Криміналістична характеристика злочинів є ключовим, відправним моментом для викладу методичних рекомендацій [71][119]. Проблемі криміналістичної характеристики злочинів, її дослідженню присвячені роботи багатьох криміналістів, що мають теоретичне та практичне значення [17, 56, 71, 127, 193, 225, 263, 261, 330]  [120].

Підходи до криміналістичної характеристики злочинів є дискусійними, вчені-криміналісти не однозначно підходять до визначення її поняття та змісту[121]. Дані про злочин, що сприяють його розслідуванню, являють собою його типову модель.

На нашу думку, у структурі криміналістичної характеристики шахрайства доцільно виокремити такі елементи: способи шахрайства; обстановку вчинення злочину; особу шахрая та його жертви; предмет злочинного посягання й типові сліди злочину[122]. У системі структурних елементів криміналістичної характеристики важливе місце посідають способи злочину.

Спосіб злочину, що відбивається у слідах-наслідках, є важливим джерелом відомостей про злочинну поведінку [331][123] . Детальний аналіз способу злочину в кримінально-правовому розумінні здійснив М. І. Панов, який пропонує під способом злочину розуміти певний порядок, метод, послідовність рухів і прийомів, застосовуваних особою в процесі вчинення суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом суспільні відносини, поєднаним з вибірковим використанням засобів вчинення злочину [230][124] .

 В. М. Кудрявцев визначає спосіб вчинення злочину як певний порядок, метод, послідовність рухів і прийомів, застосовуваних особою для вчинення злочину [171][125]. Таке розуміння способу вчинення злочину відповідає й етимологічному значенню терміна "спосіб", під яким розуміється "спосіб дії, прийом, метод здійснення чого-небудь" [226][126], "той або інший порядок дій, метод у виконанні якої-небудь роботи, у досягненні якої-небудь мети" [281][127].

У  криміналістиці існують різні підходи до визначення поняття способу злочину. Під способом злочину прийнято розуміти спосіб дії злочинця, що виражається в певній, взаємозалежній системі операцій і прийомів підготовки, вчинення й приховування злочинів [128][128], систему взаємозалежних, цілеспрямованих навмисних дій щодо підготовки, вчинення, приховування злочинів, здійснюваних відповідно до обстановки та властивостей особи, а також обумовлені ними дії цілого ряду інших осіб, які необхідні для настання злочинного результату [114][129].

На нашу думку, найбільш переконлива в криміналістичному значенні концепція способу вчинення злочину, запропонована О.Д. Курановою і пізніше розвинена Г.Г. Зуйковим. Під способом вчинення  злочину Г.Г. Зуйков розуміє систему дій по підготовці, вчиненню й приховуванню злочину, детерміновану умовами зовнішнього середовища й психофізичних якостей особи, пов'язаними з вибірковим використанням відповідних засобів, умов місця й часу [112][130] . Існують й інші думки[131].

У криміналістичному розумінні у способі вчинення шахрайства на перший план виходять ті його інформаційні сторони, які стають результатом прояву зовні закономірностей відбиття основних властивостей обраного для досягнення злочинних цілей. У цьому зв'язку більшу цінність становлять сліди, що вказують на те, яким чином злочинець вчинив такі дії: потрапив на місце злочину, привернув увагу потерпілого, ким відрекомендувався, як здійснив обман або ввійшов у довіру.

Саме такі ознаки, що проявляються зовні, дозволяють створити основу для найбільш швидкого розпізнавання в первинних інформаційних даних  у справі застосування того або іншого характерного способу вчинення шахрайства. Це відповідно допомагає точніше визначити напрямки й методи виявлення інших відсутніх даних про передбачуваний спосіб вчинення шахрайства [60][132].

Говорячи про способи шахрайства, слід зазначити, що вони характеризуються таким набором засобів і методів, які дозволяють вчинити обман настільки переконливо, що породжують щиру довіру потерпілого,  через яку й відбувається передача майна [79][133]. Аналіз характеру дій шахраїв дозволяє говорити про наявність типових для більшості шахрайських операцій етапів вчинення злочину, що охоплюють: підготовку до проведення шахрайської операції, у тому числі розробку схеми операції, здійснення необхідних організаційних і технічних заходів; безпосереднє вчинення обманних дій; заволодіння майном; ухилення від відповідальності [182][134].

Таким чином, структуру способу злочину утворюють дії по підготовці, вчиненню й приховуванню злочину, що становлять взаємозалежний комплекс дій.

На етапі підготовки до вчинення шахрайства розробляється схема здійснення шахрайства операції, проводяться організаційні та технічні заходи, спрямовані на забезпечення можливості її практичної реалізації. При розробці схеми проведення шахрайських дій обирається оптимальний, з погляду шахраїв, варіант поведінки. Вибір схеми у всіх випадках провадиться, виходячи з її потенційної можливості спрямованої на забезпечення злочинцям одержання певного прибутку злочинцем.

До числа організаційних заходів сучасних видів шахрайства можна віднести реєстрацію комерційного (або іншого) підприємства, відкриття рахунків у банках, оформлення оренди приміщення чи складу для зберігання товарів, надання реклами фірмою й пропонованих нею умов, наймання персоналу на роботу, встановлення необхідних ділових зв'язків і контактів на корупційній основі, пошук потенційно схильних до обману жертв (запущені боргові зобов'язання, криза збуту продукції або нестача оборотних коштів), інші заходи залежно від урахування всієї сукупності обставин вчинення злочину обраним способом [181][135].

Технічні підготовчі заходи пов'язані з виготовленням необхідних документів (бланків, печаток чи штампів, візитних карток, бланків договорів, сертифікатів, ліцензій, транспортних, складських, платіжних чи інших документів), придбанням (орендою) необхідного офісного, складського устаткування, зразків товарів чи продукції, установленням необхідних адресних, анкетних та інших даних осіб і підприємств для фальсифікації й підробки документів, інші заходи для технічного забезпечення дій на всіх етапах вчинення злочину [182][136].

Завдання підготовчого етапу полягає у створенні необхідних умов для успішного здійснення всіх заходів подальших етапів шахрайства. Єдиною організаційною основою всіх заходів підготовчого етапу вчинення шахрайства є їхнє загальне фінансування.

Другим етапом є безпосереднє вчинення обманних дій. Шахрайські дії вирізняються досить великою розмаїтістю заволодіння чужим майном за способом вчинення, сферою господарської діяльності, тривалістю здійснення, комбінації й складності застосовуваних прийомів. Тому з метою розробки та конкретизації методів виявлення, розкриття і розслідування шахрайських посягань все різноманіття способів їхнього вчинення можна звести у певні групи. Способи вчинення шахрайства можна класифікувати за цілями вчинення, тобто на що спрямовано намір: на заволодіння чужим майном або придбання права на майно [60][137].

 У криміналістичній літературі робилися спроби виокремлення різних способів шахрайства та їхніх класифікацій. Зокрема, запропоновано класифікувати способи шахрайства за такими підставами:

1. Залежно від спрямованості шахрайського посягання: способи шахрайства з метою заволодіння державним майном; способи шахрайства з метою заволодіння індивідуальним майном громадян.

1. Залежно від сфери економічної діяльності: у сфері побутового обслуговування; у сфері страхування; у сфері соціального захисту; у сфері туризму; у сфері вивозу робочої сили закордон.
2. Залежно від характеру "відносин", які виникають між підприємствами або господарськими товариствами: фіктивне представництво; фіктивне посередництво; одержання кредитів під фіктивні проекти.
3. Залежно від тривалості злочину: одноразові; тривалі.
4. Залежно від характеру локалізації шахрайства: спрямовані на вузьке коло жертв; такі, що охоплюють велике коло населення [313][138].

 В основу класифікації способів шахрайства може бути покладений і вид платіжного інструмента, використовуваного при проведенні розрахунків. Розрахункові операції, як відомо, здійснюються з використанням різних платіжних інструментів і форм. Кожна форма розрахунків має свої особливості й враховується  шахраями при вчиненні злочинів. За цією підставою можна виокремити способи шахрайства, вчинені при розрахунках: платіжними дорученнями й акредитивами; кредитними картками; векселями [331][139].

О.В. Пахомов пропонує класифікувати способи вчинення шахрайства за суб'єктом злочину на: способи шахрайства вчинені фізичною особою та вчинені з використанням юридичної особи [234][140].

На нашу думку, можна клаcифікувати способи шахрайства залежно від відносин особи шахрая з підприємством, на майно якого посягають злочинці: з участю осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством; сторонньою особою (не працівником підприємства). Також можна виокремити способи шахрайства, що вчинюються особою: раніше не засудженою; засудженою за інші злочини, передбачені КК України; засудженою за ст. 190 КК України. Залежно від того володіє шахрай спеціальними навичками чи ні, можна виокремити наступні способи шахрайства: з використанням спеціальних психологічних навичок; з використанням гіпноза; без використання спеціальних навичок.

За результатами узагальнення й аналізу кримінальних справ про шахрайство, проведеного нами, встановлено, що такий спосіб як заволодіння матеріальними коштами шляхом отримання цього майна за фальшивими документами зустрічався у 10,5 % випадків; заволодіння матеріальними коштами шляхом незаконного отримання грошових виплат - 10,2 %; заволодіння майном шляхом отримання тих чи інших товарів у кредит за фальшивими документами і ухилення від сплати суми, що залишилася - 8,6 %; привласнення майна, помилково відпущеного у більшій кількості чи кращої якості - 4,8 %; отримання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за поставку товарів із послідуючим ухиленням від виконання зобов¢язань за угодою - 3 %; поставка товару у меншій кількості, більш низької якості - 6,7%; заволодіня грошовими сумами у банківських установах шляхом використання у розрахунках між організаціями (підприємствами) фальшивих чекових документів - 8 %;  обман під час азартних ігор - 7,4 %; шлюбні афери - 3,6  %; використання грошових чи речових "ляльок" - 9 %; збір "пожертвувань" - 2,4  %; заволодіння матеріальними цінностями без наміру виконати зобов¢язання за угодою - 14,8 %; продаж виробів більш низької, ніж передбачено угодою, якості - 11 %.