Одним з елементів криміналістичної характеристики шахрайства є особа злочинця. В окремих криміналістичних методиках звернених до сфери економіки особа злочинця майже не досліджувалася, хоча питання, пов'язані з її вивченням, у криміналістиці активно розроблялися досить давно [49][190].

Особа, що вчинила злочин, є сполучною ланкою елементів криміналістичної характеристики. Це пов'язане з тим, що об'єкт злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, виконання певних дій, залишені сліди та інше завжди обумовлені особистісними якостями злочинця. Дії, виконувані злочинцем, - це взаємозалежна система внутрішніх (психічних) і зовнішніх (динамічних) рухів [196][191] .

Щодо криміналістичної характеристики особи - суб'єкта вчинення шахрайства, зазначається багатоплановий, різноманітний характер даного елемента характеристики, при розслідуванні та розробці якого необхідно враховувати різні чинники (психологічні, професійні, криміналістичні, правові тощо).

Відомості про особу злочинця як елемент криміналістичної характеристики становлять всі ті дані, які можуть визначати ефективні шляхи розшуку та викриття злочинця, пов'язані із цим, завдання розслідування [101][192]. П.С. Дагель дає таке визначення особи злочинця: це сукупність соціально-політичних, психічних  і фізичних ознак особи, яка вчинила злочин, що має кримінально-правове значення [80][193].

С. І. Анненков, характеризуючи особу шахрая, указує, що в останні роки проблема особи злочинця привертає до себе велику увагу з боку вчених. Сутність людини як особистості насамперед полягає в тому, що вона є носієм свідомості. Отже, вплив навколишньої дійсності на особистість опосредковується її внутрішнім світом. Особистість є вираженням суспільних відносин. До поняття особистість входить психологічний склад людини, весь її спосіб життя, індивідуальні риси [8][194]. Особа злочинця - це особистість людини, яка навмисно або з необережності вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом [192][195] .

Як зазначає М.Т. Ведерніков, у розробці криміналістичної характеристики особи злочинця занадто важко виділити інформацію, що має чисто криміналістичне значення, оскільки особистість - єдине цілісне явище, всі сторони якого взаємозалежні й взаємообумовлені, хоча в науковому відношенні правомірно порушувати питання про криміналістично значущі властивості особи злочинця, криміналістичний аспект у вивченні особи обвинуваченого [50][196]. У цьому плані велике значення для криміналістичної характеристики злочинів мають соціально-демографічні та соціально-психологічні властивості особи злочинця. Сюди включаються відомості біографічного характеру (стать, вік, національність, освіта, сімейний стан, рід занять тощо); відомості, які характеризують прояви особи в основних сферах діяльності (участь у трудовій, громадській діяльності, поведінка в побуті й у вільний час); соціально-психологічні властивості особи (темперамент, характер, інтелект, воля, емоції).

Важливою властивістю особи злочинця, що має особливе значення для визначення криміналістичної характеристики злочину, є з¢ясування ставлення даної особи до закону, її правова або нігілістична поведінка (вчинення адміністративних правопорушень (чи злочинів), наявність судимостей тощо).

Вивчення особи злочинця підтверджує можливість виявлення певних закономірностей у поведінці обвинувачених, що також може бути використане у криміналістичній методиці.

Для вивчення особи, що вчинила шахрайство, мають значення кримінологічні дані. Схема кримінологічної структури виглядає так: соціально-демографічні, кримінально-правові ознаки, соціальні прояви в різних сферах, моральні якості, психологічні особливості [192, 106][197] .

До соціально-демографічних ознак належать вік, освіта, соціальний стан і рід занять, сімейний стан, належність до міського або сільського населення (матеріальне становище, житлові умови), та деякі інші дані. За матеріалами узагальнення кримінальних справ встановлено, що такі види шахрайства, як шахрайство у сфері обігу житла, у сфері страхових послуг, інвестиційне шахрайство в більшості випадків вчинялися чоловіками  (76%). Як правило, шахраї є соціально благополучними особами, позитивно характеризуються за місцем проживання. Вік чоловіків-шахраїв: від 26 до 35 років - понад 36%, від 35 до 50 - 61%. Шахрайство на ринку цінних паперів, у міжнародних комерційних зв'язках, приватизації, кредитно-банківських відносинах вчиняється особами у віці від 26 до 35 років.

 Такі особи мають широкий кругозір, високий інтелектуальний рівень, добре орієнтуються в економічних і юридичних питаннях. Вони є непоганими "психологами", фінансистами, досить швидко вступають у контакт із людьми, швидко реагують на будь-які зміни, що відбуваються в соціально-економічній обстановці, а також на ринку цінних паперів і в законодавчій базі. Взагалі серед шахраїв переважають чоловіки (близько 75%), але останнім часом через появу нових способів шахрайства цим злочинним ремеслом починають усе частіше займатися жінки (понад 25%)[198].

Кримінально-правові ознаки особи злочинця - це дані про характер вчиненого злочину, його спрямованість та мотиви, особистий або груповий характер злочинної діяльності, рядову чи організаторську роль у ній, про попередні судимості тощо. Серед шахраїв високий відсоток рецидиву (близько 56% тих, хто притягувався до відповідальності за ст. 190 КК України, раніше вже були засуджені за такий злочин). При цьому можна говорити про стійку прихильність шахраїв до певного, "свого" способу вчинення даного діяння[199] .

Так, співробітниками одного з райвідділів МВС м. Полтави був затриманий раніше засуджений за шахрайство громадянин С., працівник будівельної компанії. Користуючись довірою потерпілих, він проникав в їхні квартири, робив виміри вікон нібито з метою заміни їх на склопакети, брав завдаток у розмірі 300-500 доларів США й, не збираючись виконувати взяті зобов'язання, зникав[200] .

Про прихильність шахраїв до "свого" способу заволодіння майном свідчить й класифікація останніх залежно від їх "спеціальності". Дана класифікація, на думку О.І. Гурова, більш різноманітна, ніж злодійська, і залежить від психології злочинця, його винахідливості. Нині існує більше 40 видів кримінально караного обману, кожний з яких має значне число підвидів або спеціальностей [77][201].

Так, у криміналістичній літературі називають найпоширеніші спеціалізації шахраїв: шулери - карткові шахраї, що мають у своєму складі "катранників", "гусарів", "пакувальників", "підводчиків", "гонщиків"; наперстники - "крутні" (маніпулюють наперстком); ляльковики - підміна речей або грошей спеціально виготовленою "лялькою" (муляжем); разгонщики - обман при купівлі - продажу автомашин, квартир та ін. [60][202]

Моральні властивості та психологічні особливості проявляються в моральних рисах і якостях людини: поглядах, переконаннях, оцінках, життєвих прагненнях, ціннісних орієнтаціях. Всю  розмаїтість цих якостей особи можна  зрештою звести до двох моментів: 1) ставлення до різних   соціальних цінностей і сторін діяльності або до власності; 2) рівень, характер і соціальна значущість її потреб.

Оскільки особистість формується в процесі діяльності, то особа злочинця - це особистість людини, що вчинила не окреме правопорушення, а систему злочинних дій, тобто злочинну діяльність. Вивчення рис особи шахрая свідчить про досить високий професіоналізм, вузьку спеціалізацію, широкий кругозір та наявність правових знань.

Крім того, О.В. Волохова указує на те, що при пізнанні особи шахрая слід звернути увагу на роль навичок і звичок, що властиві кожній людині. При розслідуванні шахрайства вивчення цих якостей має велике значення для розшуку, виявлення злочинця, тому що нерідко саме навички і звички шахрая впливають на обирані ним спосіб і механізм вчинення злочину [60][203].

Погляди вчених на місце навичок і звичок  у системі криміналістичної характеристики злочинів різні. Так, серед ознак, що мають самостійне криміналістичне значення, С.П. Митричев називає професійні та злочинні навички правопорушника  [208][204].

Більшість учених не виокремлюють вищевказані властивості особи як структурні елементи криміналістичної характеристики [19, 307][205] . На наш погляд, дана точка зору є аргументованою і немає необхідності виокремлювати навички і звички в окремий елемент криміналістичної характеристики.

Знання звичок і навичок шахрая відіграє певну роль через те, що ці якості людини індивідуалізують її протиправне діяння, й чим специфічніше та складніше навичка, чим більше часу і зусиль потрібно на її освоєння, тим вище її криміналістична значущість [307][206] .

Для розробки розглянутого питання доцільно звернутися до психологічної класифікації осіб, що вчинили злочин, з певною інтерпретацією низки її положень, зумовлених процесом перетворень, які відбуваються в економіці, сфері зовнішньоекономічної діяльності, банківській сфері [235, 327, 300][207].

Типологія особи диференціюється на відмінностях характеру антигромадської її спрямованості та ціннісних орієнтаціях, до яких належить негативне ставлення до важливих благ людської особистості. У цьому значенні злочинців слід віднести до тієї людської категорії, яку О.Ф. Лазурський назвав викривленим типом. Беручи до уваги домінуючі риси характеру ("психічний зміст особистості"), він розділяє цей тип на чотири підтипи: безпристрасні, слабовільні, імпульсивні, емоційні й розташовує їх на трьох рівнях психічної активності - вищому, середньому й нижчому [179][208].

Виходячи із цього, шахраїв можна віднести до "безпристрасного" типу, які тяжіють до корисливих правопорушень. С.В. Познишев писав про "розважливих" злочинців: ніякого ідейного базису під свій злочин розважливі злочинці не підводять; вони знають, що він поганий, і їм не слід було б його робити, але їх спокушає уявний зв'язок цього злочину, як засобу, з метою якої вони вирішили домогтися [239] [209].

Оскільки при вчиненні злочину шахрай входить у контакт із передбачуваною жертвою, він звичайно створює враження достойної людини, що залишає сприятливе враження. І офіс, і секретар-референт, і різного роду документація, і барвисті рекламні буклети - все повинно справляти на клієнтів особливе враження. Психологи вважають, що перше враження про людину на 38% залежить від тону голосу, на 55% - від візуальних відчуттів і тільки на 7% - від того, що вона говорить [312, 322, 222][210] .