Необхідно також звернути увагу на той факт, що у межах кожної з названих стадій можна виділити в свою чергу процедурні елементи більш низького рівня, до яких доцільно віднести процедурні етапи та окремі процедурні дії. Прикладом процедурного етапу у межах першої стадії, може бути діяльність з попереднього розгляду заявки, де, зокрема, розглядається питання щодо наявності в заявці на видачу планету на винахід матеріалів, які можуть бути віднесені до державної таємниці. До процедурного етапу можна віднести також публікацію відомостей про заявку. Зазначений етап, на нашу думку, є досить важливим, оскільки дозволяє ще до вирішення питання про видачу охоронного документу, надати можливість зацікавленим особам представити патентному відомству (закладу, що проводить експертизу) свої заперечення проти видачі свідоцтва. Такий порядок, як справедливо відмічають деякі автори [181], дозволяє врахувати наявні в Україні пріоритетні права інших осіб і тим самим уникнути виникнення великої кількості суперечок.

Важливе значення для адміністративної процедури з видачі патенту (свідоцтва) на об'єкт промислової власності, мають строки, адже повільність є однією з найбільш вад адміністрації [182, с. 50]. Законодавством про охорону прав на промислові зразки не достатньо чітко визначені строки "проходження" заявки у межах визначених стадій, не піддані детальній строковій регламентації також і процедурні етапи та процедурні дії.

Але при цьому, на жаль, не можна стверджувати, що питання строків надання правової охорони зазначеним об'єктам вирішено остаточно. Так, на сьогоднішній день значне занепокоєння у винахідників та працівників Держдепартаменту, Укрпатенту викликає існуючий строк видачі патенту на винахід (термін дії - 20 років), який у ідеальній моделі складає близько 30-36 місяців. Безперечно, на певному етапі розвитку патентної системи України зазначений строк справедливо розглядався як досягнення у діяльності патентного відомства, оскільки до того заявки на винахід розглядалися протягом 4-5 років [183], але на теперішній час його вже не можна визнати допустимим. Отже, одним з першочергових завдання розвитку патентної системи України є скорочення існуючого терміну розгляду заявки на винахід до 2 років [184]. Подібний строк встановлено також і у США, але окрім цього законодавством передбачено, що процедура видачі патенту може бути прискорена, якщо винахіднику випололося більше 65 років, він хворіє або винахід стосується збереження енергії та охорони навколишнього природного середовища або заявка базується на результатах проведеного заявником або за його дорученням патентного пошуку. У цих випадках строк проходження заявки складає від 6 місяців до одного року [185]. Таким чином, з викладеного стає наочно видним намагання влади США всебічно захистити та підтримати особу, яка претендує на державне визнання та захист результатів її інтелектуальної творчості.

На сьогодні строк проведення експертизи заявки на промисловий зразок де-юре не встановлений, а де-факто він становить шість місяців. Збільшиться строк може за клопотанням заявника про відстрочку визначених дій, або з вини заявника, тобто затягування строків [186, с. 202].

Повертаючись до національного законодавства відмітимо, що встановлення строків здійснення тих або інших процедурних дій (етапів) ще само по собі не здатне повністю забезпечити їх дотримання посадовими особами лідируючого суб'єкту. Для цього, на нашу думку, не вистачає ще і надійних юридичних гарантій, у якості яких може виступити інститут адміністративної відповідальності, тим паче, що він вже використовується для досягнення подібних цілей. Так, наприклад ст. 961 (Порушення законодавства під час планування і забудови територій) Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність посадових осіб за недодержання термінів надання замовникові висновків комплексної експертизи проектної документації або обґрунтованої відмови щодо їх надання, недодержання термінів подання відповідних висновків до складу комплексної експертизи, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством. Вважаємо, що подібне положення буде доцільним для запровадження і у сферу адміністративної процедури з видачі патенту на промисловий зразок. Поряд з цим необхідно розглянути і питання щодо запровадження юридичної відповідальності не тільки працівників Держдепартаменту, але і самого патентного відомства. Аналіз правових актів, які визначають правовий статус зазначеного суб'єкта управління, показує, що серед їх норм взагалі відсутні ті, що встановлюють відповідальність Держдепартаменту. Про неприпустимість такого стану речей вже неодноразово йшлося на сторінках юридичних видань [187, с. 158].

Не менш важливе значення у справі забезпечення прав учасників адміністративно-процедурних відносин займають принципи адміністративної процедури, які, як слушно наголошено у літературі, є тим каркасом, що допомагає не схибити як у правотворчості, так і у правозастосуванні [182, c.32]. На жаль, законодавство України про охорону прав на промислові зразки не містить належним чином визначених та структурованих принципів адміністративних процедур, у тому числі, і з видачі охоронних документів. На нашу думку, зазначене положення має бути змінене як найшвидше. Так, вважаємо за необхідне законодавчі акти про охорону прав на промислові зразки, доповнити статтею, яка б закріпила принципи здійснення адміністративної процедури з видачі патенту на промисловий зразок, де у якості останніх були б такі: принцип законності; принцип рівності осіб, які звертаються із заявками про отримання патенту; принцип публічності; принцип ефективності; принцип строковості; принцип доступу до інформації; принцип підконтрольності діяльності лідируючих суб'єктів адміністративної процедури.

Логічним завершенням процедури експертизи заявки на промисловий зразок є видача патенту на промисловий зразок - охоронного документу. Юридична сутність патенту полягає у тому, що виступаючи техніко-юридичним документом, він володіє значною кількістю функцій, серед яких виділяються наступні:

• патент є підставою для виникнення права на промисловий зразок;
• патент засвідчує пріоритет і право власності на промисловий зразок;
• патент забезпечує право на промисловий зразок примусовою силою держави;
• патент є засобом перетворення права на промисловий зразок в товарну форму.

Особливість же авторського свідоцтва, як охоронного документу, полягає у тому, що його головним призначення є засвідчення факту державної реєстрації об'єкта правової охорони, хоча при цьому воно, за своїми юридичними властивостями, мало чим відрізняються від патенту.

Отже, викладене дозволяє з впевненістю розглядати діяльність Держдепартаменту з видачі патенту на промисловий зразок у якості адміністративної процедури. У зв'язку з цим адміністративно-процедурна діяльність зазначеного суб'єкта адміністративно-правового регулювання вимагає приведення її до сучасних стандартів, що допоможе вирішити ряд важливих завдань, зокрема:

• підтримати осіб, які звернулися до Держдепартаменту із заявкою про видачу патенту на промисловий зразок перед зазначеним суб'єктом адміністративно-правового регулювання;
• забезпечити законність та ефективність діяльності з видачі охоронного документа;
• підвищити якість діяльності лідируючих суб'єктів зазначеної адміністративної процедури.

Поряд з ідентифікацією, визнанням, реєстрацією та видачею охоронного документу на промисловий зразок Держдепартамент покликаний також забезпечувати організаційно-правовий режим їх правомірного використання, що здійснюється, зокрема, через реєстрацію договорів про передачу прав на промисловий зразок.

Відповідно до чинного законодавства у сфері охорони прав на промислові зразки власник охоронного документа має право передавати права на промисловий зразок, що охороняється в Україні, будь-якій фізичній або юридичній особі. Згідно з зазначеними законами передача прав на промисловий зразок:

• передачу права власності на промисловий зразок на підставі договору про передачу права власності на промисловий зразок;
• передачу права на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору (видачу ліцензії).

Чинність зазначених договорів стосовно іншої особи виникає тільки після їх реєстрації в Держдепартаменті. Іншими словами, для того, щоб права, передані на підставі зазначених договорів, були дійсними стосовно іншої особи (будь-якої фізичної або юридичної особи, яка не є стороною договору (ліцензійного договору)) і охоронялися законом, договори та ліцензійні договори повинні бути зареєстровані в Держдепартаменті. Будь-яке позадоговірне використання об'єкту промислової власності оцінюється чинним законодавством як порушення прав на цей об'єкт [189, с. 221].

Процедура реєстрації зазначених договорів, як слушно відмічено у літературі [190, с.5], має важливе значення, оскільки, по-перше, перевіряється дія охоронного документа; по-друге, реєстрація дає повну інформацію про використання прав і дозволяє з'ясувати якою мірою вичерпані права, котрі випливають з охоронного документа. Може виникнути ситуація за якої власник охоронного документа вже передав такий обсяг прав за раніше укладеними ліцензійними договорами, що у нього залишилося лише формальне право на володіння охоронним документом; по-третє, при передачі права власності на промисловий зразок, право на використання якого раніше було передано за ліцензійним договором, строк дії якого не скінчився, реєстрацією підтверджується, що правонаступник приймає на себе всі обов'язки по виконанню умов ліцензійного договору.

Реєстрація договору (ліцензійного договору), як і видача охоронного документу на промисловий зразок, являє собою адміністративну процедуру у формі якої і здійснюється адміністративно-правове регулювання даним напрямком охорони прав на промислові зразки. У межах зазначеної процедури Держдепартамент виконує такі основні функції:

• розглядає заяву про реєстрацію договору (ліцензійного договору) та додані до неї документи;
• готує рішення про реєстрацію договору (ліцензійного договору) або вмотивовану відмову в разі повернення документів; запити про додаткові матеріали;
• реєструє договір (ліцензійний договір) у відповідному Державному реєстрі;
• направляє на адресу власника охоронного документа, або на іншу адресу, вказану в заяві, два примірники зареєстрованого договору (ліцензійного договору) та рішення про його реєстрацію. Оригінал зареєстрованого договору (ліцензійного договору) зберігається в Держдепартаменті з дотриманням вимог до збереження конфіденційної інформації;
• публікує відомості про зареєстрований договір (ліцензійний договір) в офіційному бюлетені Держдепартаменту "Промислова власність".

При цьому відмітимо, що до функцій Держдепартаменту не входять повноваження щодо подальшого контролю виконання сторонами взятих на себе на підставі зазначених договорів зобов'язань.