В Україні, яка входила до складу Росії, створили такі суди в Харкові, Києві, Одесі. В цих судах справи розглядалися одноособово суддею, який обирався населенням судового округу переважно з числа педагогів, лікарів, і була відсутня гласність судового розгляду справи; спрощувалася процедура розгляду, переважно як засіб примусового впливу на неповнолітнього суд застосовував передачу під нагляд піклувальника.

У післяреволюційній Україні почалося перетворення судової системи у справах про злочини неповнолітніх і фактично воно призвело до ліквідації судів у справах неповнолітніх. Провадження у справах про злочини таких осіб здійснювалося майже повністю за загальними правилами судочинства [154, с. 6-7].

Отже, суд у справах неповнолітніх є особливою судовою системою, що розглядає питання, які стосуються неповнолітніх. Метою діяльності такого суду є захист неповнолітніх, що знаходяться в небезпечному або важкому положенні, гарантування їх благополуччя і нормального розвитку, а також їх реабілітації.

Останніми роками в Ізраїлі та інших країнах було визнано окремі конституційні права неповнолітніх як особистості, окремо від прав їх батьків. На цій підставі була також доведена необхідність особливої спеціалізації у відправленні судочинства у справах неповнолітніх, як окремої, виключної сфери.

Не дивлячись на те, що схильність розглядати неповнолітнього як частину сім'ї є цілком природною, захист неповнолітнього, який перебуває у небезпечному положенні, особливо коли джерелом небезпеки є батьки, повинен здійснюватися окремо, суддею, що керується виключно інтересами неповнолітнього.

В Ізраїлі судді у справах неповнолітніх призначаються на цю посаду президентом Верховного суду за погодженням міністра юстиції. Відповідно до положення закону судді у справах неповнолітніх в мирових та окружних судах складають "суд у справах неповнолітніх".

Існує загальнодержавна система, очолювана президентом яка складається в основному з восьми постійних суддів у справах неповнолітніх, уся діяльність яких обмежується відправленням правосуддя у справах неповнолітніх.

Суд у справах неповнолітніх здійснює подвійну функцію:

1. владно-судова функція;
2. реабілітаційно-підтримуюча функція.

Характер цих функцій проявляється в наступних аспектах:

а) створення владної атмосфери при проведенні розгляду справи у суді і надання значущості посадовим особам, що беруть участь у справі;

б) неповнолітній є стрижнем процесу не залежно від того, чи він потребує захисту чи обвинувачується у скоєнні правопорушення. Тому важливою є участь неповнолітнього у судових процесах і надання йому можливості висловити свою позицію окремо від його батьків;

в) закон визнає особливий статус батьків неповнолітнього, і встановлює їх право, і їх обов'язок брати участь у процесах;

г) на усі процеси у справах неповнолітніх поширюється обов'язок дотримання повної таємниці;

д) усі органи, які беруть участь у процесі, повинні володіти умінням і професіоналізмом;

е) розгляд справ у суді у справах неповнолітніх проводиться швидко і без відволікань. Судді приділяють кожній справі увесь необхідний час, без обмежень, усе це - засновуючись на міркуваннях здійснення судочинства, нагляду і реабілітації [163].

Так, органи правосуддя починають діяти у кожній ситуації, яка пов'язана із охороною неповнолітніх, у двоякий спосіб: шляхом застосування виховних заходів, які наближені до тих, що здійснюються соціальними службами, а також заходами щодо неповнолітніх злочинців. Йдеться переважно про тих самих неповнолітніх, якими займалися соціальні служби, проте не досягнули позитивного результату. Залежно від ситуації щодо них суд застосовує виховні заходи, передбачені цивільним кодексом, або заходи щодо неповнолітніх злочинців.

Так, в Ізраїлі, при визнанні неповнолітнього винним у вчиненні правопорушення, для того, щоб запобігти навішуванню ярлика злочинності, який може завдати шкоди у неповнолітньому у майбутньому, суд, окрім застосування покарання, може вибрати один з наступних шляхів: звільнення без ордеру (з попередженням) і вибір шляху догляду. У виключних випадках суд у справах неповнолітніх замість покарання, визначаючи шляхи догляду, може:

• передати неповнолітнього під нагляд і догляд гідної людини;
• назначити неповнолітнього під контроль офіцера виконавчої служби на період до трьох років;
• взяти підписку у неповнолітнього або його батьків щодо поведінки у майбутньому;
• розпорядитися про утримання неповнолітнього в інтернаті або колонії;
• зобов'язати неповнолітнього або його батьків сплатити штраф, судові витрати і компенсацію потерпілому;
• винести інше розпорядження стосовно поведінки неповнолітнього, включаючи виконання суспільно-корисних робіт або робіт на користь будь-якої особи.

Шляхи догляду не є покаранням, і суд у справах неповнолітніх призначає ці заходи не визнаючи неповнолітнього винним. Тому офіцер виконавчої служби повинен слідкувати за їх виконанням з тим, щоб можливо було замінити один шлях догляду іншим у випадках, коли він не виконаний повністю. Лише офіцер виконавчої служби або начальник інтернатів повноважні звернутися до суду у справах неповнолітніх з проханням про зміну шляхів догляду. Ні неповнолітній, ні його батьки не можуть суд просити про це. [163]

Так, з досвіду інших держав можна зробити висновок про ефективність та дієвість одного з елементів механізму захисту прав неповнолітніх, що діє в  системі органів та посадових осіб, які мають відповідну структуру, підпорядкованість, з чітким розподілом повноважень та функцій у певних сферах. Вивчаючи іноземний досвід Україна може віднайти для себе багато корисного стосовно організації діяльності відповідних органів в галузі прав неповнолітніх, створення нових відомств, органів або посадових осіб тощо.

Слід згадати досвід Канади, зокрема, Закон "Про молодих правопорушників" 1984 року, яким конкретно визначено коло посадових осіб, які діють в сфері захисту прав неповнолітніх, та їх компетенцію. Так, ми знаходимо тут такі відповідальні за реалізацію прав неповнолітніх посади, як:

- провінціальний директор - особа, група або категорія осіб або орган, призначені відповідно до закону провінції для виконання на постійній основі або в конкретному випадку деяких функцій, які даний закон надає провінціальному директору;

- уповноважений по роботі з неповнолітніми - особа, призначена на посаду по роботі з молоддю, співробітника служби апробації або на іншу посаду відповідно до закону провінції для виконання на постійній основі або в конкретному випадку деяких функцій, які даний закон надає уповноваженому по роботі з неповнолітніми;

• ювенальний суд - суд, створений або призначений відповідно до закону провінції на виконання даного закону для здійснення функцій ювенального суду [53].

 Канадська політика щодо неповнолітніх правопорушників будується на наступних принципах:

а) попередження злочинів - основний засіб тривалого захисту суспільства; для цього необхідно викоренити причини, що лежать в основі злочинності неповнолітніх, і виробити програму дій різноманітних спеціалістів, яка б дозволила виявляти неповнолітніх, схильних до скоєння протиправних дій;

 б) неповнолітні ні в якому разі не повинні прирівнюватися до

дорослих, в тому що стосується рівня їх відповідальності і наслідків їх вчинків;

в) стан неповнолітніх правопорушників вимагає нагляду, дисципліни і турботи; при цьому враховується залежний стан, в якому вони перебувають, а також ступінь їх розвитку і зрілості;

г) якщо неповнолітніх правопорушників вирішено притягнути до відповідальності, слід розглядати можливість заміни судової процедури альтернативними заходами;

д) неповнолітні наділені закріпленими законодавчо правами і свободами, в тому числі правом бути заслуханим в процесі, брати участь у процесі, при цьому їх права і свободи мають особливі гарантії;

е) право неповнолітніх на свободу може бути порушене у виняткових випадках, що викликані необхідністю захисту суспільства, з урахуванням потреб неповнолітніх та інтересів його сім'ї;

є) кожного разу, коли даний закон може ущемити права і свободи неповнолітніх, він має право бути проінформованим про зміст цих прав і свобод;

ж) мати і батько забезпечують догляд за своїми неповнолітніми; отже, неповнолітні можуть бути позбавлені батьківської влади назавжди або тимчасово лише у тих випадках, коли застосування заходів по збереженню цієї влади протипоказано.

Правосуддя в нашій країні щодо неповнолітніх базується на загальних принципах судового процесу. А, як вже зазначалося, судочинство щодо неповнолітніх має керуватися інтересами суто неповнолітніх осіб, їх права мають розглядатися окремо від прав дорослих осіб. Тому, при відстоюванні нами позиції про  створенні в нашій державі спеціалізованих судів, варто звернутися до іноземного досвіду і визначити основні засади та принципи, на яких такий суд буде засновувати свою діяльність.

Ми, зокрема, пропонуємо такі принципи, які повинні бути серед тих, на яких має будуватися діяльність спеціалізованих судів у справах неповнолітніх:

         а) обізнаність неповнолітніх щодо своїх прав і свобод;

         б) можливість користуватися безкоштовною правовою допомогою у суді;

         в) виявлення причин, що сприяли вчиненню правопорушення неповнолітнім або порушення його права;

         г) відношення до неповнолітнього як до особливо чутливої категорії людей; прояв турботи і поваги;

         д) звільнення неповнолітнього від будь-якої форми тиску з боку будь-кого (навіть батьків);

         е) при винесенні вироку чи постановці рішення по справі максимально враховувати інтереси неповнолітньої особи, проявляючи справедливість і гуманність.

Великим резервом подальшого підвищення ефективності роботи в цьому напряму є створення в Україні аналогічних державних структур з участю громадськості. Це б сприяло творчому поєднанню професійних дій, оперативності та якості розглядання і вирішення випадків насилля над неповнолітніми.

Таким чином, за сучасних умов вкрай необхідним є внесення відповідних коректив у чинну концепцію законотворення в галузі соціальної політики, яка передбачала б проведення оперативних, науково обгрунтованих заходів, спрямованих на удосконалення форм та методів захисту неповнолітніх. Важливе місце в цій роботі належить підготовці спеціалізованих кадрів: юристів, суддів, прокурорів, співробітників міліції; педіатрів, психологів та психіатрів; соціальних працівників, зорієнтованих на проблему захисту неповнолітніх від усіх форм насильства, формуванню в них навичок та вмінь своєчасної комплексної допомоги нужденним неповнолітнім та їх батькам.

Аналіз іноземного правового досвіду в сфері прав неповнолітніх, зокрема, вчинення правосуддя, надає можливість скористуватися цим досвідом і запозичити деякі позитивні здобутки з метою удосконалення діяльності правоохоронних органів України, зокрема, міліції, в сфері захисту прав неповнолітніх. Серед них ми пропонуємо наступні: