В українській аграрно-правовій науці проблемним питанням пов'язаним із договірними відносинами у сільському господарстві науковцями приділяється значна увага. Такий підхід успадкований від радянської юридичної науки, оскільки аграрне право еволюціонувало з радянського колгоспного та сільськогосподарського права. Одним із ключових питань науки аграрного права є (систематизація) класифікація договорів. Питання класифікації стосується як виокремлення зграрно-правових договорів із інших цивільно-правових та господарсько-правових, так і внутрішнього упорядкування системи договорів у сільському

"осгщарстві.

За    радянських    часів    проблеми    правового    регулювання    договірних

_- дносин у сільському господарстві розглядалися у роботах таких вчених-лравників, як: Г.С. Гуревич [143], А.М. Каландадзе [144], МІ. Козир [145] та інші.

Проблеми  щодо  загальних  засад  правового регулювання  договірних зідносин у сільському господарстві та окремих видів договорів в аграрній сфері досить глибоко досліджені вітчизняними науковцями Ц. В.Бичковою '146], О.О. Погрібним [147], В.І. Семчиком [148], А.М. Статівкою[149], [150], -51], В.З. Янчуком [44], В.В. Янчуком [44] та іншими.

Враховуючи основний системоутворюючий критерій аграрних договорів участь у якості сторони договору сільськогосподарського підприємства [152], аз розвитком ринкових відносин і громадян- виробників сільськогосподарської продукції пропонувалися різні критерії для класифікації договорів у сільському господарстві. Такими критеріями є: предмет правового регулювання, зв'язок з типовою формою [144, с.94],
 

 
128

правові наслідки, на досягнення яких спрямований договір[143, с.21-22]. Найбільш влучною вбачається думка В.І. Семчика, щодо специфіки договірних відносин у сільському господарстві, яка проявляється у кожному структурному елементі, як то предмет договору, об'єкт, тощо. [148, с.172. ]

При цьому, незалежно від пропонованих критеріїв класифікації аграрних договорів характерним є виокремлення договорів на реалізацію продукції. Так, наприклад В.П. Жушман виділяє серед видів договірних відносин в агропромисловому комплексі -- договори по реалізації товаровиробниками виробленої сільськогосподарської продукції [ 153, с.72].

У літературі існують різні класифікації договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції. 3.1. Носова пропонує договори на реалізацію сільськогосподарської продукції класифікувати залежно від характеристики суб'єкта, що реалізує продукцію, на такі за якими продукція може бути реалізована будь-яким учасником цивільного обороту та договори за якими реалізується продукція безпосередньо товаровиробниками [154, с.54].

Так, В.В. Луць вказує, що договори на реалізацію сільськогосподарської продукції поділяються на: договір контрактації; приймання сировини від виробників на зберігання і реалізацію; бартерний договір; договір на вирощування худоби та птиці та на закупівлю надлишків молока; договір комісії та продаж на ринках та заготівельникам сільськогосподарської продукції виробленої громадянами, які ведуть підсобне господарство. [155, с.104] При цьому, автор зазначив, що: "...в міру налагодження діяльності спеціалізованих аграрних бірж закупівлі частини сільгосппродукції здійснюються шляхом торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами на цих біржах." [155,с.99].

В.В. Янчук виділив серед інших договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції ф'ючерсні, форвардні та спотові [44, с.432].

О.А. Поліводський представив систему договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції, так: 1) договір контрактації
 

 
129

сільгосппродукції, 2) купівля-продаж сільськогосподарської продукції, 3) договір міни, 4) договір комісії. При цьому, договір купівлі-продажу поділяться на окремі групи, серед яких виділяється купівля-продаж сільськогосподарської продукції на біржовому ринку [156, с.57]

Таким чином, біржові договори належать до системи договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції та зважаючи на перспективи подальшого розвитку сучасних форм реалізації продукції на аграрному ринку потребують відповідного правового забезпечення.

Згідно з Указом Президента України від 6 червня 2000 р. "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку"[43] головним елементом аграрного ринку є аграрні біржі як спеціалізований вид товарної біржі. Станом на початок 2005 року за даними Союзу аграрних бірж України в Україні діє 35 товарних бірж, які акредитовані Міністерством аграрної політики для надання послуг з укладання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіональних потреб, а також укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів [118]. Але кількісний показник, нажаль не вливає на якість біржової торгівлі. Для порівняння: в Сполучених Штатах Америки в 1994 р. функціонувало 11 ф'ючерсних товарних бірж, з яких лише чотири вели торгівлю зерновими контрактами [141, с. 122].

На біржовому ринку України за період з 1 січня по 31 грудня 2004 року було укладено 9848 договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, продовольства та матеріально-технічних ресурсів, що у 1,2 рази більше у порівнянні з рівнем 2003 року. У структурі укладених договорів, договори на умові спот склали- 94,5%, договори на умові форвард - 5,5%. Для порівняння: у 2002 році торгівля сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування відбувалася як на спотовому (73,1 і 99%), так і форвардному (відповідно, 26,9 і 1%) ринках. [98, с.509].

При цьому кількість уклад єн их договорі в для внутрішн ього використання, зменшилася у порівнянні з 2003 роком майже в 1,1 рази.
 

 
130

Загальна вартість укладених у 2004 році договорів склала 9,42 млрд. гривень, або понад 1,7 млрд. доларів США, що в 1,1 рази перевищує рівень 2003 року. При цьому 7,03 млрд. грн. - договори для подальшого експорту, або 74,6% від загальної вартості укладених договорів, 1,32 млрд. грн. - договори для внутрішнього використання, або 14% від загальної вартості укладених договорів та 1,07 млрд. грн. -- імпортні договори, або 11,4% від загальної вартості укладених договорів.

У 2004 році на біржовому ринку за внутрішніми договорами укладено 4360 договорів (у 2002 році -- 3083, 2003 -- 4770), що складає 44,3% від загальної кількості укладених договорів. У структурі укладених договорів, договори на умові спот склали 4121, або - 94,5%, договори на умові форвард - 239 угод, або - 5,5%. Обсяги торгівлі зерновими та олійними культурами за внутрішніми угод договорами на біржовому ринку України (всі види договорів і базиси поставок склали 1,6 млн. т, або у 2 рази більше порівняно з 2003 роком [118].

Тобто, на аграрних біржах укладаються переважно договори спот та форвард, а ф'ючерсна торгівля значно відстає у своєму розвитку на біржовому ринку аграрної продукції в Україні. Біржові договори на реалізацію сільськогосподарської продукції порівняно новий вид договорів. Ці форми договорів слід розглядати як альтернативу договорам контрактації сільськогосподарської продукції, що відповідає потребам суспільства в умовах розвитку та поглиблення ринкових відносин. З появою нових для України відносин у сфері реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі біржової торгівлі виникла необхідність формування наукових підходів та обґрунтування цих процесів у правовій науці. Правове регулювання окремих аспектів діяльності бірж та біржових договорів досліджуються у роботах К.Б. Дудорової [98], О.А. Поліводського[156], Б.О. Ткаченка[99 ] та ін.

Як справедливо зауважив В.В. Носік, щодо предмету аграрного права: "в сучасних умовах змінюється якісна суть предмета аграрного"Ттрава, що
 

 
131

зумовлено необхідністю створення юридичних засад для продовольчої безпеки українського народу" [157, с.108]. Саме необхідність забезпечення продовольчої безпеки держави та добробуту селян зумовлює запровадження принципово нових форм договірних відносин у сфері реалізації сільськогосподарської продукції. Ці процеси, в свою чергу потребують належного юридичного забезпечення та всебічного теоретичного дослідження. Питання щодо біржових договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції певною мірою знайшли відображення у роботах вказаних авторів, але залишаються недостатньо дослідженими, що обумовлено незначним терміном їх існування в українській практиці. Нині реалізація продукції сільського господарства після виконання державного контракту або при його відсутності повинна здійснюватися на аукціонах, через аграрні біржі, торгові доми за спотовими, форвардними і ф'ючерсними контрактами.

Після вступу в дію Цивільного кодексу України з'явилася необхідність з'ясування застосування поняття "правочин" та "договір" у сфері біржової торгівлі. Слід зазначити, що біржове законодавство, до прийняття Цивільного кодексу України оперувало поняттями "біржова операція" та "біржова угода", що само по собі вносило неузгодженості щодо розуміння окремих правових норм. А після прийняття зазначеного кодексу ця проблема набула нового вигляду. Таким чином, необхідно 1) з'ясувати правомірність використання понять "біржова операція" та "біржова угода" у законодавстві; 2) з^Ігбуват^ співвідношення~~понять 7,біржовий правочин^ та "біржовий

г                      \                                                                   ґҐ~г~\ -           -^^

договор";   3) .зробити   висновок,   про   те   якими   ж   поняття   необхідно застосовувати у біржовому законодавстві.

Відносно закріплення в законодавстві поняття біржової операції, слід зазначити наступне. Це поняття визначається, насамперед нормами Закону України "Про товарну біржу", так зі змісту статті 15 випливає, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
 

 
132

І а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товар/в,

допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше 
наступного за здійсненням угоди дня.

Визначення біржової операції також міститься у Положенні про реєстрацію фондових бірж та торгівельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності затвердженому Держкомціннихпаперів України, № 9 від 15 січня 1997р. [162]. У якому зазначено, що біржова операція - це дії, які здійснюють брокери/ ділери та/ або фахівці біржі в процесі укладення біржової угоди (збір замовлень, їх узагальнення та класифікація, котирування та оголошення курсу на біржовий товар, звірення параметрів угоди тощо).