Розглянуті види діяльності Держдепартаменту являють собою основні напрямки його управлінського впливу на суспільні відносини пов'язані з охороною прав на промислові зразки. Безперечно, як було показано вище, діяльність Держдепартаменту у зазначеній сфері потребує свого як нормативно-правового, так і технічного удосконалення, пов'язаного, зокрема, із впровадженням інформаційних технологій в Держдепартаменті та Укрпатенті. Як справедливо зазначається з цього приводу, діяльність, пов'язана із створенням об'єктів інтелектуальної власності, набуттям прав на них, використанням та захистом цих прав, неможлива без досконалої системи патентно-інформаційного забезпечення [191]. Зазначена проблема, а також можливі шляхи її вирішення були визначені ще у 2001 році у "Програмі розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001-2004 роки". У названому документі поміж іншим наголошувалося на необхідності розвитку інформаційного забезпечення діяльності в сфері інтелектуальної власності, формування національної системи інформації як складової глобальної інформаційної мережі Всесвітньої організації інтелектуальної власності WIPOnet [192]. Подібні завдання висунуто також і в Указі Президента України від 27.04.2001 р. № 285 "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні" [193]. Дещо з наміченого вже виконано [194; 195; 196], але багато питань ще потребують свого доопрацювання та принципового вирішення, серед яких виділимо таки: розробка та впровадження системи доступу електронного доступу до заявок на об'єкти промислової власності, які вже отримали правову охорону; вдосконалення впровадження системи електронного подання заявок на промислові зразки; розробка інтегрованої бази даних " Промислові зразки зарубіжних країн" як для судової експертизи так і для заявників; розширення та вдосконалення процедур автоматизованої підготовки відомостей для їх внесення до бази даних реєстру охоронних документів на об'єкти промислової власності; створення національних патентно-інформаційних продуктів на дисках CD-ROM та DVD.

Окрім зазначеного, залишається не вирішеними ще і проблеми іншого порядку. Так, вже досить давно дискутується питання щодо необхідності чіткого визначення суб'єкту (органу державної влади), який би від імені держави здійснював функції власника інтелектуальної власності, створеної (повністю або частково) за рахунок коштів державного бюджету [197]. Відсутність подібного державного органу (яким би міг стати, наприклад, Фонд винаходів України, існування якого, до речі, було передбачено у першій редакції Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі") приводить до неспроможності держави повною мірою розпоряджатися і, як наслідок, захищати об'єкти промислової власності, створення яких фінансується за рахунок коштів її бюджету або таких, права на які, перейшли державі на встановлених законом підставах (наприклад, по заповіту). Відмітимо, що подібні органи з успіхом функціонують у зарубіжних країнах. Так, у Російській Федерації подібна інституція була створена вже у 1998 році і отримала назву Федерального агентства щодо правового захисту результатів інтелектуальної діяльності воєнного, спеціального і подвійного призначення. А у складі Міністерства торгівлі США створено Центр з використання технологій, що належать федеральним органам [198].

Особливістю діяльності вище зазначених суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері охорони прав на об'єкти промислової власності є той факт, що вона носить так званий "позитивний характер" і у її підґрунті закладено регулятивні норми права. Але, на жаль, досить часто трапляються випадки порушення або створення загрози порушення прав на об'єкти промислової власності, що охороняються законом і у цьому разі виникає необхідність у застосуванні охоронних правових норм, у яких закладено підстави та порядок припинення негативної суспільно шкідливої діяльності, поновлення порушених прав та притягнення винних осіб до відповідальності. Зазначений вид діяльності, як вже було відмічено вище, охоплюється терміном "захист прав на промислові зразки" і характеризує діяльність правоохоронних та контролюючих органів, які виступають наступними суб'єктами управління в сфері охорони прав на об'єкти промислової власності.

Що стосується правоохоронних органів України та їх участі в охороні прав на об'єкти промислової власності, то вона зводиться у преважній більшості випадків до попередження та припинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з посяганням на об'єкти права промислової власності.

На сьогоднішній день у Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено дві статті, норми яких встановлюють адміністративну відповідальність за порушення прав на об'єкти промислової власності. Мова йде про ст. 512 та 1643 КУпАП.

Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 512 КУпАП є майнові та особисті немайнові права автора об'єкта промислової власності, володільця патенту або ліцензії на об'єкт промислової власності.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у використанні об'єкту промислової власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знаку для товарів та послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо) без згоди особи, яка має на нього охоронний документ (патент, свідоцтво), а також у привласненні авторства на такий об'єкт або у іншому порушенні порушені прав на об'єкт промислової власності. Відмітимо, що особливістю об'єктивної сторони даного правопорушення є той факт, що у її зміст входять дії, пов'язані із порушення прав навіть на ті об'єкти промислової власності (наприклад, раціоналізаторська пропозиція), які не отримали до сьогоднішнього дня спеціальної правової охорони у формі окремого законодавчого акта.

З викладеного видно, що закон передбачає відкритий перелік можливих порушень прав на об'єкт промислової власності, що дозволяє застосовувати дану статтю за різних фактичних обставин вчинення правопорушення. Таким порушеннями, наприклад, можуть бути:

• виготовлення, пропонування для продажу, введення в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом;
• застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;
• пропонування для продажу, введення в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.

Викладене є чинним і для інших об'єктів промислової власності. Наприклад, для топографії інтегральної мікросхеми порушеннями визнаються дії з боку будь-якої особи щодо: копіювання топографії; виготовлення інтегральної мікросхеми із застосуванням даної топографії; виготовлення будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми; ввезення таких інтегральних мікросхем та виробів, що їх містять, на митну територію України; пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях та інше введення в обіг інтегральної мікросхеми, виготовленої із застосуванням зареєстрованої топографії, та будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми [199, с. 5].

Суб'єктом даного правопорушення можуть виступати як громадяни, так і посадові особи.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою вини, тобто особа усвідомлює, що своїми протиправними діями вона порушує права автора об'єкту промислової власності або володільця охоронного документу на об'єкт промислової власності.

Відповідно до ст. 255 КУпАП правом на складання протоколів про дане адміністративне правопорушення наділені посадові особи органів внутрішніх справ України та податкової міліції. Наділяючи посадових осіб зазначених органів правом на складання протоколів про адміністративне правопорушення, законодавець одночасно надав їм право і на застосування низки інших заходів, так званих заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які відносяться у теорії адміністративного права до методів державного управління. Однією із принципових особливостей зазначених заходів є те, що вони застосовуються з метою припинення адміністративних проступків, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи правопорушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, виконання прийняв постанов [200, с. 159]. До переліку зазначених заходів, які можуть бути застосовані працівниками зазначених вище правоохоронних органів у зв'язку з припинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 512 КУпАП можна віднести доставлення правопорушника, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документів.

Розгляд справ за фактом вчинення зазначеного правопорушення віднесено до компетенції місцевих судів, якім надано права застосовувати до правопорушників штраф від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.     Поряд із зазначеним правопорушенням КУпАП містить ст.1643 (Недобросовісна конкуренція), частина першої якої передбачає також відповідальність за порушення прав на об'єкти промислової власності. Дії, які становлять об'єктивну сторону даного правопорушення досить повно розкрито у ст. 4-6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції (при цьому відмітимо, що положення зазначених статей фактично ідентичні зі змістом ч. 1 ст. 1643 КУпАП за тим лише виключенням, що вони розповсюджують свою дію (встановлюють відповідальність) лише на юридичних осіб (їх об'єднання), об'єднання громадян). Аналіз вказаних статей законодавчого акту показує, що порушення, які у них місяться (щодо фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг, зазначень походження товарів), фактично співпадають із об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 512 КУпАП. Розмежування зроблено тільки щодо промислового зразка, тобто під дію ст. 1643 КУпАП а також ст. 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не підпадають діяння, пов'язані з посяганням на право на промисловий зразок, який має охорону як об'єкт інтелектуальної власності. Отже, у такому випадку зазначене правопорушення має бути кваліфіковане за ст. 512 КУпАП. З погляду на це стає незрозумілим чому таке застереження зроблено лише щодо промислового зразку, оскільки це викликає явну конкуренцію правових норм.

У зв'язку з цим ми вважаємо, що у об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 1643 КУпАП, мають входити дії, які посягають лише на ті результати інтелектуальної діяльності в сфері промислової власності, які ще не отримали або об'єктивно (з погляду на відсутність відповідних нормативних актів, наприклад Закону України "Про охорону фірмових найменувань") не можуть отримати правової охорони на підставі відповідних законодавчих актів. Якщо ж діяння завдають шкоди правам на вже визнані державою об'єкти інтелектуальної власності, то вони мають кваліфікуватися за ст. 512 КУпАП. Враховуючи той факт, що метою подібних порушень може бути також отримання незаконних прибутків, тобто вони можуть вчинятися з корисливою метою, можна запропонувати доповнити зазначену статтю часиною другою, яка б і визначила відповідальність за вчинення подібних дій. В даному випадку доцільно використовувати зарубіжний досвід охорони прав на комерційні найменування щодо обмеження використання в комерційному найменуванні слів чи фраз, які окремо або в контексті є непристойними, висміюючи чи принижуючи будь-яку особу чи групу осіб, авторитет державної установи чи організації [201, с. 351]