Закон України "Про прокуратуру" (П.З. cт.20) надає право прокурору або його заступнику, здійснюючи перевірку законності застосування відповідними органами та посадовими особами заходів впливу за адміністративні правопорушення, розпочинати провадження щодо адміністративних правопорушень, ухвалюючи при цьому постанови, які направляються до органів,  уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення (ст.250 КУпАП). Практика засвідчує, що притягнення до адміністративної відповідальності за ініціативою прокурора є ефективним заходом усунення та попередження порушень законності, тому ці повноваження прокурори мають використовувати більш повною мірою. Є певні проблеми стосовно застосування та виконання постанов про  накладення штрафу. Деякою мірою це пояснюється  неналежним відношенням до виконання наданих повноважень, недосконалістю адміністративного законодавства, значною кількістю посадових осіб та органів, уповноважених накладати штрафи, та інші адміністративні стягнення. В скрутних фінансово-економічних умовах виконавчі органи всіляко намагаються "латати"  дірки в бюджетах за рахунок штрафів.

Ще в серпні 1996 р. Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради України проект Закону "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу", в якому передбачалось 267 позицій підвищення розмірів штрафів. В часи ж існування СРСР було законодавчо закріплено політику щодо обмеження штрафів та визначено їх максимальні розміри.

Відомо, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органом громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення (ст.258). На користь необхідності складання протоколу про адміністративні правопорушення у всіх випадках говорить те, що у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" (ст.ст. 24, 25) прокурор, вносячи мотивовану постанову, тільки порушує провадження про адміністративне правопорушення, при цьому він не зобов'язаний у постанові відображати вимоги, передбачені ст. 256 КУпАП. Так, чинне законодавство не вимагає від прокурора (чи його заступника) після винесення постанови про провадження про адміністративне правопорушення, ознайомити з нею осіб, які здійснили дане адміністративне правопорушення, за наявності свідків та потерпілих вимагати їх підписів, додавати пояснення та зауваження, роз'яснювати порушнику права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП. Тут ми погоджуємося з думкою Р.С.Алімова, який вважає, що у протилежному випадку ця постанова прокурора нічим не відрізнялася б від звичайного протоколу про адміністративне правопорушення, а прокурор (або його заступник) - від представника, наприклад, громадськості, якому згідно зі ст. 254 КУпАП надано право складати протокол про адміністративне правопорушення[159].

Мета винесеної прокурором постанови зводиться до ініціювання процедури притягнення особи, до адміністративної відповідальності яка, на думку прокурора, скоїла правопорушення. Вирішення питання по суті - притягувати чи не притягувати цю особу до відповідальності, який вид та міру стягнень до неї застосувати, законом віднесено до компетенції уповноваженого на те органу або посадової особи. Але і за цих обставин на прокурора (чи його заступника) закон покладає обов'язок забезпечити законність та обґрунтованість прийнятого за його постановою рішення.

Постанова прокурора про порушення провадження про адміністративне правопорушення не тільки за назвою, а і за  формою, своєю правовою природою відрізняється від постанови осіб, уповноважених притягати правопорушників до адміністративної відповідальності. Ще більш суттєвою є різниця між нею та протоколом про скоєння адміністративного правопорушення. Вона не містить необхідних перелічених у ст.256 КУпАП, для протоколу чи постанови про адміністративні правопорушення, реквізити. На думку автора, щоб не допускалися суттєві порушення прав громадян, які притягаються до адміністративної відповідальності на підставі постанови прокурора, не обмежувалися передбачені законом права громадян на захист, при притягненні їх до адміністративної відповідальності, прокурором має складатися протокол про адміністративне правопорушення  у відповідності з вимогами ст.ст.256, 268 КУпАП. Мають місце випадки, коли уповноважені особи (органи), що отримали постанову прокурора, не знають як правильно її розглянути, змушені повертати прокурору для до оформлення матеріалів  згідно з вимогами ст. 256 КУпАП.

Нерідко таке "листування" призводить до того, що правопорушнику вдається в зв'язку з тим, що минув передбачений двомісячний термін накладення адміністративного стягнення, уникнути відповідальності. Вирішення згаданих "неузгодженостей" має, на нашу думку, бути зроблено в Кодексі України про адміністративні правопорушення. В ньому доцільно передбачити:

• що постанова прокурора про порушення провадження про адміністративне правопорушення має бути розглянута в 10-денний термін. В постанові необхідно відобразити всі елементи обов'язкові для протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечити своєчасність притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності з дотриманням правил, що забезпечують право особи на захист;
• що орган (посадова особа), яким направлена постанова прокурора про порушення адміністративного провадження, повинні повідомляти прокурора про місце та час розгляду адміністративної справи, а також   надіслати прокурору у 5-денний термін письмове повідомлення про результати розгляду;
• копія всіх матеріалів по справі про адміністративне правопорушення може бути отримана правопорушником, потерпілим, чи адвокатом. Це зміцнить гарантії прав учасників адміністративного провадження.