Відкриття та розгляд справи. Підсудність справ про надання повної цивільної дієздатності визначена у ст. 242 ЦПК. Заява про надання повної цивільної дієздатності подається до суду за місцем проживання неповнолітньої особи. Відповідно до ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання, тому заява може бути подана до суду за одним із них. Слід звернути увагу на особливості визначення підсудності справи про надання повної цивільної дієздатності неповнолітньому громадянину України, який проживає за її межами. Відповідно до ч. 2 ст. 242 ЦПК підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами, повної цивільної дієздатності з підстав, передбачених законом, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Відповідно до закону заява про надання неповнолітній особі повної дієздатності за формою та змістом має відповідати передбаченим у законі вимогам. Заява має бути складена в письмовій формі і містити: найменування суду, до якого подається заява, точне ім'я заявника, його місце проживання, зміст вимоги, виклад обставин, які стверджують здатність неповнолітнього за рівнем свого розвитку самостійно своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або записана матір'ю чи батьком дитини, а також перелік документів, що підтверджують ці факти та додаються до заяви (статті 119, 243 ЦПК). Відповідно до загальних правил цивільного судочинства при поданні заяви має бути сплачено судовий збір у порядку і розмірі, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито"¹, та додано документи, що це підтверджують. Недотримання цих вимог тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності оплаті не підлягають (п. 2 ч. 4 ст. 81 ЦПК).

Із метою забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи суддя після відкриття провадження у справи зобов'язаний відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства провести всі необхідні підготовчі дії, що забезпечують правильне та своєчасне вирішення справи. Передусім, визначити предмет доказування та коло необхідних для розгляду справи доказів. Важливим є залучення до справи заінтересованих осіб, тому суддя має визначити їх процесуальний статус та повідомити цих осіб про місце й час розгляду справи, а осіб, участь яких є обов'язковою, - викликати до суду повісткою.

Розгляд справи про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності суд здійснює за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також органів опіки і піклування (ст. 244 ЦПК). Участь представників органів опіки і піклування у розгляді цих справ є обов'язковою (ст. 244 ЦПК). Орган опіки та піклування може взяти участь у справі за своєю ініціативою або бути залучений судом для надання висновку щодо заявленої вимоги в межах своїх повноважень на підставі ч. 3 ст. 45 ЦПК. Недотримання судом при розгляді справи цієї вимоги є підставою для скасування рішення суду як такого, що постановлене з порушенням норм цивільного процесуального права, які впливають на вирішення справи по суті. Тому у разі неявки представника органів опіки і піклування в судове засідання суд повинен відкласти розгляд справи. Вбачається, що з урахуванням характеру заявленої вимоги участь заявника та заінтересованих осіб (батьків, усиновлювачів, піклувальника) слід також визнати обов'язковою із закріпленням цього у законі.

Предмет доказування у справі становлять передусім юридичні факти, що відповідно до ст. 35 ЦК є підставою для надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, тобто досягнення фізичною особою певного віку (шістнадцяти років) та укладання з ним трудового договору або запис неповнолітньої особи в порядку, передбаченому законом, матір'ю або батьком дитини.

У юридичній літературі висловлена слушна, з нашої точки зору, думка, що при вирішенні цих справ предметом дослідження у суді мають бути крім того й інші обставини, а саме: рівень зрілості неповнолітнього, риси його характеру, звички, психічний та майновий стан, раціональність використання коштів та розпорядження ними тощо. Неповнолітня особа, таким чином, повинна мати відповідний ступінь розумової, моральної і психологічної зрілості та свідомості, які забезпечують її здатність самостійно сформувати своє волевиявлення щодо здійснення належних їй прав та покладених обов'язків. Загальна освіта, розвиток науки і техніки тощо сприяють більш ранньому дозріванню розумових здібностей, які мають значення для волевиявлення, але рівень їх у кожного неповнолітнього різний і перебуває у процесі постійного формування^[126]. На підставі цього М. В. Антокольська справедливо відзначає, що широкого підходу до емансипації неповнолітнього не повинно бути, бо це може спричинити порушення його прав^[127].

Таким чином, можна зробити висновок, що для надання особі повної цивільної дієздатності недостатньо встановити тільки зазначені у ст. 35 ЦК факти. Виходячи з легального визначення цивільної дієздатності фізичної особи, предмет доказування у цих справах становлять також факти, які свідчать про наявність у неповнолітньої особи волі, рівня зрілості та свідомості, достатніх для здійснення дій, спрямованих на набуття цивільних прав та обов'язків, та про її здатність усвідомлювати наслідки цих дій та нести самостійну відповідальність. Ґрунтовною у зв'язку з цим уявляється точка зору, відповідно до якої для

визначення рівня розумової, психічної та моральної зрілості неповнолітнього слід залучати до участі у справі фахівців у галузі психології та педагогіки^[128].

Факти, що становлять предмет доказування, мають бути доведені під час судового розгляду. Заявник та заінтересовані особи мають подати до суду необхідні докази. У процесуальній літературі відмічається, що ними можуть бути копія трудового договору (контракту) або трудова книжка, свідоцтво про народження дитини, де неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини, документи про освіту, розмір заробітної плати або інших доходів, стан здоров'я та наявність майна, характеристика з місця навчання або роботи, довідки про те, що особа не перебуває на обліку в наркологічному чи психіатричному диспансері тощо^[129].

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким задовольняє або відхиляє вимогу заявника про надання йому повної цивільної дієздатності. Слід відмітити, що відмова суду у наданні неповнолітній особі повної цивільної дієздатності не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою вимогою через певний проміжок часу, оскільки не виключається зміна обставин, що може суттєво вплинути на вирішення цього питання. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність із дня набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 35 ЦК надана неповнолітній особі повна цивільна дієздатність поширюється на всі цивільні права та обов'язки. При цьому необхідно звернути увагу на те, що особа, яка набула повної цивільної дієздатності, зберігає статус неповнолітньої особи. Цей факт певною мірою обумовлює обсяг наданої особі дієздатності, тому що неповнолітня особа не може набувати прав, які відповідно до закону пов'язані з досягненням певного віку. Так, неповнолітня особа, яка набула повної цивільної дієздатності, не може бути усиновлювачем (ч. 1 ст. 211 СК), опікуном або піклувальником (ч. 1 ст. 244 СК), добровільним представником у суді (ст. 40 ЦПК) тощо. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності має незворотний характер. Повна цивільна дієздатність зберігається у випадку, коли припинили існувати обставини, за яких вона була надана, тобто у разі припинення шлюбу, трудового договору або підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 34, ч. 5 ст. 35 ЦК). Законом не врегульоване питання відносно того, чи діє зазначене правило у разі надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини, якщо, наприклад, запис буде анульовано тощо. Отже, уявляється доцільним поширити правову дію загального правила щодо незворотності надання повної цивільної дієздатності і на випадки її надання неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Рішення суду може бути оскаржене заявником, заінтересованими особами та іншими особами, які брали участь у справі. Копія рішення суду про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили обов'язково надсилається органові опіки та піклування. З метою захисту прав та інтересів неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, варто було б передбачити обов'язок органів опіки та піклування здійснювати контроль щодо розпорядження такими особами цінним майном, відчужування нерухомого майна, отримання кредитів у великих розмірах тощо та закріпити це у законі.