Стає проблематичним виконання Україною ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р. [58][196], відповідно до якої на Україну покладається обов'язок забезпечити право кожного на справедливий та відкритий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом протягом розумного строку, встановленого законом.

Можливо, для ефективного вирішення цієї проблеми доцільно використовувати в судовій політиці України Рекомендації № R(86) 12 Комітету міністрів Ради Європи від 16 вересня 1986 р. щодо заходів для недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суди. Цей документ, крім виділення судовим органом необхідних коштів для ефективного розгляду зростаючої кількості прав, що знаходяться у судах, і зменшення кола завдань, що не стосуються судочинства, пропонує використовувати такі заходи, як сприяння, де це необхідно, примиренню сторін ( як поза судовою системою, так і до чи в ході судового розгляду); спрощення доступу до альтернативних способів вирішення спорів і підвищення їх ефективності як процедури, що заміняє судовий розгляд; страхування судових витрат та інші заходи, що спрямовані на зменшення навантаження на суддів і сприяють реалізації принципу доступності правосуддя.

Слід додати, що до вказаних заходів, спрямованих на зменшення навантаження на суддів, можливо також віднести : 1) застосування письмового провадження; 2) створення правових та організаційних умов для функціонування третейських судів; 3) наукове обґрунтування та практичне втілення медіації - діяльності професійних посередників, які спрямовують учасників правового конфлікту до компромісу і самостійному врегулюванню спорів.

Суттєвого розвантаження судової системи можна досягти, розвинувши потенціал нотаріату. Зокрема, доцільно підтримати пропозицію Комітету Верховної Ради з питань правової політики та центру політико-правових реформ, що була висловлена у Концепції розвитку системи правосуддя в Україні на 2004-2014 р.р., відносно трансформування у функцію нотаріату наказового провадження у цивільному судочинстві. [180][197]

Ми підтримуємо також точку зору тих наукових та практичних працівників, які вважають за необхідне уникнути дублювання функцій апарату суду і працівників Державної судової адміністрації. [15][198] Прикладом тому - дублювання функцій судової міліції і судових розпорядників. Є доручним говорити про об'єднання цих інститутів у систему судових приставів, яка б підтримувала порядок у залі судового засідання і забезпечувала охорону приміщення судів.

Назрілою необхідністю, в тому числі - і в світлі вказаних вище проблем, є законодавче врегулювання діяльності суду присяжних в Україні.

Позитивне значення щодо забезпечення права судді на необхідні умови для здійснення професійної діяльності має реалізація принципу спеціалізації ( як зовнішньої, так і внутрішньої). Для цього, на наш погляд, необхідно забезпечити судову систему достатньою кількістю кваліфікованих фахівців (передбачається створення нової Концепції кадрової політики щодо суддів) та, звичайно, передбачити витрати на підвищення рівня утримання суддівського корпусу.

На фоні заходів з поліпшення матеріально-технічного забезпечення судів, розробки таких організаційно-правових норм, як нормування праці, найбільше значення набуває вдосконалення як процесуальної організації, так і не процесуальної організації роботи суддів з метою максимального усунення витрат часу, оскільки останнє, як слушно зауважує Морщакова Т.Г., - зберігає час не тільки самих суддів, але й інших людей, які були втягнуті у сферу судочинства. [151][199]

В зв'язку з тим при розгляді питань наукової організації праці у судах неможливо обійтись без розгляду проблем, пов'язаних з організацією особистої роботи голови суду (судді), оскільки "умовою організації діяльності інших осіб, є уміння організувати свою особисту діяльність". [136][200]

Організація особистої роботи - це завдання, яке вирішується кожним суддею самостійно, виходячи з конкретних умов (індивідуальних особливостей, характеру, обсягу роботи суду тощо), та враховуючи загальні принципи організації роботи.

Самоорганізація роботи голови суду (судді) являє собою циклічний процес, який складається з таких етапів : визначення кола обов'язків працівників, аналізу працевтрат і пошуку резервів робочого часу, планування, самоконтролю і самооцінки.

Важливим елементом самоорганізації є аналіз витрат робочого часу і пошук невикористаних резервів. Простим і з тим досить ефективним способом такого аналізу є самофотогрування робочого дня. Техніка самофотогрування нескладна: протягом дня фіксуються всі види виконаної роботи і проставляється витрачений за видами робіт час.

Самофотогрування може бути суцільним і вибірковим. Однак у будь-якому випадку воно має проводитися щодня протягом 3-4 тижнів підряд. Його результати дозволяють визначити, скільки робочого часу витрачає даний працівник на виконання покладених на нього обов'язків та скільки часу витрачається на телефонні розмови, незаплановані паузи, технічну роботу тощо.

Економія робочого часу здійснюється, по-перше, за рахунок упорядкування і оптимізації особистої роботи (скорочення часу на телефонні розмови, проведення нарад; заповнення непередбачених пауз; делегування деяких своїх функцій підлеглим тощо) по-друге, за рахунок застосування наукових методів організації праці, підвищення професіоналізму.

Зокрема, економія робочого часу може бути досягнута за рахунок : оволодіння технікою швидкого читання[201]; раціонального читання, що передбачає добір потрібної літератури, встановлення черговості її читання, фрагментарного читання; використання оргтехніки (диктофон, персональний комп'ютер тощо); складання документів із застосуванням макетів; уніфікації документів тощо.[202]

Відомо, що чіткість і визначеність у роботу вносить її планування. Воно створює раціональний режим трудового дня, допомагає правильно розподілити час, полегшує проведення контролю й самоконтролю. Як показує досвід практичної роботи, час, витрачений на складання плану, у кінцевому рахунку дає економію в цілому.

Поряд з довгостроковим та короткостроковим плануванням розрізняють планування робочого дня - денний чи погодинний план роботи, який є найважливішою ланкою у системі планування особистої роботи судді. Головним призначення цього плану є визначення черговості робіт протягом робочого часу.

Складаючи денний план роботи, суддя повинен виходити з : 1) наявності роботи, термін виконання якої визначається заздалегідь (наприклад, участь у судових засіданнях, читання лекцій тощо); 2) характеру запланованої роботи.

Так, фахівці вважають, що більш складні і важливі справи повинні виконуватися в першій половині дня. З одного боку це диктується тим, що саме в цей час доби рівень працездатності вищий, ніж в іншій, особливо через 1-1,5 години після початку робочого дня. З іншого боку, невирішене питання або невиконана важлива робота впливають негативно психологічно, створюючи тим самим дискомфорт, що ускладнює (і навіть унеможливлює) виконання наступної роботи.

Важливе значення при складенні денного чи погодинного плану роботи судді має знання власної біоритмограми. Вчення про біоритми виходить із того, що фізичні, психічні й інтелектуальні особливості людини піддаються циклічним коливанням.[203]

Щоб постійно підтримувати власну працездатність, суддям доцільно щодня планувати час для перегляду юридичної літератури, періодичних видань, вивчення позитивного досвіду роботи тощо.

Актуальною нині проблемою є розробка концепції впровадження у судову діяльність засобів електронної техніки. При цьому, як слушно зауважує В.Д. Бринцев, - виходячи з реального стану фінансування судів, слід передбачити два моменти : 1)цільове виділення коштів з державного і місцевих бюджетів на реалізацію відповідної програми; 2) поетапне втілення досягнень наукового прогресу в систему судочинства. [25][204]

Можна виділити два основні напрями програмного забезпечення судової влади :

1) реалізація норм Конституції щодо повного фіксування судових процесів за допомогою технічних засобів; [205]

2) електронне забезпечення документообігу ( системи роботи з документами, реєстрації останніх, контролю за їх проходженням на різних етапах судового розгляду, видачі копій рішень суду тощо); нормативної бази, судової практики (прецедентів), методичних роз'яснень, тлумачень законодавства та інших джерел правової інформації; системи контролю за додержанням процесуальних строків; виконанням доручень, рекомендацій; архівного діловодства; судових процесів (крім стенографування); обліку діяльності присяжних та народних засідателів тощо. [57][206]

Складовими елементами функціональної моделі автоматизованого робочого місця судді місцевого суду можуть бути : 1) система підтримки прийняття рішень; 2) система оформлення супровідних документів; 3) система звітності перед адміністрацією суду; 4) система ведення судової статистики; 5) система планування дат проведення судових засідань. Так,

наприклад, остання система дозволяє судді планувати свою роботу і сигналізує йому про наближення дати закінчення встановленого законом строку, відведеного для підготовки справи для розгляду тощо.

Електронний документообіг дозволяє докорінно змінити засади судочинства, адже при його застосуванні досягається інтеграція документів з базами даних, одержаних під час розгляду різних справ. Завдяки цьому виникає можливість узагальнення та відповідної обробки судових прецедентів з метою використання одержаних даних під час прийняття рішень у ще не розглянутих судами справах. [25][207]

Як відмічалось, одним з компонентів організації праці є підбір кадрів; поліпшення організації їх підготовки і підвищення кваліфікації; науково-обґрунтований розподіл і кооперація праці.

У відповідності до ст.130 Закону України "Про судоустрій України" на апарат місцевого суду покладається здійснення організаційного забезпечення роботи суду. Апарат очолює керівник апарату або завідуючий секретаріатом, який підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації.[208].

Голова місцевого суду приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду ( ст. 24 Закону "Про судоустрій").

Голова місцевого суду повинен добре знати достоїнства та недоліки кожного робітника суду, оскільки інакше він не зможе правильно розподілити їх по ділянкам роботи, своєчасно висунути їх на більш відповідальні посади, правильно керувати їх діяльністю.