Зміни в економічних, соціальних і політичних умов, які відбуваються в Україні, поряд з позитивними результатами призвели також і до деяких негативних наслідків, в тому числі до згортання національного виробництва, скорочення робочих місць, зниження рівня матеріального забезпечення трудящих, низького рівня заробітної плати і пенсійного забезпечення. Існують такі ганебні явища, як заборгованість із заробітної плати і соціальних виплат. На рівні життя негативно позначається також постійне підвищення цін на товари і тарифи і громадські послуги. За таких умов загострились протиріччя інтересів між учасниками суспільної праці - власниками та найманими працівниками. Зазначені фактори створюють об'єктивну основу для виникнення конфліктів в трудових відносинах. В зв'язку з цим профспілки повинні більш активно впливати на попередження порушень трудових прав і посилювати контроль за захистом прав. В цих умовах функція контролю з боку профспілок набуває важливого значення.     

          Профспілковий контроль, на нашу думку, слід розглядати - як одну з форм реалізації захисної функції профспілок, направлену на охорону, попередження та відновлення трудових і соціально-економічних прав працівників в разі їх порушення.   

          Діюче законодавство України, в тому числі закони: "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"; "Про охорону праці"; "Про колективні договори і угоди"; "Про зайнятість населення", надають профспілкам таку можливість, а з врахуванням набутого досвіду профспілки отримали можливість для більш ефективного здійснення контрольних функцій.

          Повноваження профспілок з нагляду і контролю за охороною праці та трудовим законодавством мають свою історію. Вперше вони були закріплені в Постанові ЦВК СРСР, РНК СРСР і ВЦРПС від 23 червня 1933 року "Про об'єднання Народного Комісаріату Праці Союзу РСР з ВЦРПС і про передачу професійним спілкам права нагляду за охороною праці". Згідно з цією постановою для здійснення контрольних функцій безпосередньо при ЦК галузевих профспілок були створені інспекції праці. Вони формувались за виробничо-галузевим принципом. Загальне керівництво інспекцією праці здійснювалось ВЦРПС, і на місцях - місцевими  радами профспілок. А з 1935 року інспекція праці в системі профспілок організується тільки по галузевому принципу і повністю підпорядковується ЦК профспілок.

          Спеціалізовані державні інспекції - санітарна, гірничотехнічна і котлонагляд, які в 1933 році були передані до відання профспілок, в передвоєнні роки знову змінюють свою підпорядкованість. Гірничотехнічна інспекція в 1936 році і котлонагляд в 1937 році були підпорядковані відповідним наркоматам. Санітарний нагляд поступово перейшов до єдиної Державної санітарної інспекції при РНК СРСР, створеної в 1935 році.

          В 40-х роках інспекція праці профспілок звільняється від функції спеціалізованого нагляду і всю свою увагу спрямовує на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю і техніці безпеки.

          В 1940 році було завершено створення єдиної технічної інспекції профспілок замість раніше діючих правової і технічної. В зв'язку з цим Президія ВЦРПС 21 січня 1944 року прийняла Положення "Про технічного інспектора Центрального комітету профспілок"[138]. Згідно з цим Положенням здійснення оперативних функцій державного нагляду в сфері охорони праці покладалось на технічного інспектора праці.

          Слід відмітити, що реорганізація інспекції праці мала і негативні моменти. Вона послабила правову роботу профспілок в сфері охорони праці і ускладнила завдання технічних інспекторів, які, не маючи спеціальної юридичної освіти, змушені були поєднувати в своїй роботі специфічні функції технічної інспекції з невластивими їм функціями правової інспекції[139].

          В зв'язку з перебудовою управління промисловістю та будівництвом, проведеної в 1957 році, Президія ВЦРПС на основі рішення VI пленуму передала технічну інспекцію ЦК профспілок до відання рад профспілок[140], а центр оперативного керівництва місцевими профспілковими організаціями був переміщений в області, краї і республіки. Це суттєво підвищило роль місцевих рад профспілок, розширило їх права і функції.

          Наступним етапом в історії наглядових і контрольних повноважень профспілок стало прийняття постанови Президії ВЦРПС від 15 квітня 1966 року, яким керівництво технічної інспекції професійних спілок було передано до відання центральних, республіканських, обласних, дорожніх, басейнових і територіальних комітетів профспілок. Керівництво ж технічною інспекцією, яка обслуговувала організації торгівлі і споживчої кооперації, заклади культури, медицини, освіти, вищої школи і наукові установи, а також інші організації, які не обслуговувались технічною інспекцією галузевих профспілок, залишились за радами професійних спілок.

          Важливою віхою в діяльності профспілок стало створення правової інспекції праці відповідно до Положення "Про правову інспекцію праці", затвердженої Президією ВЦРПС 22 листопада 1976 року[141]. Згідно цього Положення правова інспекція праці повинна була здійснювати нагляд і контроль за дотриманням на підприємствах, в установах і організаціях законодавства про працю. А нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил охорони праці у виробничих, науково-виробничих об'єднаннях, на підприємствах, в установах, радгоспах і колгоспів здійснювала технічна інспекція праці відповідно до Положення "Про технічну інспекцію праці", затвердженої Президією ВЦРПС 26 серпня 1977 року[141]1. Таким чином, правова інспекція праці профспілок своєю діяльністю забезпечувала робітникам і службовцям право на працю, відпочинок, на оплату праці, а також інші трудові права, а технічна інспекція праці - право на безпечні і належні умови праці.

          З переходом суспільства до освоєння ринкових відносин в економіці кардинально змінились права, форми і методи роботи професійних спілок.

          Згідно Закону України "Про внесення змін та доповнень до "Кодексу законів про працю УРСР" від 15 грудня 1993 року[142] профспілки були позбавлені права здійснювати державний нагляд і контроль за охороною праці та трудовим законодавством. Вони змушені були перебудовувати свою діяльність на здійснення громадського контролю. 

          Т.Ю.Коршунова відмічає, що дане рішення уявляється повністю виправданим. Професійні спілки є громадськими організаціями, і в зв'язку з цим не цілком доречно покладення на них функцій державних органів, особливо пов'язаних із застосуванням адміністративних санкцій[143].   

          В той же час в нових умовах професійні спілки в сфері застосування профспілкового контролю можуть досягнути чимало. Профспілковий контроль може і повинен бути ефективним. Все залежить від організації роботи і прав, наданих діючим законодавством. Активна співпраця з державними органами, спільні дії з одного боку, а також прояв твердої самостійної позиції в відстоюванні і захисту прав працівників з другого боку - ось той діапазон способів впливу і на роботодавців, і на органи регіонального, місцевого самоврядування, і на органи центральної та місцевої виконавчої влади.   

          Відповідно до ст.21 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки та їх об'єднання наділені повноваженнями по захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.                                                    

          На нашу думку, профспілки та їх об'єднання через уповноважених представників мають право проводити перевірки додержання законодавства про працю з питань:          

          1). Виявлення фактів з питань необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

          2). Дотримання  роботодавцем законодавства з питань нормування робочих місць. 

          3). Дотримання законодавства про прийняття на роботу та умови праці неповнолітніх.

          4). З питань недопущення фактів допусків неповнолітніх до шкідливих робіт, праця на яких неповнолітніми заборонена.

          5). З питань контролю за організацією роботи інвалідів та інших осіб зі зниженою працездатністю.

          6). З питань дотримання законодавства про працю жінок.

          7). З питань законності притягнення працівників до матеріальної відповідальності.

          8). З питань своєчасного розслідування нещасних випадків та оформлення актів.

          9). З питань необґрунтованого обвинувачення працівників в нещасних випадках.

          10). З питань правильного нарахування і своєчасної виплати заробітної плати та інших соціальних виплат.

          11). З питань своєчасного розрахунку виплати заробітної плати при звільненні працівників.          

          12). З питань режимів робочого часу і відпочинку, дотримання графіків відпусток та правильне визначення тривалості відпусток.

          13). З питань законності та обґрунтованості притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності.

          14). З питань недотримання умов колективного договору тощо.

          Слід погодитись з думкою В.О.Васильєва, який вважає, що профспілковий контроль охоплює:

     - виконання колективних договорів, угод;

     - дотримання законодавства про зайнятість, про працю, про охорону праці[41]2.