Криміналістичне вчення про жертву є достатньо новим і перспективним напрямком. У криміналістиці приділялася певна увага вивченню особи жертви [304, 205, 40, 149, 258] [238].

Слова "жертва", "потерпілий", "постраждалий" розглядаються в українській мові як синоніми. Однак уживаються вони не завжди   рівнозначно. Слово "жертва" - поняття більше ємне, що має безліч різних відтінків, у тому числі й релігійного характеру [304][239] . Воно означає людину, що постраждала або загинула від нещасного випадку, від руки ворога; той, над ким знущаються, проявляють насилля; той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-небудь, чого-небудь [51][240] , негативних життєвих обставин або нещасного випадку [240, 298][241] . "Потерпілий" - той, хто зазнав чогось тяжкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму; людина, що дістала фізичну травму, зазнала матеріальних втрат, кривди [51][242]. Термін "постраждалий" обраний законодавцем для позначення особи, що постраждала від злочину. "Постраждалий" - той, хто постраждав, зазнав неприємностей, матеріальних збитків, фізичної травми [51][243].

Поняття "жертва злочину" у кримінально-правовому значенні не може бути рівнозначно поняттю "потерпілий від злочину". З погляду кримінально-правового закону особа стає повноправним суб'єктом  кримінально-процесуальної діяльності потерпілим лише після  винесення відповідної постанови або ухвали.

Криміналістичне вивчення особи жертви не може не виходити з особливого правового статусу потерпілого від злочину, його положення як суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності, наділеного широкими правами, що дозволяють йому брати активну участь у розкритті злочину й викритті злочинця. Специфічність же криміналістичного вивчення полягає в тому, що його об'єктом не обов'язково є особа, визнана відповідною постановою або ухвалою потерпілим. У зв'язку із цим заслуговує на увагу думка Л. В. Франка, який вважав, що віктимологічні дослідження не можуть обмежуватися дослідженням лише тих осіб, які визнані потерпілими компетентними органами [299][244].

 В юридичній літературі не склалося єдиної думки про обсяг понять "жертва злочину" і "потерпілий". Так, на думку М.С. Строговича, "потерпілим може бути як фізична особа-громадянин, так і юридична особа-організація, підприємство, установа" [271][245]. П.С. Елькінд зазначає, що  як "жертва злочину" може  виступати і фізична,  і юридична особа, "потерпілй" - тільки фізична особа (громадянин) [326][246]. З погляду криміналістичної віктимології під жертвою злочину,  постраждалим від злочину, потерпілим розуміється будь-яка фізична особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода незалежно від того, винесена чи не винесена відповідна постанова про визнання такої особи потерпілим [304][247].

Криміналістичне вчення про жертву являє собою  систему криміналістичних теоретичних і практичних знань про особу, що постраждала від злочину. Жертва злочину, будучи об'єктом спеціального криміналістичного дослідження, вивчається і як джерело криміналістичної інформації. У цій якості вона постає перед нами: по-перше, як об'єкт, що характеризується певними фізичними і біологічними (психофізіологічними, соматичними) ознаками, які відповідають підсистемам функціонально-динамічних, морфологічних і субстанціональних елементів, що виділяються у структурі жертви злочину [125][248]; по-друге, як суб'єкт, що має набір особистісних якостей і властивостей (психологічного, соціально-психологічного характеру), що сприймає й передає інформацію, яка може мати доказове значення.

Однак жертва шахрайства становить інтерес не лише як джерело особистої доказової інформації, тобто не лише як суб'єкт, який повідомляє про те, що відбулося, але і як фізичний об'єкт, що вносить певні зміни в навколишнє оточення або може нести на собі (тілі, одязі) чи на наявних при ньому предметах і засобах різні сліди, виявлення й дослідження яких дозволяє одержати важливу в доказовому відношенні інформацію.      

Як об'єкт, що має фізичні, біологічні якості й властивості, жертва злочину вивчається в її взаємодіях і взаємозв'язках з матеріальним середовищем місця події, особою або особами, що вчинили злочин, та іншими об'єктами. Своєрідність положення жертви в системі об'єктів, що утворюють сліди, визначає й специфічність положення її слідів у загальній сукупній системі слідів, що виникають у результаті вчинення злочину. [164][249]

Водночас жертва злочину вивчається в системі елементів, що становлять структуру криміналістичної характеристики злочину. Виявлення типології взаємних зв'язків місця, часу, способу вчинення та приховування злочину, обраних злочинцем знарядь і засобів, а також характеру відносин злочинця й жертви, їхнього віку, статі та інших особистісних особливостей дозволяє від установлення деякої сукупності елементів і їхнього взаємозв'язку переходити з більшою або меншою ймовірністю до встановлення ознак відсутніх (невідомих органу слідства) елементів. Причому дані про жертву злочину є вихідними. На їхній основі з урахуванням інформації про особливості місця події, способу вчинення злочину можна будувати типові версії про мотиви й суб'єкта злочину, його стосунки з потерпілим [53, 260][250] .

Жертва злочину вивчається також у системі зв'язків, особистих стосунків, що склалися в найближчому соціальному оточенні (з рідними, близькими, друзями, знайомими). Виявлення своєрідності психології жертви (характеру, інтелекту, схильностей, інтересів, емоційних якостей та інших психічних особливостей), її положення в системі зв'язків і взаємин з іншими особами дозволяє простежити вчинення злочинного посягання в розвитку.

При виділенні в структурі жертви злочину підсистеми психічних, соціально-психологічних елементів вона вивчається як особистість, що перетерпіла в результаті злочинного посягання, нанесеної їй фізичної, майнової або моральної шкоди, як певні зміни, які впливають на обсяг та якість одержуваної інформації. Своєрідність особи жертви, її положення в системі особистих відносин (мікросередовищі), взаємин з особою або особами, що вчинили злочин, а також особливості оцінки злочину і його різних наслідків як самим потерпілим, так і його найближчим соціальним оточенням обумовлюють або можуть обумовлювати якість і стабільність показань потерпілого, його ставлення до процесу розслідування. Потерпілий може активно сприяти слідству, займати нейтральну або пасивну позицію або активно протидіяти встановленню істини в справі [164][251] .

У системах взаємозв'язків жертви злочину особливе місце посідає її зв'язок з особою злочинця. Знання особливостей такого зв'язку при урахуванні інших елементів дозволяє одержати необхідну інформацію для розкриття злочину.

У багатьох випадках при вчиненні шахрайства, особливо при його підготовці, злочинець, оцінюючи реальну ситуацію, в якій йому доведеться діяти або в якій він уже діє, не може не враховувати вік, стать, фізичну силу, інтелектуальні можливості, та інші особисті властивості потерпілого.

Способи вчинення злочину, у тому числі місце, час, знаряддя та інші пристосування й засоби обираються злочинцем з урахуванням можливої фізичної й інтелектуальної протидії з боку потерпілого. Дії злочинця та відповідні активні або пасивні дії потерпілого, оскільки вони відбуваються в певному матеріальному середовищі, відбиваються у вигляді слідів, що свідчать як про саму подію злочину, так і про зв'язки й взаємовідносини злочинця і   потерпілого [304][252].

Зв'язок "злочинець-потерпілий" виникає як наслідок розвитку злочинної події та дій особи, що вчинила злочин, її взаємодії з жертвою посягання. Акт злочинного посягання перетворює існуючий до цього зв'язок даних осіб (який мав особистий, побутовий або інший характер) у зв'язок кримінальний. У випадках коли злочинець і потерпілий (жертва злочину) до посягання не зустрічалися, не були знайомі, в основі розвитку зв'язку лежить лише факт вчинення злочину.

Зв'язок жертви й злочинця не є однотипним. Тут можна виділити різні рівні, різноманітні типи зв'язку злочинця і його жертв. Л. В. Франк зазначає, що деталізація суб'єктивного зв'язку між потерпілим і злочинцем має  бути багатоступінчастою, повинні бути уточнені найтонші перехідні грані [298][253] .

Однією з важливих підстав при розмежуванні типів зв'язків є характер соціальних контактів, що існували до вчинення злочину між злочинцем і жертвою. Відповідно до цього критерію залежно від ступеня близькості, інтенсивності й тривалості відносин зі злочинцем потерпілі підрозділяються на три групи: 1) належать особи, що перебувають зі злочинцем у різних відносинах споріднення, свояцтва, а також у фактичних шлюбних відносинах; 2) знайомі: а) за місцем проживання, місцем народження; б) по спільній роботі, навчанню, службі в армії, громадській діяльності, спільному проведенню відпочинку й дозвілля; в) по випадкових зустрічах на вулиці, у клубах, дискотеках; г) у результаті участі в злочинній діяльності; д) інші знайомі. Ця група характеризується різними параметрами знайомства, що може бути: очне, заочне (по описах знайомих, по листуванню); тривале, короткочасне; близьке (друзі, приятелі й т.п.), поверхове; обопільне, однобічне (коли лише один знає іншого або про іншого); випадкове та ін.; 3) входять потерпілі, не знайомі зі злочинцем, що зустрілися з ним безпосередньо перед вчиненням злочину або незадовго до нього суто випадково (на вулиці, у парку) або на ґрунті чи у зв'язку з виконанням своїх службових або громадських обов'язків (працівники міліції, сторожі, інкасатори, водії таксі) [299, 36][254] .

При побудові типології криміналістично значущих зв'язків злочинця і його жертви крім характеру їхнього соціального взаємозв'язку виділяють і інші підстави для поділу.

Так, Є. Є. Центров виділяє таку підставу, як час виникнення зв'язку між злочинцем і жертвою. За часом виникнення зв'язок ділиться на: а) той, що утворюється до вчинення злочину; б) той, що виникає в процесі злочинного посягання. [304][255]

Поділ зв'язку "злочинець-потерпілий" за часом його виникнення дещо умовний. Не можна не враховувати, що саме злочинне посягання відбувається на завершальному етапі розвитку відносин цих двох осіб. Використання часового критерію й дозволяє простежити динамічність розвитку зв'язку "злочинець-потерпілий", визначити часовий проміжок, протягом якого відбувається його формування.