Створюючи громадські формування для вирішення зазначених проблем, необхідно деталізувати підстави їх розпуску. Варто передбачити у деяких випадках можливість тимчасового припинення діяльності відповідного формування, примусового скликання засідань його керівних органів в тому числі для усунення з посад керівників, винних в допущенні порушень. Мабуть доцільно включення до складу керівних, наглядових та виконавчих органів такого громадського формування представників органів внутрішніх справ, а можливо і прокуратури. Важливо визначити і коло тих, хто не може бути  членом громадських формувань (ті, що мають судимість, що будь-коли засуджувались за умисні злочини, незалежно від факту зняття чи погашення судимості).

КУпАП (ст. 255) дає  перелік осіб, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення, серед яких поряд з посадовими особами такі права надаються і представникам громадських організацій або органів громадської самодіяльності (члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, громадські інспектори, позаштатні інспектори держінспекцій - громадський лісовий інспектор, громадський мисливський інспектор, громадський інспектор органів рибоохорони, громадський інспектор з охорони довкілля та ін). Разом з тим не надається такого права представникам громадськості складати протоколи по ст.ст.173, 173-1, 174, 175, які є типовими порушеннями громадського порядку та громадської безпеки. На думку автора надання права складання протоколу про адміністративні правопорушення громадським інспекторам недоцільно, оскільки протокол є основним документом, на підставі якого вирішується питання про притягнення  громадянина до адміністративної відповідальності та застосування до нього стягнення, а тому він повинен складатися повноважною кваліфікованою особою. З цього приводу слід  також чітко визначати право представників громадських формувань на доставку правопорушників у відповідні органи, де протокол має згодом скласти уповноважена посадова особа. Викликає сумнів доцільність наданого  права членам громадських формувань самостійно здійснювати перевірку документів у водіїв.

На часі необхідність запровадження обов'язкового навчання членів громадських формувань основам права та законодавства для успішного здійснення статутної діяльності. Це навчання могли б проводити кваліфіковані працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, судді, науковці.

Засоби попередження правопорушень тісно пов'язані з активізацією правового виховання, організацією правового всеобучу, роз'яснення законодавства про адміністративну відповідальність, правил підтримання громадської безпеки, а також поліпшення юридичної допомоги населенню. Правове виховання населення слід спрямовувати на те, щоб юридичні знання людей втілювалися в розуміння необхідності дотримання правових норм, щоб громадяни керувалися ними в повсякденному житті. Правове виховання необхідно проводити на науковій основі з урахуванням усієї сукупності засобів впливу на людину. Досвід свідчить, що лише при такій організації можна добитися того, щоб правомірна поведінка стала звичкою людей, а не зводилася лише до поширення інформації про чинне законодавство.

Важлива роль у запобіганні порушень громадської безпеки належить засобам профілактики соціального, культурно-виховного характеру, які здійснюються спеціально з метою впливу на суб'єктивні причини правопорушень. Ці заходи спрямовані на попередження формування негативних якостей особи, що викликають протиправну поведінку. Досвід виховно-профілактичної роботи свідчить, що позитивний результат наступає лише тоді, коли її форми направлені на розвінчання психології виправдання та самовиправдання порушень громадської безпеки, вседозволеності, виховання особистої відповідальності за поведінку[154]. 

Конкретні обставини зумовлюють профілактичні заходи як в межах території держави, так і в окремих регіонах, територіальній громаді, галузі народного господарства, в установі, організації незалежно від форм  власності, серед груп населення (загальна профілактика), або стосовно конкретної особи (індивідуальна профілактика). Усі заходи щодо профілактики правопорушень проти громадської безпеки і порядку мають здійснюватися відповідно до Конституції України та законів, а також загальновизнаних норм права і бути спрямовані на виявлення і усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням і злочинам.

Актуальним є питання фінансування різних програм. Органи місцевого  самоврядування мають самостійно визначати порядок фінансування регіональних програм профілактики правопорушень, порядок  координації  діяльності органів та організацій, що здійснюють профілактику правопорушень, узагальнюють і поширюють досвід її ефективного провадження, безпосередньо на місцях організовувати соціальний патронаж для відповідних категорій осіб, визначених законом, створювати притулки для неповнолітніх, центри соціальної реабілітації для неповнолітніх, соціальні інтернати для громадян похилого віку та інвалідів і т.ін.

Профілактика правопорушень громадської безпеки має здійснюватися на основі слідуючих  принципів:

• законності, тобто здійснення лише тих заходів, що безпосередньо передбачені законодавчими актами держави:
• комплексності, тобто участі у профілактиці крім правоохоронних органів усіх інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян і окремих громадян;
• гуманізму, проведення методів переконання, тобто застосування примусових заходів можливе лише після вичерпання всіх інших заходів впливу;
• гласності, тобто систематичного висвітлення у державній статистиці та ЗМІ відомостей про стан правопорушень.

До заходів профілактики правопорушень належать: профілактична перевірка; профілактичний припис; повідомлення про невиконання профілактичного припису, кримінологічне дослідження; роз'яснення положень законодавства України з питань профілактики правопорушень; інформування населення про стан, засоби та методи захисту громадян від протиправних посягань.

Профілактична перевірка має полягати у здійсненні заходів, спрямованих на своєчасне виявлення причин і умов, що можуть сприяти вчиненню правопорушень, з метою їх усунення. Вона проводиться працівниками правоохоронних органів у разі надходження достовірних даних про наявність причин і умов, що можуть сприяти вчиненню правопорушень, на підставі відповідних рішень компетентних органів. До участі у перевірці мають залучатися фахівці,  а у разі необхідності - також представники громадськості. Результати профілактичної перевірки оформляються актом, примірник якого подається керівникові підприємства, установи, організації, де вона проводилась, та органові, що ініціював проведення перевірки. У свою чергу на посадових осіб, де проводиться перевірка, покладається обов'язок дати перевіряючим можливість оглянути територію, приміщення, ознайомитися з необхідними документами, матеріалами, дати пояснення з питань, які становлять інтерес для мети перевірки. Перевіряючи повинні діяти лише в межах своїх повноважень з дотриманням вимог щодо охорони інформації. Неприпустиме їх втручання в господарську та іншу діяльність за межами вимог профілактичної перевірки[155]. За результатами  профілактичної перевірки орган, за рішенням якого вона проводилася, надсилає керівникові підприємства, установи, організації, де виявлено причини і умови, що сприяють скоєнню правопорушень і злочинів, профілактичний припис, де визначаються заходи щодо профілактики правопорушень і злочинів і термін їх виконання. Належним чином має реагувати на це керівник відповідного закладу.

Поряд з загальною профілактикою мають здійснюватися заходи індивідуальної профілактики протиправних, антигромадських дій. Роз'яснення положень законодавства України населенню здійснюють працівники прокуратури, юстиції, суду, внутрішніх справ, СБУ, служби у справах неповнолітніх, юридичних наукових установ. Застосування засобів індивідуальної профілактики не повинно мати на меті приниження честі і гідності особи, а також не тягне правових наслідків, за винятком передбачених законом. Якщо відповідний правоохоронний орган має інформацію про те, що особа вчиняє протиправні дії, які можуть призвести до скоєння злочину, з метою роз'яснення суспільної небезпечності та усного попередження про неприпустимість протиправних антигромадських дій, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, а також встановлений порядок управління, ця особа викликається за місцем проживання або роботи (служби) для роз'яснення суспільної небезпечності поведінки та усного попередження про неприпустимість протиправних, антигромадських дій. Якщо ж поведінка особи свідчить про реальну можливість вчинення злочину, вона підлягає взяттю на профілактичний облік у відповідному органі. Підстави для взяття на профілактичний облік осіб у кожному випадку можуть бути різними і визначатися індивідуально з урахуванням  характеру поступку, поведінки особи щодо наміру продовження антигромадських дій, які можуть перерости в злочин[156].  Але на рівні закону треба окреслити перелік цих підстав, щоб їх не визначав особисто на свій суб'єктивний погляд начальник (посадова особа), з метою  забезпечення прав і свобод громадян, законності. Доцільно  визначити вік осіб, з якого вони можуть бути взяті на профілактичний облік.

Як підстави взяття на профілактичний облік, так і зняття особи з обліку мають бути досить чітко виписані в законодавстві, загальний строк перебування особи на профілактичному обліку. Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" регулюється лише встановлення, здійснення та припинення адміністративного нагляду органів внутрішніх справ за такими особами.

Забезпечення додержання і правильного застосування законодавства про профілактику правопорушень і злочинів, і виконання інших профілактичних функцій у відповідності із Законом України "Про прокуратуру" покладається на органи прокуратури. У відповідності до законодавства про судоустрій і судочинство здійснюють профілактику притаманним їм методами суди.

 Статистика правопорушень свідчить про: