• збільшення кількості проступків за рахунок розширення сфери адміністративно-правового регулювання, введення додаткових заборон;
• стійке зростання кількості окремих видів адміністративних правопорушень (наприклад, у сфері дорожнього руху, громадського порядку і т.п.). Використання для боротьби з цими адміністративними правопорушеннями лише традиційних заходів примусу не дає бажаного ефекту, навіть дещо вступає в протиріччя з процесами демократизації суспільства.

Досвід боротьби зі злочинністю і правопорушеннями свідчить, що позитивних результатів можна досягти лише за умови вдосконалення профілактики, попередження протиправної поведінки людини, пізнання механізмів їх взаємозв'язків та взаємозалежностей. Теоретичні дослідження, результати вивчення конкретних груп правопорушень і правозастосовча практика свідчать про необхідність і доцільність комплексного підходу до профілактики усіх видів протиправної поведінки. Ця необхідність пояснюється наявністю об'єктивних взаємозв'язків між адміністративними правопорушеннями і злочинами, що проявляються в тотожності особистісних властивостей і якостей, соціально-демографічних даних осіб, що їх скоїли, а досить часто і одно типовість розвитку протиправної поведінки. Не виникає сумніву, що адміністративні правопорушення необхідно не лише виявляти, але й добиватися усунення причин і умов, що сприяють їх скоєнню. Ефективності вирішення проблеми попередження адміністративних правопорушень міг би сприяти опрацьований та прийнятий Верховною Радою України Закон "Про профілактику правопорушень", в якому має бути наведений перелік органів, які повинні займатися профілактикою правопорушень, їх повноваження, визначені шляхи розвитку матеріально-фінансової бази профілактики і попередження правопорушень, тому що без належного фінансування вирішувати проблеми профілактики і попередження правопорушень неможливо. В законі доцільно передбачити механізм стимулювання підприємств, установ і організацій різних форм власності і громадян в роботі з профілактики правопорушень, закріпити систему захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, профілактики безпритульності і правопорушень серед них. Закон має передбачати  комплекс засобів соціального захисту осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, визначити основні напрямки в роботі представницьких та органів виконавчої влади по координації діяльності всіх державних органів, недержавних формувань, щодо попередження правопорушень.

Розробка конкретних заходів по боротьбі з адміністративними правопорушеннями неможлива, як ми раніше відмічали, без належного інформаційного забезпечення правоохоронних, юрисдикційних органів. Тому корисно передбачити державну статистичну звітність щодо загальної кількості справ про адміністративні правопорушення, що розглянуті органами адміністративної юрисдикції та осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності.

Боротьба з адміністративними правопорушеннями, що проявляються в сфері громадської безпеки, ведеться у двох напрямках:

а) виявленні та недопущенні їх;

б) притягнення винних до відповідальності.

Адміністративні стягнення виступають запобіжником стосовно порушників безпосередньо, так і інших осіб. Разом з тим, усе це слід розглядати як реагування на вже зафіксовані проступки.

Зрозуміло, що не можна реагувати на правопорушення лише шляхом застосування адміністративних стягнень, важливо сконцентрувати зусилля на профілактиці правопорушень, що буде сприяти зміцненню правопорядку взагалі і особливо громадської безпеки. Слушно зауважити, що профілактика різних видів правопорушень врешті-решт спрямована так чи інакше на зміцнення громадської безпеки. Попередження - як стверджує О.М.Бандурка - одна з ефективних форм раннього втручання у взаємозв'язок подій і явищ, що призводять до негативних наслідків, наносять шкоду громадським інтересам, порушують порядок і організованість, права і свободи громадян. В кінцевому результаті запобіжна профілактична робота дає можливість вирішувати завдання боротьби з правопорушеннями меншою ціною для суспільства, без активного включення складного механізму адміністративного впливу. Профілактика правопорушень відповідає ідеям гуманізму і його суті. Впливаючи на різноманітні обставини, що обумовлюють скоєння адміністративних правопорушень, профілактичні заходи відрізняються комплексним характером. Це створює реальну базу для широкого наступу на правопорушення, ефективного використання не лише адміністративно-правових, а й економічних, організаційних засобів[157].

Запобігання, застереження будь-яких адміністративних правопорушень - широке поняття. Воно включає, насамперед, загальнодержавні заходи законодавчого, економічного, соціального, культурного, виховного спрямування, поєднує переконання, організацію і адміністративне попередження в боротьбі з правопорушеннями. Попередження здійснюється через конкретну діяльність державних органів (законодавчих, виконавчих, судових, місцевих держадміністрацій, правоохоронного апарату,  адміністрацій підприємств, установ, організацій), органів місцевого самоврядування,  громадських формувань і організацій, трудових колективів, населення, спрямовану на виявлення причин та умов, що викликають скоєння правопорушень, та застосування конкретних заходів на їх усунення, виховання та впливу на правопорушників.

На рівень громадської безпеки впливає політична стабільність. В умовах складної криміногенної ситуації питання про оптимальне правове регулювання профілактики і запобігання правопорушень набуває великого значення. Зважуючи, що профілактичну діяльність здійснює велике коло суб'єктів, які посідають різне положення в соціальній структурі, виконують відмінні функції, застосовуючи різні, часом специфічні заходи і засоби, постає проблема більш чіткого упорядкування і регулювання процесу профілактичної діяльності. Цим обумовлюється актуальність і доцільність наукового дослідження форм і методів профілактичної діяльності, її правового забезпечення. Вирішуючи цю проблему, слід виходити із загального стану правопорядку в країні, враховуючи соціально-економічну і політичну ситуацію. Все це дає підстави стверджувати, що розробка програм запобіжно-профілактичного характеру має здійснюватися на певну довгострокову перспективу, оскільки перетворення, що відбуваються в суспільстві, поряд з позитивними результатами потягли за собою низку різного характеру негативних явищ, які, безперечно, впливають на стан правопорядку, громадської безпеки. Слід більш активно використовувати можливість залучення громадськості до вирішення боротьби з правопорушеннями, вирішення питань, що постали перед системою адміністративного запобігання.

З метою підвищення ефективності цієї діяльності потрібно подальше удосконалення її правового забезпечення та регулювання. Тому в законі про профілактику правопорушень треба чітко визначити об'єкти впливу, а також права і обов'язки суб'єктів цієї діяльності, права правопорушників, інших громадян та юридичних осіб. Вирішенню цього завдання буде сприяти проведення цілого комплексу державних заходів, зокрема, завершення судово-правової реформи, удосконалення чинного законодавства. Беручи до уваги, що адміністративне законодавство регулює дуже широку сферу суспільних відносин, на наш погляд, доцільно підтримати тих учених, які пропонують розробку ряду нормативних актів, таких як Кодекс про основи державного управління, Зводу законів, Адміністративно-процесуального кодексу, Кодексу про адміністративні процедури.[158]

Реформування та удосконалення адміністративного законодавства створить передумови удосконалення правового регулювання діяльності юрисдикційних органів стосовно застосування адміністративно-запобіжних заходів щодо забезпечення громадської безпеки і порядку. На думку дисертанта в адміністративно-процесуальному кодексі мають бути норми, які б регулювали окремі види проваджень, в тому числі провадження щодо застосування запобіжних заходів адміністративного примусу.

Зміни, що відбуваються в державі і суспільстві, обумовлюють поряд з тими, що існували раніше, впровадження нових за змістом адміністративно-запобіжних заходів, спрямованих на забезпечення правопорядку та громадської безпеки. Окремі з існуючих адміністративно-запобіжних заходів можна і потрібно удосконалювати з урахуванням реального стану у суспільстві та державі. Наприклад, більш дієвого ефекту можна чекати від застосування офіціальних попереджень про неприпустимість протиправної поведінки в разі, коли це буде відбуватися у присутності представників  громадськості у письмовій формі, на встановлених бланках керівником чи заступником керівника правоохоронного органу і діяти у визначений законом термін. Ми погоджуємося з тими, хто вважає, що в цьому попередженні треба зазначити можливі правові наслідки в разі недотримання вимог офіційного попередження. Надання додаткових можливостей міліції і службам ДАІ з профілактики та попередження правопорушень, має покладати на них і додаткову відповідальність, особливо щодо дотримання законності, охорони прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз практики свідчить про необхідність більш жорстких вимог щодо дотримання законності при застосуванні адміністративно-запобіжних заходів з метою вмілого і оперативного застосування та використання цих заходів кожним співробітником правоохоронних органів, якому таке право надано у відповідності зі службовим статусом. Щоб ефективно забезпечити громадську безпеку та правопорядок, треба якомога ширше використовувати у правоохоронній діяльності різнобічні фактори співробітництва з громадськістю з метою профілактики правопорушень - спільні чергування та патрулювання в мікрорайонах, на вулицях, інших громадських місцях.

Вдосконаленню роботи правоохоронних органів по забезпеченню громадської безпеки, правопорядку, законності, правового виховання громадян, підвищенню ефективності у цій справі  могло б сприяти створення постійно діючої структури з широким залученням громадськості та спеціалістів з моніторингу громадської думки щодо стану правопорядку як в окремих регіонах, так і в державі в цілому. Цьому могли б сприяти опитування, анкетування населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць (регіонів), мікрорайонів, житлових масивів, вулиць і т.п., а також об'єктивний кваліфікований аналіз звернень громадян, їх листів, скарг та заяв, з дотриманням зворотного зв'язку - тобто регулярної звітності, інформування населення щодо стану громадської безпеки та правопорядку на відповідних територіях та заходів, які застосовуються для запобігання та профілактики правопорушень з боку правоохоронних органів.

За умови успішної реалізації комплексу адміністративно-запобіжних заходів юрисдикційними органами може бути стабілізована система у сфері громадської безпеки та правопорядку.

Перехід держави до ринкових відносин в економіці, поділ державної влади на три гілки, реформування і вдосконалення відносин між людиною, громадянином і державою суттєво впливає на зміст, форми та засоби державного управління та його адміністративно-правового оформлення. Раніше спрямування адміністративного права було орієнтовано на апарат чиновників державного управління, зараз  відбувається певна переорієнтація. Конституція закріпила, що основною соціальною цінністю для держави є людина, а тому в сучасних умовах досить важливим напрямком адміністративно-правового регулювання стають суспільні відносини, що виникають між особою, суспільством, державою і громадянином. Метою адміністративно -правового регулювання в сучасних умовах є закріплення і регламентація таких взаємовідносин громадян, якими реально б гарантувалися додержання й охорона  належних людині прав і свобод та ефективний їх захист.