Обсяги інформації в сучасному суспільстві до того велетенські, що ефективність звичайних шляхів пошуку, передачі та її обробки стає дедалі нижчою. З появою нових технічних засобів можливості роботи з інформацією якісно змінилися і значно розширилися. Дану проблему дозволяють вирішувати сучасні потужні комп'ютери і засоби зв'язку. У науковій літературі термін "нові інформаційні технології" окреслюється як "сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, обробки, передачі і представлення інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості в управлінні технічними і соціальними проблемами" [180, с.5].

Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, всіляких електронних пристроїв), і в зв'язку з цим, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості їхнього застосування в навчальному процесі. Основна соціальна функція вузу - підготовка людини до повноцінної життєдіяльності. Щоб випускник знайшов своє місце в інформаційному суспільстві, він повинен опанувати новими інформаційними технологіями, навичками використання комп'ютера як інструмента повсякденної діяльності, в тому числі - інструмента, що допоможе у розслідуванні злочинів. Прищеплюванням знань і навичок використання таких технологій у вузах системи МВС займається кафедра інформаційних технологій, але це можна і потрібно використовувати і в криміналістичному навчанні. З урахуванням задач криміналістичної підготовки слідчих, дані технології повинні бути наповнені предметним змістом у відношенні професійної діяльності і процесу навчання. Вони можуть стати засобами, що, по-перше, полегшують процес одержання нових знань і умінь, і, по-друге, можуть використовуватися в процесі професійної діяльності.

Проблемі застосування нових інформаційних технологій у навчанні присвячені багато психолого-педагогічних досліджень. Дидактичні проблеми і перспективи використання інформаційних технологій у навчанні досліджував І. В. Роберт; психологічні основи комп'ютерного навчання визначив Ю. І. Машбіць, систему підготовки викладача до використання інформаційних технологій у навчальному процесі запропонував і обґрунтував М. І. Жалдак. Американському вченому С. Пейперту належить ідея "комп'ютерного навчального середовища", на якій базується більшість сучасних навчальних комп'ютерних програм. Він також досліджував можливості комп'ютера як засобу розвитку розумової діяльності слухачів [181].

Загальними підсумками даних досліджень є те, що нові інформаційні технології у навчанні відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи учнів, дають нові можливості для освоєння і закріплення професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Інформаційні технології також надають широкі можливості викладачам: дозволяють оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм разом з появою нових знань і технологій, аналізувати поточний стан навчального процесу і т.п. При наявності досить широкого переліку сучасних можливостей, дані технології продовжують активно розвиватися.

У зв'язку з цими і рядом інших "внутрішніх" факторів (пов'язаних з діяльністю органів внутрішніх справ), зростає актуальність застосування інформаційних технологій у вузах МВС. Серед "внутрішніх" факторів слід зазначити:

По-перше, міжнародна практика роботи правоохоронних органів свідчить, що хороші показники розкриття та розслідування злочинів досягаються, насамперед, за рахунок високої технічної оснащеності підрозділів. Практика боротьби зі злочинністю переконливо свідчить про істотну, а в багатьох випадках виняткову потребу застосування комп'ютерних інформаційних систем і технологій у роботі правоохоронних органів. Вони можуть служити для здійснення інформаційної підтримки в розкритті, розслідуванні, виявленні і попередженні злочинів, встановленні і розшуку злочинців, надавати багатоцільову статистичну, аналітичну і довідкову інформацію, служити інструментом багатьох експертно-криміналістичних програм. Вони також можуть бути ефективним засобом розслідування, виявлення і попередження окремих видів злочинів (особливо - злочинів у сфері інформаційних технологій, низки злочинів у сфері економіки і т.д.). Відповідно, знання і навички використання цих засобів повинні засвоюватися під час підготовки у вузі.

По-друге, швидке і масове проникнення інформаційних технологій в усі прошарки суспільства, впливає не тільки на законослухняних громадян. Дані переваги (поширеність, інформаційні і технологічні можливості) усе активніше використовуються злочинцями для вчинення нових видів злочинів, удосконалення відомих, для інформаційного "забезпечення" злочинної діяльності і т.д. За оцінками експертів Міжнародної торгової палати, число злочинів, вчинених за допомогою комп'ютерних технологій зростає прямо пропорційно збільшенню числа користувачів цих технологій. А глобальна, практично ніким не контрольована, система Інтернет стала тією сферою, де злочинність росте найбільш швидкими темпами на планеті [182, с.173].

По-третє, у зв'язку з цим виникає потреба адекватного реагування правоохоронної системи, що потребує змін у якості і змісті підготовки кадрів. Розглядаючи сучасний стан даної проблеми, В.В. Лунєєв відзначає: "Аналіз кримінальних справ різних категорій, особливо за економічними злочинами, вказує, що їх вчиняють високі професіонали, а розслідують, як правило, дилетанти". Даний вираз можна віднести і до злочинів у сфері інформаційних технологій. Далі, той самий автор стверджує: "Дилетантизм розслідування пов'язаний не тільки і не стільки з недосвідченістю оперативних і слідчих працівників, ..., а більше з тим, що злочинці в економічній, фінансовій, комп'ютерній або іншій складній сфері, як правило, знають свою справу досконально, а слідчі та оперативні працівники елементарно осягають її тільки-но в процесі розслідування. Навіть для працівників, що працюють по визначеній категорії справ, кожна нова справа - нова спеціалізація"[128, с.34]. У моделі випереджальної освіти, що визнана нами як необхідна, орієнтація на оволодіння поточним станом і особливостями функціонування і використання інформаційно-програмних ресурсів недостатня. Варто подбати про підготовку фахівця, у тому числі і слідчого, здатного впроваджувати сучасні технології в діяльність, здатного освоювати на практиці перспективні напрямки сучасних технологій. Наприклад, експертне рішення питання про конкретного виконавця документа (зареєстрований користувач персонального комп'ютера може не бути виконавцем конкретного документу), виготовленого з використанням комп'ютерних засобів, у даний час утруднена. Дану проблему запропоновано вирішити іншим - слідчим шляхом, за допомогою аналізу сукупності усієї виявленої в процесі розслідування інформації [183, с.170-172]. У зв'язку з цим виникає питання: чи варто повідомляти слухачам актуальні сьогодні, але ще не апробовані рішення? На наш погляд - варто, тому що учити необхідно тому, що буде необхідно в майбутньому, а не в минулому.

Поява таких специфічних проблем, що раніше не стояли так гостро для правоохоронних органів, спричиняє цілий ряд задач комплексного характеру, вирішуваних за допомогою реформування, удосконалення діяльності, організації спеціальних структур, змін у системі підготовки кадрів, у тому числі - у системі криміналістичної підготовки слідчих.

Перед навчальними закладами МВС даний комплекс проблем ставить наступні завдання:

По-перше, назріла необхідність у спеціальній підготовці слідчих (у т.ч. і в криміналістичному аспекті), що на сучасному рівні можуть розкривати і розслідувати злочину в сфері інформаційних технологій.

По-друге, існують принципові можливості і потреба удосконалення підготовки слідчих (у т.ч. і з криміналістики) із застосуванням нових інформаційних технологій, як під час навчання, так і в наступних формах підвищення кваліфікації.

Для рішення цих задач рівень інформатизації вузів МВС повинен бути значно вищий, ніж нинішній стан впровадження інформаційних технологій на практиці. Це можливо за рахунок напрацювання власного досвіду кафедр вузів МВС у розробці і впровадженні комп'ютерних технологій і методик у навчання та, зрозуміло, досить значних коштів.

Предметний зміст нових інформаційних технологій у слідчій діяльності може знайти відображення в засобах виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, накопичення і переробки криміналістичної інформації з метою виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів. Досвід використання комп'ютерних інформаційних систем і технологій у слідчій діяльності свідчить, що основними, відповідними потребам практики, тенденціями їхнього розвитку та удосконалення є:

• розвиток комп'ютерних інформаційних технологій для централізованого та інтегрованого ведення, швидкого і доступного використання банків даних криміналістичних обліків, кримінальної реєстрації, банків даних інших міністерств, відомств, підприємств із метою виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів;
• створення і використання комп'ютерних мереж, спеціальних комп'ютерних програм з метою виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів;
• формування оперативного та ефективного взаємного обміну криміналістичною, кримінологічною та організаційною інформацією на державному і міждержавному рівні з метою виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів;
• розвиток і застосування спеціалізованих засобів захисту і безпеки інформації, матеріалів слідства.

Незважаючи на неповний перелік можливостей, що можуть надати нові інформаційні технології для удосконалення слідчої діяльності, перераховані вище тенденції розвитку існують поки що лише у формі передумов, тому що причини об'єктивного і суб'єктивного характеру істотно стримують цей процес. Наприклад, аналіз стану інформатизації, приведений у Концепції розвитку системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1997 - 2000 роки, показав, що існуючі банки даних оперативно-розшукового та оперативно-довідкового призначення, розробка і впровадження яких були здійснені наприкінці 80-х і початку 90-х рр., вже значно застаріли і не виконують покладені на них функції. Багаторічний досвід їхньої практичної експлуатації дозволяє визначити основні недоліки, що є типовими для всіх розробок у даній сфері, які застосовувались в системі МВС:

• неузгодженість при створенні і впровадженні інформаційних банків даних;
• дублювання збирання і багаторазова переробка однакових даних різними галузевими службами і на різних рівнях;
• численність і недосконалість первинних облікових документів;
• слабкий інформаційний зв'язок між обліково-реєстраційними, оперативно-довідковими і довідковими фондами різних служб;
• недостатня повнота і вірогідність даних;
• несвоєчасне надходження до споживачів оперативно-службової інформації через недосконалість технології представлення зведень і слабкого використання сучасних засобів комп'ютерної техніки і зв'язку;
• застарілість технічних комплексів МВС, УМВС України в областях, переважна більшість яких відпрацювало свій ресурс;
• недосконалість організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів МВС, УМВС в областях і в галузевих службах;
• нераціональне використання відповідного фінансування щодо підтримки і розвитку інформаційних систем;
• недосконалість нормативно-правової бази інформаційних банків даних [158, с.169].

Крім вищезгаданого необхідно також відзначити: