Аналіз матеріалів розслідування, який був проведений Федерацією профспілок України показав, що в більшості нещасних випадків, скоєних на виробництві, внаслідок безпринципного ставлення представників профспілок з питань охорони праці, звинувачуються самі потерпілі. Але ці зобов'язання профспілки не завжди виконують. Відповідно до п.2.2.10. Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки профспілки зобов'язались: забезпечити участь представників профспілок у розслідуванні кожного нещасного випадку на виробництві та у розробленні заходів щодо запобігання їм, а також необґрунтованому звинуваченню потерпілих.   

          Необґрунтоване звинувачення потерпілих не тільки не сприяє втіленню в життя заходів щодо попередження нещасних випадків, а і обмежує відшкодування відповідної шкоди та надання одноразової допомоги травмованим працівникам, а також сім'ям загиблих на виробництві.

          Так, за наполяганням технічних інспекторів праці профспілок за 2001 рік було знято безпідставне звинувачення потерпілих з 919 чоловік замість 927 в 2000 році;

          - заслуховувати й обговорювати на своїх засіданнях звіти представників роботодавця з питань охорони праці.

          Слід відмітити, що причини виробничого травматизму та інші питання охорони праці ще дуже рідко обговорюються на засіданнях колегіальних профспілкових органів. Особливо це стосується профкомів підприємств та організацій. Наприклад, за 9 місяців 1999 року на всіх підприємствах авто сільгоспмашинобудування Полтавської області (кременчуцькі заводи автомобільний і колісний, Полтавський автоагрегатний і Галещинський машинобудівний) виробничий травматизм значно зріс, проте жоден з профкомів цих заводів не обговорював на своїх засіданнях причин такого становища[158]6;

          - безоплатно одержувати від роботодавця або іншої посадової особи необхідну інформацію (дані) з усіх питань, які входять до компетенції Комісії.   

          У регіональній угоді між Харківською обласною державною адміністрацією, Харківською обласною організацією роботодавців та профспілковими об'єднаннями Харківської області на 2003-2004 роки звернено увагу на спільну діяльність обласну організацію роботодавців з об'єднаннями профспілок. Вони зобов'язались, про що зазначається в п.10.1.2. угоди, аналізувати причини, вживати спільні заходи щодо профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань. У Розділі 12 "Розвиток соціального партнерства" зазначається про те, що сторони домовились про ініціювання укладання Регіональних угод на рівні районів між райдержадміністраціями (райміськвиконкомами), профспілками та районними (міськими) організаціями роботодавців на 2003-2004 роки.                  

          В ряді країн поряд з державною інспекцією праці введений громадський контроль за охороною праці. В Данії, Фінляндії працівники обирають громадських інспекторів праці; в Великобританії, Швеції інспекторів праці виділяють (висувають) профспілки; в ФРН, Австрії, Іспанії їх призначає адміністрація з числа працівників.

          Так, наприклад, британським профспілковим інспекторам надано право розслідувати причини виробничого травматизму, робити подання адміністрації, захищати інтереси працівників в спорах, пов'язаних з охороною праці, проводити періодичні інспекції робочих місць. Адміністрація зобов'язана консультуватися з профспілковими інспекторами з питань гігієни та безпеки праці[164].

          Незважаючи на громадський характер контрольних функцій профспілок за дотриманням трудового законодавства та норм з охорони праці, профспілки своєю діяльністю у значній мірі сприяють додержанню законності у трудових відносинах. Їх пропозиції по усуненню правопорушень у цій сфері слід визнати обов'язковими для розгляду відповідними органами та виконання. Профспілкам потрібно активізувати участь у роботі комісії по розслідуванні нещасних випадків, особливо із смертельними наслідками. Слід посилити співпрацю роботодавців та профспілок у соціальній сфері, поліпшенні умов праці і підвищити відповідальність роботодавців за неповідомлення вищестоящих профспілкових органів про нещасні випадки із смертельним наслідком. Застосовувати у таких випадках ст.45 КЗпП та вимагати розірвання з роботодавцями трудового договору (контракту).                                   

          На необхідність поглиблення соціального партнерства, підвищення ролі роботодавців та профспілок у колективно-договірному регулюванні праці звернуто увагу у "Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Послідовність, Ефективність, Відповідальність"", схваленої Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2004 року[165].