В   КУпАП (ст.1) визначаються завдання законодавства України про адміністративні правопорушення. Це охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством[148]. Ціль визначається як " то, к чему стремиться, что надо осуществить… для того, чтобы…"[149] Адміністративне стягнення чинне законодавство розглядає як міру відповідальності і застосовується воно з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. (ст. 23 КУпАП).

На наш погляд серед цілей (мети) адміністративного впливу доцільно визнати і такі як подальше підвищення ефективності адміністративної відповідальності, належне використання виховних, запобіжних і профілактичних можливостей, закладених в змісті адміністративних стягнень. Якщо виходити з   поняття і цілей адміністративного стягнення то їх можна характеризувати як:

• міру відповідальності;
• міру виховання (виховна ціль щодо особи, яка скоїла правопорушення та інших осіб);
• профілактичний захід (попереджувальна ціль - запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами).

Слід звернути увагу на те, що в чинному законодавстві не розкриваються цілі адміністративного стягнення як міри відповідальності. На наш погляд доцільно в Кодексі про адміністративні правопорушення чітко визначити, що адміністративне стягнення не є карою, оскільки це елемент, притаманний кримінальним посяганням.

В адміністративно-юрисдикційній політиці останнім часом відмічається несприятлива тенденція на посилення каральної спрямованості, порушення оптимального співвідношення дозволів і заборон в механізмі соціального управління[150]. До адміністративної відповідальності тільки в 1998 році було притягнуто лише по лінії МВС 18 млн. громадян[151]. Як наголошувала Уповноважений з прав людини Верховної Ради України          Н. Карпачова у Першій щорічній доповіді у 1999 році, судами переглянуто з ухваленням постанов 393,9 тис. справ, розглянутих міліцією та іншими юрисдикційними органами. Спостерігається деяка переоцінка ролі державного примусу в справі зміцнення правопорядку на шкоду виховній, профілактичній роботі. Але застосування адміністративного стягнення несе в собі комплекс обмежень (майнового чи особистого характеру). Не можна не підкреслити відновлюючого характеру (відновлююча ціль) адміністративного стягнення. В процесі побудови правової держави, як справедливо вважає А.К.Мустафін, виникає нагальна потреба перегляду концепції адміністративної відповідальності, переосмислення її основних фундаментальних положень і принципів у відповідальності з сучасними вимогами демократизації, формування правової держави[152].

Ефективність застосування засобів адміністративної відповідальності вимірюється рівнем фактичної реалізації цілей адміністративного впливу. Ми приєднуємося до точки зору А.Т. Комзюка, який вважає, що застосування багатьох адміністративно-запобіжних заходів сприяє виявленню правопорушень, встановленню особи правопорушника, а значить і забезпеченню реалізації заходів адміністративної відповідальності (а іноді і кримінальної).

Мета, яку переслідують ті чи інші адміністративні заходи, ступень її досягнення обумовлюють їх значення та ефективність застосування. Аналіз законодавства і практики застосування адміністративно-правових заходів дає можливість виділити кілька видів цілей. Насамперед, адміністративно-правові заходи, спрямовані на забезпечення громадської безпеки, мають запобігати, відвертати правопорушення. При цьому треба мати на увазі, що профілактична мета притаманна всім видам адміністративного примусу.              А.Т. Комзюк підкреслює, що всі інші заходи, крім запобіжних, переслідують профілактичну мету нібито побічно, поряд з іншою, головною метою, а для адміністративно-запобіжних заходів профілактика навпаки, - основна мета, а всі інші - додаткові, побічні. А. Комзюк додатковою метою вважає забезпечення громадського порядку і громадської безпеки за різних надзвичайних обставин, але і в цих випадках метою є недопущення вчинення правопорушень. Саме це є характерною рисою всіх запобіжних заходів, оскільки їх застосування при розгляді справ  про адміністративні правопорушення властиві загальність завдань, мети. Правоохоронна, юридична діяльність носить комплексний характер, вимагає належного  функціонування та взаємодії органів публічної влади на всіх рівнях у різних галузях та сферах. КУпАП (ст.6) на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи покладає обов'язок розробки та здійснення заходів, спрямованих на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого дотримання законів України. Відповідно до Конституції України органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації мають забезпечувати додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, а також координувати на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по забезпеченню правопорядку та запобіганню адміністративним правопорушенням, керувати діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Законодавчого врегулювання вимагають питання участі громадськості в охороні громадського порядку та громадської безпеки. Доцільно  визначити коло обов'язків держави щодо сприяння таким формуванням у виконанні їх завдань, а також передбачити правові гарантії, соціальний захист їх учасників.         Конституція України (ст.36) дає право громадянам об'єднуватися в громадські об'єднання. Метою таких об'єднань, поряд з іншим, є забезпечення порядку та громадської безпеки, сприяння правоохоронним органам та іншим діючим в межах закону інституціям, посадовим особам, органам місцевого самоврядування у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захист життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також рятування людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин. Такими громадськими формуваннями виступали раніше і діють нині добровільні народні дружини, зведені загони народних дружин, загони сприяння міліції, асоціації народних дружин, тощо. Зараз громадські об'єднання за ініціативою громадян створюються з метою захисту від посягань індивідуальних городів, майна, худоби та врожаю в КСП. Такі формування в принципі створюються і діють на основі законності, гласності, добровільності та рівноправності їх членів. Виходячи зі змісту ст.134 Конституції України, можна припустити, що загальне керівництво громадськими формуваннями можуть здійснювати територіальні громади, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, органи внутрішніх справ та ін. Повсякденна (оперативна) діяльність громадських формувань щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки має організовуватися, спрямовуватися і в певній мірі контролюватися органами внутрішніх справ, іншими державними органами за напрямками покладених на них завдань чи об'єктів обслуговування. Важлива роль у попередженні і запобіганні правопорушень відводиться місцевим радам, їх органам. На відміну від правоохоронних органів, які здійснюють специфічну профілактику (в основному кримінологічну) місцеві органи мають можливість вести попереджувальну роботу в усіх напрямках.

Це обумовлено не лише положенням рад у суспільстві, але й тим, що ряд заходів економічного, культурно-виховного  та організаційного характеру, що здійснюються в процесі економічного і соціального розвитку відповідних регіонів та адміністративно-територіальних одиниць, можуть бути спрямовані на профілактику адміністративних правопорушень.

На ці органи покладається відповідно до ст. 6 КУпАП координація та організація на відповідній території роботи всіх державних і громадських органів і організацій по профілактиці і запобіганню адміністративних правопорушень.

У профілактичній діяльності органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій може відігравати практичну роль єдиний комплексний план запобігання та попередження адміністративних правопорушень. Це об'єктивно необхідно, тому що організація попередження  правопорушень вимагає врахування багатьох соціальних, економічних, демографічних, організаційних, моральних педагогічних та інших факторів і, безумовно, вимог законодавства. Такі комплексні плани виступали б не лише складовою частиною системи соціального планування, але й організаційною основою зміцнення зв'язків  державних органів та громадськості у боротьбі з правопорушеннями.

Діяльність органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій  у напрямку профілактики правопорушень багато в чому обумовлена специфікою комплектування та функціонування координуючих суб'єктів, матеріально-фінансовими можливостями, якими вони володіють, а також характером роботи, що вимагає координації[153]. До поширених форм  координацій, як свідчить практика, відносяться: сумісна розробка заходів по нейтралізації факторів, що сприяють протиправним діям, наданням практичної допомоги відповідним органам, сумісний аналіз стану та динаміки правопорушень, вивчення їх причин, участь у розробці планів профілактики правопорушень, підготовка інформації про характер і динаміку правопорушень в окремі періоди, а також облік інформації, що забезпечує профілактичну діяльність. Оскільки ефективна робота по боротьбі з адміністративними правопорушеннями не можлива без належного інформаційного забезпечення.

Зрозуміло, що не всі місцеві ради та їх виконавчі органи систематично і дієво координують діяльність підпорядкованих їм органів, які мають вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями. Не досить приділяється уваги тому, як юрисдикційні органи дотримуються вимог  КУпАП в сфері застосування адміністративних стягнень, забезпечують  ефективність запобіжної функції адміністративних стягнень, провадять роботу по  усуненню причин і умов, що сприяють їх здійсненню. Питанню профілактики правопорушень ще не досить уваги приділяють постійні комісії районних та обласних рад, не використовують тих можливостей, які у них реально є.