Місце вчинення злочину, будучи одним з елементів криміналістичної характеристики, містить значний обсяг інформації, що стосується способу вчинення злочину, характеристики слідів (слідової картини), характеристики особи злочинця. У кримінально-правовій літературі місце вчинення злочину є факультативною ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Однак факультативність не свідчить про його другорядну роль у розслідуванні злочину. А. Наумов і К. Акоєв указують на те, що неуважне ставлення до встановлення цієї ознаки складу злочину спричиняє помилки в застосуванні відповідних кримінально-правових норм, а отже, може серйозно порушувати права громадян у кримінальному судочинстві [221][178].

У літературі немає єдиної думки стосовно визначення місця вчинення злочину.  В.Є. Мельникова визначає місце вчинення злочину так: по-перше, це простір, що може бути ким-небудь або чим-небудь зайнятий, на якому що-небудь відбувається, перебуває або де може розміститися; по-друге, ділянка або місцевість на певній території [291] [179]. Деякі вчені також відносять до місця вчинення злочину об'єкти, на яких відбуваються суспільно небезпечні діяння [244][180]. В.Б. Малинін і О.Ф. Парфьонов, вказують, що місце вчинення злочину можна розглядати у двох взаємозалежних аспектах: у широкому значенні - як територія фізичного простору, територія, на яку поширюється юрисдикція тієї або іншої держави, і у вузькому - як просторову характеристику злочину [199][181].

Стосовно  такого злочину, як шахрайство, місце його вчинення має особливе значення, оскільки є джерелом певних слідів, що відображають механізм злочинної дії, взаємини злочинця та жертви. Водночас, при розслідуванні шахрайства місце вчинення злочину та місце події не завжди становлять єдиний комплекс. Місце злочину одне - це місце вчинення шахрайства, а місць події, пов'язаних із цією подією, може бути декілька: місце виготовлення підроблених документів, місце транспортування вилучених матеріальних цінностей тощо.

У всіх випадках дані огляду місця події, а по злочинах, при вчиненні яких у криміналістичному розумінні місця події немає, а існує лише місце того, що сталося, місце злочину зберігає цілу систему взаємозалежних ознак, що відображають подію, що відбулася [139][182] .

Місце вчинення злочину обирається з урахуванням можливості реалізації обраного способу злочину, предмета посягання, особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізовуватися в декількох місцях, не пов'язаних між собою. Мова може йти й про територіальне поширення якого-небудь виду шахрайства. Шахраї можуть створювати "спеціальні фірми", в яких здійснюється збирання грошей від громадян (оформлення віз або паспортів для виїзду за кордон, різні туристичні афери, підтримка клубів, побудова класичних фінансових пірамід, благодійні заходи тощо) [219][183] .

Результати узагальнення й аналізу кримінальних справ про шахрайство, показують, що місцем вчинення шахрайства є місця купівлі-продажу предмету посягання - 31,7 %; вулиця - 16,4 %;  вокзали - 15,3 %; посередницькі фірми - 15,1  %; агентства нерухомості - 11,3 %; місце проживання потерпілого - 10,2 %; місце проживання злочинця - 0,4%.

Вибір шахраєм місця вчинення злочину багато в чому залежить від предмета посягання. Так, специфікою цього елемента криміналістичної характеристики шахрайства у сфері обігу житла є те, що злочин, як правило, має кілька місць вчинення, а за часом воно "розмито". Іншими словами, шахрайство у сфері обігу житла складається з низки дій, які відбуваються в різних місцях і мають деяку протяжність у часі. Кожна із вчинюваних злочинцем дій становить послідовність, результатом якої буде досягнення злочинного наміру [310][184] .

Такими місцями є місця складання та одержання документів, пов'язаних з обігом житла, які можна розглядати як з топографічної чи географічної точки зору, так і з погляду призначення приміщень. У зв'язку із цим місцями вчинення злочину є  місця розташування органів нотаріату, органів державної реєстрації прав на нерухоме майно тощо. Місцями вчинення шахрайства справедливо вважати як робочі місця тих чи інших осіб, так й інші місця, де могли відбуватися певні дії.

При шахрайському посяганні на матеріальні цінності місцем вчинення злочину можуть бути складські приміщення, ринки, фінансові установи, приватні домоволодіння (або квартири). "Безпрограшні" лотереї, "лохотрони", фінансові піраміди організовуються та проводяться, як правило, у великих містах. У сільській місцевості майже не зустрічається такого виду шахрайства.

Певне значення для розкриття злочину має час його вчинення. Час вчинення злочину є не лише елементом криміналістичної характеристики шахрайства, але й дозволяє встановити послідовність, розвиток різних явищ і процесів у часі [313][185] .

Дослідження проблеми часу в загальній характеристиці злочинів має багатоаспектний характер, тому що його встановлення може визначати саму можливість вчинення злочину; за який відрізок часу особа могла вчинити злочин; установити наявність професійних навичок підозрюваного; спростувати заяву про алібі та ін. [139][186]

Кримінально-правове значення час має для з'ясування періоду вчинення злочину (приміром, шахрайство відбувалося тривалий проміжок часу). Встановлення такого часу важливо для кваліфікації вчиненого та визначення міри покарання шахрая.

Час з позиції криміналістичної методики дозволяє з'ясувати черговість розвитку досліджуваних явищ і процесів. Виявлення взаємозв'язку та взаємозумовленості пов'язано зі знанням того, яка подія була раніше (або пізніше) іншої, або що вони відбувалися одночасно.

Значення часу як елементу криміналістичної характеристики визначається його вибірковістю відносно окремих категорій злочинів. У більшості випадків шахрайство відбувається в денний час. За результатами узагальнення кримінальних справ про шахрайство  слідує, що шахрайство відносно фізичних осіб відбувається в денний час (77,8%). Ігрові атракціони шахраїв у літню пору працюють із 7 години ранку, а взимку - з 9 години ранку. Закінчується ж "робочий день" узимку о 16 годині, а влітку - о 19 годині. Однак у випадку, коли шахраї використовують підроблені грошові знаки, грошові або товарні "ляльки", банківські документи, вони обирають більш пізніший час доби. Часом вчинення шахрайства у сфері обігу житла є дата й час, протягом якого працюють органи, що відають документообігом у сфері обігу житла. Тобто це в основному будні дні, з 12 до 18 години. Іноді шахрайство відбувалося й у неробочі дні, оскільки зрідка нотаріуси ведуть прийом громадян і в ці дні [60][187] .

Так, засуджена Червонозаводським районним судом м. Харкова К., у вечірній час прийшла до потерпілої, що дала об¢яву про продаж швейної машини. Оглянувши машину, домовилися про ціну. К. розрахувалася доларами США (сума повинна була складати 100 доларів США). Коли шахрайка зникла, потерпіла помітила, що отримала дві копюри по 5 доларів США із доклеяними нулями. На допиті потерпіла повідомила, що ввечері вона була втомлена, увага розсіяна, а також недостатньо було світла в коридорі, де відбувся розрахунок[188].

Таким чином, установлення часу не лише важливе для з'ясування безлічі обставин, що сприяють розслідуванню злочинів, але й розглядається як необхідна умова вивчення причинно-наслідкових зв'язків і взаємин між елементами криміналістичної характеристики [128][189] .