Законодавчі акти не містять визначення агроторгових домів, але виходячи з завдань, вирішення яких покладено на агроторгові доми, відповідно до Типового положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім затвердженого спільним Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 18.03.96 № 85/17 [210] можна зробити наступний висновок. Агроторгові дома, є допоміжною, більш ефективною формою надання невеликим сільськогосподарським підприємствам послуг із реалізації сільськогосподдарської продукції, порівняно з аграрними біржами, торгівля на яких здійснюється переважно великими партіями сільськогосподарської продукції.

Слід зауважити, Типовим положенням [210] передбачалося створення агроторгових домів переважно у формі господарських товариств, і як показала практика, більшість засновників обирала саме таку організаційно-правову форму. Агроторгові доми створювалися у формі акціонерних
 

 
172

товариств закритого і відкритого типу, товариств з обмеженою відповідальністю. Відносно таких агроторгових домів закріплено наступне. Акціонером агроторгового дому може бути будь-яка юридична або фізична особа. Пункт 3.3. Типового положення [210] наголошує, що засновниками акціонерного агроторгового дому можуть бути: сільськогосподарські товаровиробники, переробні підприємства, бази зберігання продукції, агротехсервісні підприємства, банківські та страхові установи, інші юридичні та фізичні особи. Таким чином передбачалось створення агроторгового дому у формі акціонерного товариства з відповідним правовим статусом, в тому числі одержанням акціонерами доходу у вигляді дивідендів

Вищим органом управління агроторгового дому акціонерного типу є загальні збори акціонерів або конференція. Вони затверджують статут, визначають можливі розміри комісійних зборів, відсотків за посередницьку діяльність, порядок розподілу кінцевого прибутку. Загальними зборами обирається правління агроторгового дому, голова та ревізійна комісія. Правління, в свою чергу, формує виконавчу дирекцію, яка складається з такої кількості одиниць, що відповідає кількості напрямів діяльності та її обсягам.

Як показує практика та аналіз окремих статутів агроторгових домів [211], їх зміст повністю співпадає зі змістом Типового положення [210]та не відображує специфіки діяльності агроторгового дому.

Безумовно, у питаннях управління найбільш динамічними порівняно з іншими видами господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальністю та приватні підприємства. Поряд з цим, усвідомлюючи необхідність створення допоміжних структур обслуговуючого типу, деякі товаровиробники сільськогосподарської продукції створили за власні внески агроторгові доми на кооперативних засадах.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002р. № 1858 "Про затвердження Програми розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 2003-2004 р." [212] наказом Міністерства
 

 
173

аграрної політики від 26 червня 2003 р. № 191 затверджено Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу - агроторгового дому [213]. Це фактично надало новий поштовх розвитку агроторгових домів, як неприбуткових організацій. Тобто такі агроторгові дома, здійснючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету одержання прибутку. Вони надають послуги за собівартістю членам свого кооперативу, повертаючи при цьому прибуток своїм членам.

Членами такого агроторгового дому можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які е сільськогосподарськими товаровиробниками, зробили вступні та пайові внески, користуються послугами та беруть участь у господарській діяльності агроторгового дому.

Вимоги щодо віку фізичної особи тотожні з положеннями Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.[70]. Так фізичні особи можуть бути членами агроторгового дому, якщо вони досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності агроторгового дому. Також фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох агроторгових домів, різних за напрямами діяльності.

Члени агроторгового дому беруть участь в управлінні шляхом голосування на загальних зборах, за принципом: "один член кооперативу- один голос". Юридичні особи, члени агроторгового дому реалізують свої права через повноважних представників. Агроторговий дім може приймати до свого складу асоційованих членів, якими можуть бути фізичні особи віком не молодше 16 років або юридичні особа. Вони мають право: дорадчого голосу, отримувати частки доходу на паї, та в разі ліквідації агроторгового дому - отримування першочергово свої паї та відповідні частки доходу на них.

Передбачено  також  право  переоформлення  членства  на  асоційоване членство  на підставі  рішення  правління  агроторгового  дом>, загальними зборами агроторгового дому.
 

 
174

Безумовно, особи, які вирішили створити агроторговий дім, повинні мати право самостійно обирати ту чи іншу організаційно-правову форму І законодавцю немає потреби обмежувати це право. Але водночас, зважаючи на суттєві переваги кооперативу порівняно з іншими формами господарювання, вбачається доцільним з метою забезпечення прав сільськогосподарських товаровиробників створювати агроторгові дома саме у формі кооперативу.

На   підтвердження   цієї   думки,   слід   навести   наступні   аргументи: 
організаційно-лравова структура кооперативу поєднує в собі соціальні та 
економічні     (виробничі)    риси     [26,    с. 178].     У    заяві     Міжнародного 
кооперативного альянсу (Міжнародної неурядової організації, яка в рамках 
ООН об'єднує національні кооперативні організації більше   120 країн) з 
основоположних принципів кооперації" зазначено, що кооператив        це 
автономне   об'єднання   людей,   які   добровільно   об'єдналися   з   метою 
задоволення своі'х спільних економічних, соціальних і культурних потреб та 
інтересів   через   спільні   підприємства,   що   демократично   управляються. 
Кооперативи         засновуються        на         принципах        самодопомоги,

самовідповідальності, демократії, рівності і солідарності. Згідно з традиціями засновників, члени кооперативу надають етичне значення чесності, відкритості, соціальній відповідальності і турботі про інших.[26, С.28Д,

На користь кооперативної форми можна також зазначити, що сільськогосподарська обслуговуюча кооперація набуває популярності в усьому світі, навіть у країнах, де незважаючи на пріоритет приватного капіталу, велика кількість сільськогосподарських товаровиробників використовують цей механізм селянської взаємодопомоги, самоконтролю та самофінансування.

У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на дослідження та здобутки юридичної науки щодо діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Свого часу проблеми кооперації знайшли відображення у
 

 
175

роботах українських вчених - правників: Я.З. Гаєцької-Колотило [214], О.В. Гафурової [215], П.Ф. Кулинича [216], І.М. Кучеренко [217], Т.П. Проценко [218], [219], Н. І. Титової [220], В.ї. Семчика [221], [222], [223] та інших. Проблеми правового забезпечення діяльності сільськогосподарських кооперативів досліджували зарубіжні науковці: М.І. Козир [224], Е.І. Павлова [225] та інші.

Така зацікавленість з боку науковців-юристів виправдана, оскільки кооперація на селі має не тільки багатолітню історію, а ще й безсумнівну перспективу, Оскльки, як справедливо зауважує В.І. Семчик, фермерські господарства, які є переважною формою господарювання в усьому світі в Україні розвиваються повільно, малоефективні особисті селянські господарства [223, с. 121]. Тому саме у застосуванні кооперативної форми господарювання вбачається майбутнє українського села.

Правова база щодо діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів складається окрім Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", з підзаконних: наказ Міністерства аграрної політики від 31 серпня 2000р. № 168 "Про розвиток сільськогосподарських обслуговуючих^

'                  '                                          ~~                                    ___________________ ""                                     ...-...- .    --•••                                                                                   (""^ИИ^щЧв

кооперативів" [226], Указ Президента України від 29 січня 2001 р. № 62 " заходи   щодо   забезпечення   захисту   майнових   прав   селян   у   процесі

__ ___^^^р*^^                                                                         '' * 11..

реформування  аграрного  сектора  економіки"   [227],   постай*ови  Кабінету

Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 177 "Про врегулювання питань 
щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування 
аграрного сектора економіки" [228], наказ Міністерства аграрної політики від 
8 березня 2003 р. № 67 "Про затвердження Рекомендацій щодо створення 
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням 
майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій 
власності         колишніх         членів         реорганізованих        колективних

сільськогосподарських підприємств" [229] та інші.