центральними апаратами відповідних міністерств, відомств та установ, які залучаються до взаємодії; б) на обласному рівні - між головними управліннями, управліннями та іншими ланками суб'єктів, які залучаються до взаємодії; в) на міському та районному рівнях - між управліннями, відділами, відділеннями та іншими структурними одиницями суб'єктів, які залучаються до взаємодії.

Важливу роль в організації взаємодії на рівні області відіграють координаційні комітети по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при обласних державних адміністраціях. Саме ці органи забезпечують узгодження дій органів внутрішніх справ та інших органів державних органів, які ведуть або залучаються до боротьби з корупцією. Вказані комітети спільно з управліннями взаємодії з правоохоронними і контролюючими органами розробляють плани заходів щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю і контролюють їх виконання правоохоронними органами відповідної області, району, міста. В цих планах з урахуванням особливостей певного регіону визначають конкретні завдання територіальних підрозділів відповідних державних органів, органів місцевої влади з залученням органів місцевого самоврядування щодо боротьби з корупцією, визначається порядок, терміни їх виконання та відповідальні особи, форми взаємодії у цій сфері, а також порядок фінансування спільних заходів щодо боротьби з корупцією та злочинністю [196].

Проведений нами аналіз наукових джерел та нормативної бази, дозволяє зробити висновок, що суб'єкти, які ведуть боротьбу з корупцією, виступають як підсистема правоохоронних органів спеціального призначення. Їх робота підлягає розгляду з позицій системного підходу, оскільки усі вони у розв'язанні спільних задач повинні діяти як єдина система, що є складовою суб'єкта управління суспільством та суспільними процесами. Кожний із правоохоронних органів, який входить до системи суб'єктів боротьби з корупцією, виконує насамперед власну специфічну роль щодо реалізації задач і напрямів боротьби з корупцією: діяльність прокуратури та Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю є переважно управлінською (функції координації та нагляду), інших суб'єктів - переважно виконавчі (функція безпосередньої боротьби та попереджувального впливу на корупцію).

Крім того, переважна більшість спеціалізованих правоохоронних органів зорієнтована на боротьбу, в першу чергу, з організованою злочинністю, а протидія корупції визнається, в кращому випадку, як приоритетний напрям їх діяльності. Подібний аспект необхідно враховувати у тих випадках, коли законодавство країни розмежовує кримінальну та адміністративну функцію суб'єктів правоохоронної діяльності, оскільки від цього залежить коло методів та засобів (наприклад, кримінально-процесуальних й оперативно-розшукових заходів) виявлення і припинення корупційної поведінки та обсяг компетенції конкретного органу.