Зокрема, міська рада Турину в Італії організовує курси різноманітних робіт по дереву, перукарів, крою та шиття, працівників готельного бізнесу для неповнолітніх, яка пропускає шкільні заняття, вчиняє правопорушення, перебуває під загрозою втягнення у злочинну діяльність і вживання наркотиків. Навчання на курсах доповнюється спортивними заняттями та культурними заходами. Їх проводять кваліфіковані фахівці, для кожної особи розробляється індивідуальна навчальна програма відповідно до її інтересів.

         Є ще один цікавий захід у діяльності Туринської міської ради - впровадження посади культурного посередника для роботи з неповнолітніми - вихідцями із родин емігрантів. Культурні посередники працюють у житлових районах з високим рівнем насильства, нападів та грабежів. Велика кількість неповнолітніх, яка живе у цих районах, мароканського походженння, більшість з них займаються продажем наркотиків, вчиняють злочини та правопорушення, створюють банди неповнолітніх.

        Ця категорія осіб не усвідомлює небезпеки та протиправності своєї діяльності, вона "невидима" для правоохоронних органів, оскільки не користується послугами жодних державних чи громадських служб.             Культурні посередники намагаються налагодити контакт з такими неповнолітніми у їхньому оточенні, здобути їхню довіру, пропонують їм медичну допомогу, доступ до громадських їдалень, спортивних та рекреаційних закладів, програми вивчення італійської мови, заохочують до участі в тренінгах, інформують про програми та служби, пропоновані Туринською міською радою. У Бельгії органи місцевого самоврядування та поліція мають можливість підписувати так звані "превентивні контракти", які є грантами, призначеними для розвитку місцевої системи запобігання злочинності. Це дає їм змогу реалізувати різні заходи, спрямовані на підвищення безпеки у певній місцевості.

         Щодо соціальних служб, то участь у запобіганні злочинності неповнолітніх вони беруть здебільшого реалізуючи програми на місцевому рівні, або співпрацюючи з органами місцевого самоврядування, поліцією, судом та іншими установами під час виконання певних заходів запобігання злочинності.

       Значну роль у запобіганні злочинності неповнолітніх відіграють різноманітні громадські організації, об'єднання та громадяни. У більшості країн Європейського Союзу функціонують сусідські комітети або сусідські варти, які створюються з метою запобігання злочинності, зокрема проти приватної власності та насильницьким злочинам. Громадяни беруть активну участь у заходах щодо запобігання злочинності, які проводять школи, соціальні служби, поліція, органи місцевого самоврядування. Патрулі, котрі обходять вулиці міста у певні години доби створюють своєю присутністю відчуття спокою та безпеки. В разі виявлення правопорушень патрулі, які в різних країнах Європейського Союзу мають різні назви, повідомляють поліцію або інші органи, уповноважені вирішувати ці проблеми [46, с. 227].

        З викладеного бачимо, що кожен із суб'єктів запобігання злочинності неповнолітніх у країнах Європейського Союзу робить свій внесок у запобігання злочинності неповнолітніх. Як на центральному, так і на місцевому рівнях вони співпрацюють розробляючи спільні проекти запобігання злочинності, обмінюються досвідом, здобутим у цій сфері.         Головною тенденцією, яка спостерігається у їхній діяльності, є широке залучення громадськості до здійснення заходів запобігання злочинності, причому перевага надається запобіганню злочинності на місцевому рівні.

       Очевидно, що саме завдяки такому підходу діяльність суб'єктів запобігання злочинності, зокрема неповнолітніх, дає позитивні результати.

        У систему соціального захисту Фландрії, як адміністративно-територіальної одиниці Бельгії, входять державні, приватні  соціальні служби та соціально-педагогічні служби. Серед останніх виділяються такі служби, як служби опіки над розумово і фізично відсталими особами та служби, які займаються суспільно непристосованою молоддю.

У 1988 році набув сили декрет про спеціальну опіку над молоддю, яким передбачені різноманітні заходи, спрямовані на допомогу суспільно непристосованим неповнолітнім та їх сім'ям. Згідно з декретом спеціальна опіка здійснюється над неповнолітніми, чий фізичний, моральний, інтелектуальний чи суспільний розвиток перебуває під загрозою у зв'язку з несприятливими обставинами, поганими умовами життя чи конфліктами.

Система опіки над суспільно непристосованими особами грунтується на принципах порозуміння із неповнолітнім та його батьками, залучення сім'ї, вживання заходів опіки залежно від конкретного випадку та відокремлення спеціальної опіки від системи правосуддя (доки можливо надати допомогу неповнолітньому, правові заходи не застосовуються) [5, с. 375-377].

Кримінальне судочинство в Ізраїлі щодо неповнолітніх регулюється законом "Судочинство, покарання і шляхи перевиховання" (Закон про неповнолітніх) 1971 року. Варто відмітити, що вік, з якого настає кримінальна відповідальність - 12 років. Закон створив в Ізраїлі спеціальну судову інстанцію - трибунал, який покликаний розглядати правопорушення неповнолітніх. Особливістю правосуддя щодо неповнолітніх є те, що у випадку, коли неповнолітнього визнано винним у скоєнні правопорушення, суд повинен отримати спеціальний документ -  висновок соціального працівника, який відіграє провідну роль при призначенні покарання [10].

У французькій спільноті соціальна робота з неповнолітніми та молоддю здійснюється відповідно до декрету "Про допомогу молоді" 1993 року, який замінив закон 1965 року "Про охорону молоді". На відміну від закону, який ставив у центр превенційних заходів поняття "неповнолітній у небезпеці", декрет говорить про допомогу молодим людям з урахуванням таких положень:

- труднощі неповнолітніх пов'язані із суспільними проблемами, тому реагувати на них повинна система соціального захисту, а не система правосуддя;

- проблеми неповнолітніх пов'язані із порушенням і функціонування сім'ї. На цьому рівні необхідно вживати заходів у першу чергу. Найкращою гарантією того, що допомога надасть необхідний результат, є те, що неповнолітній залишатиметься у власному оточенні;

- до системи правосуддя необхідно звертатися лише тоді, коли необхідно надати допомогу у примусовому порядку.

Декрет наголошує, що центральне місце у соціальній роботі з неповнолітніми належить превенції. Виконання цього завдання покладене на окружні ради превенції у справах неповнолітніх. Ради займаються аналізом потреб та проблем округу, розробкою заходів для їх вирішення, координацією заходів, які проводяться в рамках загальної превенції, інформуванням публічних органів про невдачі та досягнення у сфері превенції, публікацією щорічних звітів про діяльність.

У Франції суспільно непристосованими неповнолітніми займаються соціальні служби трьох типів: перші відповідають за превенцію, другі - за дослідження і діагностику, треті - за терапію та реадаптацію неповно-літнього у його середовищі.

У дільницях міст функціонують клуби, які займаються превенцією серед неповнолітніх з антисуспільною поведінкою або неповнолітніх злочинців. Виховні та превенційні заходи клубів полягають у безпосередніх контактах з неповнолітніми, залученні їх до спеціальних занять, спорту. Фінансування заходів здійснює генеральна рада кожного департаменту у Франції.

Районна соціальна служба здійснює свою діяльність у звичайному життєвому оточенні зацікавлених осіб, особлива увага у її діяльності надається превенційним заходам, які здійснюються на трьох рівнях.

Превенція на першому рівні стосується передусім сім'ї, школи, родинного середовища, деградація якого спричинена відсутністю достатньої професійної кваліфікації батьків, алкоголізмом, труднощами на роботі або житловими труднощами.

Превенція другого типу здійснюється щодо груп підвищеного ризику: безробітних, молодих людей, які не мають професійної підготовки, працюючих іноземців та їх сімей.

Превенція третього типу вже не має притаманного їй змісту і складається із заходів, спрямованих на зменшення негативних наслідків у надзвичайних ситуаціях. У таких випадках районний соціальний опікун може звернутися до служби у справах превенції щодо неповнолітніх, які перебувають під загрозою, яка відповідає за соціальний захист неповнолітніх [5, с. 376-377].

В Ізраїлі на законодавчому рівні визначено поняття неповнолітнього, який є таким, що потребує допомоги (або - нужденний). Так неповнолітній є нужденним, якщо його фізичному або душевному благополуччю загрожує небезпека, і він потребує догляду, захисту або нагляду, особливо якщо немає особи, відповідальної нього, або якщо ця особа не може чи не бажає забезпечити йому необхідний догляд. Також неповнолітній потребує допомоги, якщо від вчинив правопорушення, але був відданий до суду (наприклад, він не досяг віку відповідальності), або якщо він є безпритульним, жебракує, займається дрібною торгівлею без законних на це підстав, потрапив під негативний вплив, або якщо від народився з уродженою схильністю до наркотичних засобів (якщо його мати вживала їх протягом вагітності). В даному випадку наявна проблема соціального сирітства, яка потребує негайного вирішення.

Розрізняють два види соціального сирітства - повне сирітство, коли з тих чи інших причин у неповнолітніх відсутні біологічні батьки, і соціальне сирітство, коли кількість безнаглядних та безпритульних неповнолітніх поповнюється із сімей, в яких батьки в силу тих чи інших причин не займаються їх вихованням і не турбуються про них. Як більш масштабну можна виділити проблему соціального сирітства. В Росії профілактика соціального сирітства має свої специфічні риси.

По-перше, це справа визначеного кола органів і установ держави і місцевого самоврядування, які можна розподілити на правоохоронні та соціальні блоки. До першого, безумовно, відносяться відділи по попередженню правопорушень неповнолітніх в органах внутрішніх справ, комісії у справах неповнолітніх, суди загальної юрисдикції, і, певним чином, органи опіки і піклування.

По-друге, специфічний характер діяльності КДН (органа, що покликаний координувати роботу усієї системи з профілактики злочинності і бездоглядності неповнолітніх), що діє на підставі Закону "Об основах системы профилактики безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних".

Передбачається, що спеціалісти, які працюють в даній сфері, повинні освоювати нову роль - провідного фахівця поновлюючих процедур, якими, зокрема, є такі процедури, які дають змогу людям (з обмеженим втручанням правоохоронних органів і судів) звільнитися від наслідків затяжних конфліктів [151].

Якщо неповнолітній в силу цих обставин потребує допомоги, соціальний робітник має право втручатися в його долю, запропонувати йому і відповідальній за нього особі отримати допомогу для того, щоб захистити неповнолітнього і попередити погіршення його стану або завдання шкоди його благополуччю. Якщо відповідальна за неповнолітнього особа відмовляється від допомоги, або якщо вона погоджується, але проти цього заперечує сам неповнолітній, то соціальний робітник може звернутися до мирового суду у справах неповнолітніх щоб довести, що неповнолітній потребує допомоги, і просити про винесення розпорядження яке зобов'язує неповнолітнього прийняти допомогу або відповідальну за нього особу надати її [163].