З другого - це запобігання і вирішення міжособистих конфліктів у колективі суду. Існує думка, що конфлікт - явище завжди небажане. У визначеному розумінні це так, тому що конфлікт завжди супроводжується емоційною напруженістю конфліктуючих сторін. Деякі фахівці у галузі менеджменту вважають конфлікт наслідком неефективної діяльності організації (установи) і поганого управління. Тому багато керівників прагнуть або придушувати усі конфлікти, або взагалі не втручатися в них.

Разом з тим, навіть в організаціях з ефективним управлінням, деякі конфлікти не тільки можливі, а навіть можуть бути бажаними. Йдеться про те, що конфлікти допомагають виявити розмаїття поглядів, надають додаткову інформацію, допомагають сформулювати більше число варіантів вирішення тієї чи іншої проблеми.

Таким чином, конфлікт може бути функціональним і сприяти підвищенню ефективності виробничої діяльності, але він може бути і дисфункціональним, тобто призводити до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва й ефективності праці.

Роль конфліктів у діяльності колективу суду багато в чому залежить від того, наскільки вдало керівник уміє регулювати конфліктами. Для того, щоб вирішити конфлікт, голові суду треба насамперед з'ясувати причини виникнення конфліктних ситуацій. Залежно від службового становища учасників, конфлікти можуть бути горизонтальні та вертикальні. Перші можуть виникати між двома особами або між двома чи більше групами осіб. Вертикальні - це конфлікти між керівником (управлінням) і підлеглим персоналом. І горизонтальні, і вертикальні конфлікти за характером причин поділяються на ділові й емоційні. Однак, розбіжності між ними умовні, оскільки багато конфліктів, які починаються як ділові, в подальшому набувають емоційного забарвлення.

У залежності від характеру і причин конфлікту його можна розв'язати декількома шляхами: взаємним примиренням сторін, заснованим на обопільній згоді; розглядом конфлікту на зборах трудового колективу з наступним ухваленням рішення, обов'язкового для всіх учасників конфлікту.

Одним із елементів механізму управління, без якого неможливо здійснювати цілеспрямований вплив на трудовий колектив з метою упорядкування та оптимізації його роботи є планування роботи місцевого суду.

Під плануванням розуміють розробку цілей, завдань, напрямків розвитку, реформи державної діяльності та державного управління. [195][188]

Процес планування має такі етапи: 1)оцінка досягнутих результатів системи управління, реального її стану з урахуванням всіх складових елементів та якості їх функціонування; 2) встановлення потенційних можливостей системи; 3) визначення нової цілі та формування нових завдань управління; 4) пропозиції щодо внесення змін до системи управління; 5) визначення форм та методів контролю за виконанням запланованих заходів чи завдань.

Підставою для планування є науково обґрунтовані прогнози, які базуються на систематичному дослідженні стану, структури, динаміки управлінських явищ та процесів та визначенні їх перспективи.

Процес планування - це послідовність виконання певних операцій з відповідним складом учасників, результатом дій яких є прийняття управлінського рішення - плану.

Планування є частиною організації роботи, що охоплює систему місцевого суду, структуру його апарату; воно передбачає створення нормативної бази (Постанов Пленуму Верховного Суду, змін та доповнень у чинне законодавство, узагальнень матеріалів практики роботи місцевого суду та вищестоящих судів, аналізу судової статистики тощо), матеріально-технічного й науково-методичного забезпечення суддівської діяльності, оперативного керівництва діяльністю суду (інформаційно-аналітична робота, розробка й прийняття управлінських рішень, добір, розміщення і навчання кадрів тощо).

Планування тісно пов'язане з інформаційно-аналітичною роботою. Але визначений зв'язок не означає, що одержання інформації завжди передує плануванню, оскільки і планування визначає рух інформаційних потоків, проведення аналітичної роботи. І нарешті, у процесі виконання планових заходів інформаційне забезпечення як засіб контролю, дозволяє визначити стан об'єкта, що перебуває під управлінським впливом, і своєчасно внести необхідні корективи як у план роботи суду, так і у саму організацію планування.

Планування характеризується спрямованістю у майбутнє, оскільки надає можливість визначити пріоритетні напрямки діяльності на певному етапі, напрямку руху до них, прогнозувати кінцевий результат. За допомогою планування поєднуються мета діяльності та заходи щодо її практичної реалізації, виходячи з наявних людських, матеріальних та інших ресурсів.

Планування складається з таких основних стадій: 1) інформаційне забезпечення (результати проведення узагальнень судової практики, наявність інформації про поточне законодавство і зміни до нього тощо); 2) аналіз зібраної інформації і формування на цій основі пріоритетних завдань (наприклад, аналіз результатів ведення судової статистики, в тому числі - аналіз справ, рішення по яких були скасовані вищестоящими судовими інстанціями); 3) підготовка та обговорення проекту плану; 4)затвердження плану; 5)організація виконання плану.

Як свідчить практичний досвід, планування роботи місцевого суду проводиться один раз у квартал або у півріччя. Разом з тим, слід погодитись з тими практичними та науковими працівниками, які вважають доцільним планувати роботу місцевого суду один раз у квартал. [115][189] Поквартальне планування дозволяє передбачити заходи, які повинні бути здійснені найближчим часом і тривалість строків виконання яких обчислюється одним або декількома днями. [151][190]

Як правило, план роботи місцевого суду складається з проведення наступних заходів: 1)оперативних нарад; 2) узагальнень практики роботи суду, в тому числі - розгляду певних категорій справ за визначений період;

3) аналізу справ, рішення по яких були скасовані апеляційною або касаційною інстанцією; 4) організації роботи з працівниками апарату суду, проведення їх навчання тощо (наприклад, один раз на місяць голова суду доручає певному судді провести заняття з працівниками апарату суду з визначеної у плані теми).

План роботи місцевого суду доцільно складати з урахуванням наступних принципів планування: 1) науковості; 2)реальності; 3)конкретності; 4)колегіальності.

Науковість планування вимагає його здійснення за допомогою використання досягнень юридичної науки, всебічного аналізу стану справ у суді, врахування рекомендацій науково-практичних конференцій, соціологічних досліджень тощо.

План роботи повинен бути реальним як у відношенні заходів, що ним встановлюються, так і строків їх виконання. Включення до плану роботи суду великої кількості заходів по різним ділянкам роботи без урахування сил та можливостей колективу, може привести до того, що багато із запланованого виявиться невиконаним або виконаним неякісно чи несвоєчасно.

Для виконання кожного завдання у плані роботи суду необхідно вказати певний реальний строк (місяць, число). Строки виконання таких заходів, як, наприклад, узагальнення матеріалів судової практики розгляду тієї чи іншої категорії справ, слід визначити з точністю до місяця, а в окремих випадках - числа і місяця. Проведення таких заходів, як оперативних нарад, занять по підвищенню кваліфікації працівників апарату суду, слід планувати на визначений день тижня або місяця.

Конкретність планування передбачає, що кожний захід, включений до плану, повинен бути ретельно сформульований з тим, щоб виконавцю було ясно, що саме необхідно зробити для його виконання та у який термін. У плані слід указати, хто з працівників суду відповідає за виконання певного завдання.

Проекти планів доцільно обговорювати всім колективом суду на оперативних нарадах, тобто колегіально. Участь суддів, консультантів, секретарів судових засідань та інших працівників апарату суду у підготовці планів, - як вірно відмічається у юридичній літературі, - сприятиме творчої активності, здійснює стимулюючий вплив, підвищує відповідальність за їх виконання. [151][191]

Обов'язок складання та забезпечення виконання плану роботи суду, який покладається на голову місцевого суду, дозволяє виділити взаємозв'язок трьох стадій цієї роботи: розробку плану, перетворення його у життя, контролю за його виконанням.

Обов'язковою вимогою ефективної організації роботи місцевого суду є контроль за виконанням планів, який повинен постійно знаходитись у полі зору керівника суду, оскільки цей контроль повинен бути систематичним. Безпосередньо він може здійснюватись як головою суду, так і його заступником за допомогою консультанта суду.

Вважається, що контроль виконання плану роботи суду повинен включати в себе : 1) перевірку виконання певного завдання плану; 2)вивчення підзвітних матеріалів; 3) оцінку якості виконаних заходів; 4)безпосереднє ознайомлення з роботою тощо.

Як слушно зауважує Батуров Г.П., контроль дозволяє : аналізувати недоліки у роботі суду та знаходити шляхи їх вирішення; виявляти невикористані резерви для вдосконалення організації роботи суду; вивчати та розповсюджувати досвід роботи суду; удосконалювати планування. [151][192]

Результати контролю доцільно розглядати на оперативних нарадах, вони можуть виступати у якості підстави для прийняття конкретних рішень.

Контроль за виконанням плану та правильний розподіл обов'язків між працівниками суду передбачає можливість врахування індивідуального трудового внеску кожного працівника. Він дозволяє виявити навантаження та якість праці кожного робітника суду і на цієї підставі вірно розподілити як судові справи, так і інші доручення.

Вивчення витрат робочого часу дозволяє забезпечити науково обґрунтоване планування різних видів робіт, прогнозувати витрати робочого часу на ті чи інші операції у майбутньому, правильно розподілити сили та засоби діяльності працівників усередині місцевого суду.

До числа необхідних умов, які забезпечують належну організацію діяльності суду, на наш погляд, також варто віднести визначення і запровадження нормативів навантаження на суддів.

Слід відзначити, що спроби визначити і затвердити науково-обґрунтовані нормативи навантаження на одного суддю робилися неодноразово. Однак останнім часом реалізацію відповідної програми щодо забезпечення діяльності судів було припинено зовсім. До того ж у зв'язку з ускладненням процедури першого призначення на посаду судді вакансії не заповнюються в середньому більш ніж один рік.

Як відмічає В.Ф. Бойко, якщо в 1996 р. навантаження на одного суддю місцевого суду становило в середньому 35 справ на місяць, то в 2002 р. - 89, по м. Києву - 113, в Автономній Республіці Крим - 110, в судах Харківської, Запорізької, Львівської областей - понад 100 справ.[22][193]

Ми цілком поділяємо думки тих авторів, які вважають, що чинна система розподілу навантаження на суддів не тільки порушує право судді

на створення і забезпечення необхідних умов для здійснення професійної діяльності, а й створює перешкоди доступності правосуддя. [134][194]; [25][195]