Найбільший обсяг завдань у сфері контрольної діяльності за забезпеченням законності та дисципліни в органах прокуратури виконують управління (відділи, відділення) кадрів. Так, відповідно до Положення про управління кадрів до завдань останніх віднесено: виховання у прокурорів та слідчих почуття відповідальності за доручену справу; підготовка матеріалів про нагородження, заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників; контроль за роботою підпорядкованих прокурорів щодо виконання ними вимог Законів України "Про прокуратуру", "Про державну службу", законодавства про працю та пенсійне забезпечення, наказів Генерального прокурора України, інструкцій, вказівок з питань забезпечення дисципліни та законності; організація роботи Вищої атестаційної комісії та здійснення контролю за станом службового атестування в прокуратурах; сприяння зміцненню дисципліни серед особового складу органів прокуратури, забезпечення об'єктивного та всебічного проведення службових розслідувань надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участю працівників прокуратури, підготовка висновків за наслідками службових розслідувань; організація і контроль за виконанням наказів та вказівок Генерального прокурора України з питань підготовки та підвищення кваліфікації кадрів [206].

Таким чином, під внутрівідомчим контролем в органах прокуратури ми розуміємо нагляд та перевірку відповідності функціонування підконтрольного об'єкта прийнятим рішенням, визначення результатів їх виконання, виявлення допущених недоліків, що в подальшому позначається на оцінці фактичного його стану. Сутність внутрівідомчого контролю в органах прокуратури полягає в перевірці відповідності діяльності підконтрольних об'єктів встановленим приписам, у межах яких вони мають діяти. Відповідно метою внутрівідомчого контролю є: установлення та констатація фактичного стану справ у підконтрольних органах; аналітичне порівняння реального стану справ у них із заданим режимом та оцінкою характеру допущених відхилень; виявлення причини відставання тих чи інших підрозділів; забезпечення раціональної розстановки сил та засобів, маневрування ними залежно від вирішуваних завдань; визначення ефективності службової діяльності підконтрольної системи; розробка та здійснення заходів щодо поліпшення діяльності підконтрольного органу (працівника).

Адміністративно-правовими нормами врегульовано процедуру професійної підготовки в органах прокуратури, з чим погоджуються навіть деякі фахівці з трудового права [116], про що зазначалось у підрозділі 1.3 дисертації, коли йшлося про розмежування правовідносин, які регулюються нормами адміністративного та трудового права. Як зазначено в п. 1 наказу ГПУ "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України", "забезпечення ... професійної підготовки та виховання кадрів необхідно розглядати як ефективний засіб успішного виконання покладених на органи прокуратури завдань щодо утвердження верховенства права, зміцнення законності, захисту прав і свобод громадян та інтересів держави" У п. 4 цього ж наказу зазначено, що безперервне навчання слід вважати важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури, обов'язком кожного працівника [132].

Проблеми професійної підготовки осіб, які виконують завдання щодо нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів, зміцненням правопорядку, розслідуванням злочинів, постійно привертають увагу науковців та практиків як за кордоном, так і в Україні. Незважаючи на деякі розбіжності зарубіжних та вітчизняних науковців щодо оцінювання якості професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників, позиції вчених і практиків збігаються в одному: кадровий потенціал органів прокуратури є найважливішим компонентом їх ефективної правоохоронної діяльності.

Як зазначає переважна більшість науковців, зменшення ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів, проблеми у розслідуванні злочинів, які підслідні органам прокуратури, безпосередньо пов'язані з пониженням якості професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників. За оцінками деяких вчених, сучасні прокурорсько-слідчі кадри є слабкими, значній їх частині властивий низький професіоналізм, недостатність досвіду, неготовність і невміння працювати заради верховенства права [207-210 та ін.]. Причин недостатнього рівня професійної підготовки працівників прокуратури досить багато. Це і відсутність законодавчо закріплених, науково обґрунтованих вимог до особи, яка обіймає посаду прокурора чи слідчого; непродуманість навчального процесу в навчальних закладах, що здійснюють підготовку прокурорсько-слідчих кадрів; фактична відсутність науково обґрунтованої системи професійної підготовки в практичних органах прокуратури та багато інших.

На нашу думку, професійну підготовку прокурорсько-слідчих працівників доцільно визначити як безперервний, організований і цілеспрямований процес оволодіння знаннями, спеціальними уміннями та навичками, необхідними для успішного виконання функціональних обов'язків згідно з професійними і кваліфікаційними вимогами посад органів прокуратури.

Для повноцінного з'ясування сутності професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників необхідним вбачається дослідження її мети, завдань, принципів, функцій, методів, форм та перспективних напрямків удосконалення.

На нашу думку, мета професійної підготовки обумовлена одночасно як потребами суспільства, так і особистості та являє собою "замовлення" на підготовку того чи іншого спеціаліста. З огляду на це, мету професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників доцільно визначити як формування та розвиток системи професійно важливих знань, вмінь, навичок та особистісних якостей, необхідних для виконання завдань з охорони та захисту від неправомірних посягань об'єктів, визначених у ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" [1].

Мета професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників обумовлює її завдання. У науковій літературі до завдань професійної підготовки персоналу відносять такі: розробку стратегії з питань формування кваліфікованого персоналу; визначення потреб у навчанні працівників у розрізі спеціальностей та професії; вибір форм і методів професійного розвитку персоналу; вибір програмно-методичного та матеріально-технічного забезпечення процесу навчання як важливої умови його якості; фінансове забезпечення всіх видів навчання в потрібній кількості [211, с. 92-93].

На нашу думку, до завдань професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників доцільно віднести: забезпечення стабілізації кадрів, укомплектування всіх ланок прокурорської діяльності та слідства працівниками з належним рівнем фахової підготовки; удосконалення управління кадровими процесами на основі сучасної системи науково-аналітичного й інформаційного забезпечення; розвиток нормативно-правової бази кадрової роботи та її постійне вдосконалення з урахуванням сучасних вимог; навчання вмілому виконанню службових обов'язків; забезпечення повсякденної готовності до виконання оперативно-службових завдань; формування у прокурорсько-слідчих працівників високих моральних якостей, сумлінності, почуття особистої відповідальності за виконання службових обов'язків; удосконалення навичок щодо впровадження в практику службової діяльності досягнень науки і техніки, передових форм та методів роботи, основ наукової організації праці й управління; забезпечення реалізації права на кар'єрне зростання, забезпечення соціальних прав і гарантій працівників органів прокуратури.

До принципів професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників ми відносимо: наукову обґрунтованість потреби органів і підрозділів прокуратури у працівниках тієї чи іншої кваліфікації; ретельність відбору та вивчення прокурорсько-слідчих працівників за їх діловими і моральними якостями; поєднання довіри і поваги до прокурорсько-слідчих працівників з принциповою вимогливістю до них; своєчасне оновлення кадрів, оптимальне поєднання чисельності досвідчених та молодих працівників; індивідуалізацію програм навчання; застосування інноваційних методів і форм навчання.

Серед функцій системи професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників ми виділяємо такі, як: 1) залучення до органів прокуратури осіб, здатних виконувати покладені на них завдання щодо: а) підтримання державного обвинувачення в суді; б) представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; в) нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; г) нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; д) розслідування злочинів; 2) здійснення диференційованої, поетапної підготовки прокурорсько-слідчих працівників; 3) максимальний розвиток здібностей та інтересів тих, хто навчається; 4) інтенсивність та мобільність професійного навчання прокурорсько-слідчих працівників.

Існує значна кількість методів розвитку професійних знань, умінь і навиків будь-якого персоналу, зокрема прокурорсько-слідчих працівників. У світовій практиці роботи з персоналом застосовують такі методи професійної підготовки: навчання на робочому місці та поза робочим місцем. Так, навчання на робочому місці характеризується безпосереднім поєднанням навчання з роботою у звичайній робочій ситуації. Таке навчання може здійснюватись у різних формах. Визначальною ознакою цього виду навчання є те, що воно організується і проводиться в певній організації та тільки для її працівників. Навчання поза робочим місцем включає всі види навчання за межами самої організації.

Вважаємо необхідним запровадження диференційованого підходу до професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників. Так, навчання тих з них, які пропрацювали в органах прокуратури до двох років, доцільно проводити безпосередньо на робочому місці. Навчання прокурорсько-слідчих працівників, які працюють на своїх посадах понад двох років, доцільно проводити в центрах (інститутах) перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури, при цьому зміст навчальних програм має бути побудований за результатами попереднього опитування прокурорсько-слідчих працівників щодо проблемних питань їх попередньої підготовки, прогалин у підготовці, бажання отримати додаткові знання з тих чи інших аспектів прокурорсько-слідчої діяльності.

На нашу думку, до форм професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників слід віднести такі: 1) навчання у вищих навчальних закладах, з якими укладено угоди про підготовку прокурорсько-слідчих працівників; 2) навчання в інститутах підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури; 3) початкову підготовку; 4) наставництво; 5) практику; 6) стажування; 7) перепідготовку; 9) службову підготовку; 10) навчання під час проведення постійно діючих галузевих та міжгалузевих семінарів, науково-практичних конференцій; 11) навчання у школі "молодого спеціаліста"; 12) виховання; 13) психологічне забезпечення; 14) самоосвіту.