Отже, під інститутом атестації в публічній службі слід розуміти систему правових норм, які регулюють атестаційно- службові відносини, що складаються при проходженні служби, щодо оцінювання ділових, особистих, моральних якостей службовців з метою: а) визначення рівня професійної підготовки та відповідності службовця займаній посаді; б) підвищення ефективності управління діяльністю публічного службовця.

Головними завданнями атестації є: а) встановлення відповідності службовця займаній посаді (визначення рівня професійної підготовки); б) дотримання на практиці принципів публічної служби; в) забезпечення законності в системі функціонування публічної служби; г) формування професійного кадрового персоналу публічних органів; ґ) виявлення потенційних можливостей публічного службовця з метою підвищення його по службі; д) застосування до публічного службовця заходів стимулювання і відповідальності; е) забезпечення реального функціонування механізму просування службовця по службових сходинах; є) підтримка стабільності публічної служби; ж) стимулювання підвищення кваліфікації та професіоналізму службовців; з) попередження та боротьба з правопорушеннями і корупцією в системі публічної служби.

У той же час слід наголосити на необхідності законодавчого (а не на рівні підзаконних актів) врегулювання атестації. Крім того, існуючий механізм атестації потребує реформування, а саме: впровадження більш простої і гнучкої процедури, яка б, з одного боку, унеможливлювала суб'єктивний підхід з боку керівника установи, а з другого - стимулювала професійне зростання та досягнення високих результатів з боку публічних службовців.