Виходячи із загальних положень криміналістичної характеристики, результатів кримінологічних досліджень, необхідно виділити ті властивості особи шахрая, вивчення яких дозволяє розробити рекомендації для обрання правильного напрямку розслідування, забезпечення найбільш ефективної тактичної лінії у провадженні слідчих дій; встановити, які риси цієї особи повинні враховуватися при виявленні даного виду злочинів і їхньому розкритті.

В.Ю. Шепітько зазначає, що особа шахрая характеризується специфічним комплексом ознак. Більшість злочинців  мають сильний дар уяви, вони використовують вплив і вміння переконувати людей. До особистих якостей "онуків лейтенанта Шмідта" належать хитрість, облудність, уміння привернути до себе навколишніх, знання способів підробки документів [313][211].

У криміналістичній літературі вказується, що в переважній більшості випадків шахраї  певною мірою відрізняються від таких злочинців, як, наприклад, злодії, грабіжники, хулігани. Як правило, шахрайство вчиняють особи зрілого віку, що мають хитрий, виверткий розум,  вміють зацікавити навколишніх, справити на них сприятливе враження. Вони мають досить добру спостережливість і швидку реакцію на обстановку.

У літературних джерелах умовно шахраїв розрізняють на вісім груп: 1) "нові" шахраї, які використовують механізми ринкових відносин, можливості кредитно-банківських операцій, страхової, інвестиційної й довірчої діяльності; 2) шахраї-гастролери, що постійно роз'їжджають по країні, вчиняють злочини й негайно, зникають з місця вчинення злочину; 3) шахраї - гравці які використовують азартні ігри (карткові шулери, "катали", "червоні валети" та ін.); 4) шахраї, які не мають постійного місця роботи або проживання, неодноразово були засуджені за шахрайство та інші злочини проти власності; 5) шахраї, які вчинили злочин уперше з легковажності, під впливом інших осіб або різних обставин; 6) шахраї - одиночки;  7) шахраї, що вчиняють злочин групою, у тому числі з розподілом ролей; 8) шахраї, які звичайно в минулому не були засуджені і вчиняють, шахрайства, що продовжуються, протягом значного часу (незаконне одержання пенсій) [115, 194, 254, 313][212] .

Можливо виділити ще декілька груп шахраїв, а саме: шахраї, що вчиняють злочин з використанням електронно-обчислювальної техніки та інтернет шахраїв.

Цікаву класифікацію шахраїв наводить Ю.М. Антонян. Він поділяє всіх шахраїв за соціальним станом на три категорії:

1. керівники державних і комерційних структур;
2. юридичні та економічні працівники цих структур;
3. особи, що ніде не працюють або займають посади, пов¢язані з виконанням фізичної роботи [9][213] .

Шахрайство, як правило, у більшості випадків це "індивідуальна" злочинна діяльність. Організована шахрайська діяльність характерна, насамперед, для ігрових способів обману. Як зазначає О. І. Гуров, шулерське середовище залежно від місця в ієрархії та функціональних ролей ділиться на чотири категорії: 1) "катранщики", які грають на значні суми; 2) "гусари", які обігрують громадян у поїздах, на пляжах і в інших громадських місцях; 3) "жуки", які забезпечують дотримання норм поведінки членів злочинних груп, співучасників; 4) "наковщики", які обіграють партнерів сам на сам. До організованих груп шулерів приєднуються лихварі та перекупники. Перші позичають гроші для гри, інші скуповують борги під відсотки [77][214] .

Шахрайства, що вчиняються злочинними групами, є більш небезпечними злочинами, тому що вони відрізняються організованістю й, як правило, не обмежуються одним епізодом, а діють протягом тривалого часу. Вчинення злочинів групою шахраїв вносить певну специфіку в механізм та інші складові кримінальної діяльності, а головне - спричиняє, як правило, більш тяжкі наслідки [38][215].

Специфічну структуру мають організовані злочинні групи, що вчиняють шахрайство. Рольова диференціація членів таких угруповань заздалегідь планується. Так, у Харкові була створена організована злочинна група, діяльність якої була спрямована на заволодіння чужим майном громадян шляхом обману. В групу входили А., К., С, З. та інші особи, яких очолив Д. Учасниками ОЗГ був вироблений типовий сценарій вчинення злочинів із чітко розподіленими ролями. Сутність обману полягала в затягуванні до гри. Зокрема, "поздоровляючий" представлявся агентом видуманого магазину з продажу побутової техніки, вручав прохожим жетони і запрошував до участі в розіграші грошових призів зазначеного магазину, а коли хто-небудь із громадян погоджувався на участь у грі, він підводив його до іншого співучасника -"нижнього", тобто до особи, яка вела видуману гру і повідомляла громадянина про те, що номер його жетона є виграшним. У цей час до них підходив наступний гравець із числа "бригади", який мав назву "сварний". Надавалося пояснення, що виграш може бути розподілений між учасниками гри. У зв'язку з тим, що виграш випадав на два номери, "нижній" повинен був нібито додати "супер-приз" в сумі 50 грн., і повідомити, що всі грошові кошти тепер, зможе забрати тільки той, хто методом аукціону, внесе більшу суму грошей. Далі за сценарієм "сварний" вносив мінімальну суму грошових коштів, як правило не більше 1-2 грн., а "нижній", підбурюючи громадянина до гри, переконував його внести гроші в сумі мінімально перебільшуючи ставку першого гравця, тобто "сварного". Під час гри за діями "нижнього", "сварного" та інших учасників вів спостереження "бригадир", а також "той, хто відводить" та "проводжає" [41][216].