Слід зазначити, що аналіз стану дисципліни в органах прокуратури України за останні десять років свідчить про зростання дисциплінарних проступків серед її працівників у цілому й за конкретними напрямками зокрема, що свідчить про послаблення вимогливості до підлеглих з боку керівників. Недостатньо уваги приділяється питанням навчання молодих спеціалістів із стажем роботи до 3 років відділами нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, представництва інтересів громадян та держави у судах. Потребує покращення організація роботи прокурорсько-слідчих працівників, перш за все в питаннях дотримання ними виконавської дисципліни, належного ставлення до виконання своїх службових обов'язків. Відділи роботи з кадрами ще недостатньо ефективно впливають на стан виховної роботи з прокурорсько-слідчими працівниками органів прокуратури областей та недостатньо реагують на факти формалізму в організації самостійного навчання прокурорсько-слідчих працівників.

Велике теоретичне і практичне значення має питання про причини порушень законності та дисципліни працівниками органів прокуратури. На жаль, ця проблема практично не вивчалась у науковому плані, а джерелами відомостей про негативні явища у прокурорському середовищі служать, в основному, матеріали засобів масової інформації, а також відомчих перевірок, засідань колегій прокуратур і нарад з розгляду проступків посадових осіб.

На нашу думку, причини порушення законності та дисципліни в органах прокуратури доцільно звести у дві великі групи: об'єктивні (зовнішні, які не залежать від самого працівника, однак призводять до різних правопорушень); суб'єктивні (пов'язані з позицією самого працівника, його ставленням до порушення дисципліни, його особистісними якостями). Серед причин та умов, що сприяють відхиленням від принципу законності у діяльності органів прокуратури і певною мірою носять об'єктивний характер, є нестабільність законодавства, обумовлена створенням практично нової правової бази незалежної України. Численні зміни і доповнення до чинного законодавства створюють особливі труднощі для прокуратури, у полі діяльності якої перебуває не одна сфера правового регулювання, як у спеціалізованих органів контролю, а всі існуючі сфери. До об'єктивних причин та умов, які не залежать від самого працівника, але можуть призводити до порушень законності та дисципліни, доцільно віднести і такі, як: несприятливі економічні умови проходження служби (низьке грошове забезпечення, відміна пільг, відсутність приватного житла тощо); незадовільна організація професійної підготовки; стресовий характер професійної діяльності; невідповідність між службовими функціями та обов'язками і повноваженнями та правами працівника; напруженість стосунків, яка призводить до конфліктів з керівництвом, працівниками, громадянами, родичами та ін.

До суб'єктивних причин ми відносимо фактори, які відображають, у першу чергу, ставлення працівника прокуратури до порушень дисципліни та законності, а саме: низький рівень професійних знань; відсутність відповідних ціннісних орієнтацій; неадекватну професійну мотивацію; низький рівень морального розвитку, емоційну незрілість, психічну неврівноваженість; нерозвиненість професійно значущих рис (уважність, комунікабельність, наполегливість); низький рівень правової культури. Наприклад, нестійкість морально-етичних засад у свідомості посадових осіб, що, зокрема, проявляється у їх безпринципності, підвищеній чутливості до зовнішніх впливів, нечесності й користолюбстві, впевненості у допустимості будь-яких засобів для забезпечення професійної кар'єри. Так, не випадково у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурорами і слідчими можуть бути особи, які мають не лише необхідні ділові, але й моральні якості (ч. 1 ст. 46) [1]. У ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України зазначено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю [191].

Таким чином, законність та дисципліна визначають ефективність діяльності органів прокуратури, належне виконання покладених на них завдань та функцій. Тому слід підкреслити, що для органів прокуратури важливо забезпечити і законність, і дисципліну, тим більше, що ці поняття є дуже тісно взаємопов'язаними, стан одного визначається станом забезпеченості іншого та навпаки.

Дисциплінарний статут прокуратури встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини. У ньому визначено: 1) види заохочення, серед яких: подяка, грошова премія, подарунок, цінний подарунок, дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині, нагородження нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України". За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України"; 2) повноваження Генерального прокурора України, прокурорів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя щодо застосування заходів заохочення і стягнення (міські та районні прокурори, інші прирівняні до них прокурори вносять подання вищестоящому прокурору про заохочення чи накладення дисциплінарного стягнення на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників); 3) види дисциплінарних стягнень, серед яких: догана, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України", звільнення, звільнення з позбавленням класного чину; 4) порядок накладення дисциплінарних стягнень та заохочень.

Однак, беручи до уваги те, що в п. 22 ст. 92 Конституції України зазначено, що діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами, а чинний Дисциплінарний статут прокуратури України затверджено не законом, а постановою Верховної Ради України, доцільним буде розроблення та прийняття Закону України "Про дисциплінарну відповідальність в органах прокуратури", в якому слід чітко визначити: процедуру застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень; права та обов'язки суб'єктів дисциплінарних відносин; підстави та умови проведення службових розслідувань; розширити перелік заохочень; передбачити можливість відсторонення працівника від виконання службових обов'язків на час проведення службової перевірки (розслідування); встановити перелік діянь, не сумісних з обійманням посади в органах прокуратури, за які працівника може бути звільнено з органів прокуратури.

Об'єктом адміністративно-правових відносин, які виникають в органах прокуратури, є діяльність щодо здійснення внутрівідомчого контролю та нагляду за поведінкою підлеглих. Керівництво підлеглими службами і підрозділами, їх працівниками неможливе без належного функціонування системи внутрівідомчого контролю, який є одним з найефективніших засобів забезпечення законності та дисципліни будь-якої підконтрольної структури чи окремого працівника. Органи прокуратури є частиною державного апарату, і тому, незважаючи на специфічність вирішуваних ними завдань, їх правоохоронна діяльність здійснюється за такими же принципами, що властиві державному управлінню в цілому. Відтак, і контроль за їх діяльністю, зокрема внутрівідомчий, багато в чому є подібним до контролю за роботою інших органів державного апарату. Проте останній має свої особливості, які залежать від особливого характеру прав та обов'язків працівників органів прокуратури, вимог до осіб, які призначаються на посади прокурорських працівників, специфічного порядку проходження служби в органах прокуратури, притягнення до відповідальності тощо.

У науковій літературі виділяють два види контролю: зовнішній та внутрішній (внутрівідомчий) [205]. Так, зовнішній контроль - це контроль надвідомчий зі сторони виборних органів державної влади, спеціалізованих органів та громадськості за законністю в організаційно не підпорядкованих їм об'єктах, який в основному стосується однієї зі сторін їх діяльності. Предметом нашого дослідження є саме внутрівідомчий контроль, тобто контроль, який здійснюють самі органи прокуратури (прокурори) щодо підпорядкованих їм підрозділів та служб, окремих працівників, тобто вищестоящі керівники стосовно підлеглих. В органах прокуратури внутрівідомчий контроль виступає як складова частина організаційної роботи, невід'ємний елемент керівництва їх діяльністю. У процесі його здійснення перевіряється виконання правових актів, вивчаються ділові якості працівників, їх передовий досвід, удосконалюється структурна побудова підконтрольних органів, поліпшуються форми та методи їх діяльності, надається практична допомога в роботі, виявляються та усуваються недоліки.

Найвідомішими формами внутрівідомчого контролю є галузеві та комплексні перевірки. Так, галузеві перевірки проводяться у випадках, коли є дані про суттєві недоліки та прорахунки в організації роботи або грубі порушення виконавської дисципліни на цьому напрямку, а застосовані раніше заходи не дали позитивних результатів. Комплексні перевірки проводяться, як правило, один раз у п'ять років у зв'язку із закінченням терміну повноважень прокурора з метою об'єктивної оцінки діяльності та вирішення питання щодо можливості його призначення на повторний строк. В інших випадках комплексні перевірки проводяться за рішенням керівника лише за наявності суттєвих недоліків і прорахунків в організації роботи на більшості напрямків прокурорської діяльності, які не були усунені на виконання попередніх вимог.

Під час перевірок оцінюється: дотримання Конституції та законів України при здійсненні прокурорських повноважень, забезпечення належної організації роботи, повнота і своєчасність вжиття заходів до усунення порушень закону, поновлення прав і свобод громадян та законних інтересів держави, відшкодування завданих їй збитків, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Результати перевірок оформлюються, як правило, довідками, а у випадках суттєвих недоліків і прорахунків - доповідними записками з викладенням висновків та пропозицій щодо заходів реагування. Доповідна записка (довідка) підписується перевіряючим і надається для ознайомлення під розпис керівнику перевіреної прокуратури, якому вручається її примірник. У разі незгоди з викладеними фактами та висновками до довідки долучаються письмові заперечення.