політики України, Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики запровадити новий державний стандарт на пшеницю, гармонізований з міжнародними вимогами, зокрема передбачивши відмову від її поділу за класами. На виконання цієї Постанови, з виправданою затримкою, було розроблено нові стандарти. Відповідно до Закону України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р.[198] та інших підзаконних актів Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики видав наказ № 98 від 28 травня 2004 р. "Про затвердження ДСТУ 3768:2004"[199]. Згідно якого затверджено новий національний стандарт 3768:2004 "Пшениця. Технічні умови". Але з особливостями нового стандарту товаровиробники ознайомляться не так швидко, як це необхідно. Впровадження такого важливого для більшості сільськогосподарських товаровиробників стандарту вимагає чіткого нормативного затвердження та доступності. Лише за цих умов, товаровиробник зможе, реалізуючи продукцію, отримати відповідні прибутки. Незалежно від того, у якій організаційно-правовій формі діє суб'єкт господарювання на селі, дотримання стандартів щодо якості та безпеки аграрної продукції є
 

 
161

основним   його   обов'язком.    Справедливою   та   доцільною   вбачається пропозиція     вченої    А.М.     Земко,     щодо     необхідності     передбачити відповідальність сільськогосподарських підприємств за запропоновану для реалізації неякісну продукцію,  зокрема ту,  яка  вироблена  в  підсобних виробництвах і промислах. Автор наголошує, зважаючи на перспективи вступу до Світової організації торгівлі, на необхідності створення належної правової бази розвитку екологічного сільського господарства та пропонує прийняти Кабінетом Міністрів України постанову "Про концепцію розвитку екологічного аграрного виробництва", а Верховною Радою України - - Закон України "Про екологічне сільське господарство" [200, с.13]

Запровадження нових стандартів повинно позитивно вплинути на біржовий аграрний ринок та сприяти укладанню експортних та імпортних контрактів на відповідно акредитованих біржах.

Обов'язковою вимогою є те, що біржовий товар не повинен потребувати додаткового узгодження його характеристик. Товар, який подається біржі, має відповідати встановленим стандартам та реалізовуватися у визначених біржею обсягах. Як зазначається в літературі масова реалізація, продукції, уніфікована відповідно до біржових стандартів, в одному місці та в один час сприяє передусім формуванню реальних ринкових цін.

Враховуючи, що законодавче не закріплено поняття біржової одиниці, а воно є визначальним для характеристики предмету біржового договору, необхідно на законодавчому рівні закріпити це визначення. У Законі України "Про товарну біржу", окремо слід дати визначення біржової одиниці, як "стандартизованої за об'ємом, згідно встановлених біржею норм, мінімальної кількісті сільськогосподарської продукції та продукції її переробки, яка може бути продана за одним біржовим договором"

Істотною умовою біржового договору на реалізацію сільськогосподарської продукції є ціна товару. Ціною біржового договору є остання з тих, які названі покупцем (продавцем) цін під час біржових торгів на конкретну позицію товару, що зафіксована біржовим маклером.
 

 
165

Крім того, укладення договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продовольства для державних та регіональних потреб, їх реалізації з державних ресурсів і з державного резерву, договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, що надходить у рахунок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, погашення податкової заборгованості та деяких інших здійснюється лише на товарних біржах.

Механізм розрахунків за придбану сільськогосподарську продукцію і продовольство для державних потреб регламентуються Положенням про механізм розрахунків під час закупівлі сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 [208], та іншими нормативними актами.

Договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіональних потреб, їх реалізації з державних ресурсів і з державного резерву, договори поставки підприємствам АПК матеріально-технічних ресурсів, які придбаваються за рахунок коштів державного бюджету можуть укладатися та реєструватися тільки на акредитованих біржах.

Виходячи з вищевказаного, виникає можливість стверджувати, що існування такого специфічного поняття, як закупівля сільськогосподарської продукції для державних потреб через біржовий ринок, фактично породжує окремий від біржових договорів на аграрних біржах. Ці договори поки що достатньо не вивчені та специфіка правового регулювання відносин, які виникають у зв'язку з укладенням договорів щодо закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб через аграрний ринок вимагає спеціального дослідження. Специфіка зумовлена існуванням особливого порядку призначення уповноваженого агента (ДАК "Хліб України"), та визначення аграрних бірж на через які може здійснюватися закупівля сільгосппродукції для потреб держави. До особливостей, які вирізняють ці договори необхідно віднести механізм розрахунків за придбану
 

 
166

сільськогосподарську продукцію за рахунок коштів державного бюджету. На жаль, надання сільськогосподарському товаровиробнику додаткових можливостей для кредитування за рахунок бюджетних коштів, яке було основним завданням запровадження заставних закупівель, на практиці себе не виправдовує належним чином. Причини цього -- не виважена політика щодо визначення розмірів заставної ціни та особливо негативно впливає на впровадження цієї програми нестача в бюджеті коштів.

Таким чином, біржовий договор на реалізацію сільськогосподарської продукції це договір, що укладається виключно під час проведення біржових торгів на аграрній біржі, між учасниками біржових торгів з одночасним прийняттям сторонами договору прав та зобов'язань щодо придбання (для покупця) та продажу (для продавця) певної кількості сільськогосподарської продукції, чи продукції сільськогосподарського призначення, обсяг якої виміряється біржовою одиницею. Такий договір вважається укладеним після його реєстрації на аграрній біржі. Ознаками біржового договору на реалізацію сільськогосподарської продукції є 1) місце укладення - аграрна біржа; 2) предмет - сільськогосподарська продукція чи продукція сільськогосподарського призначення, яка відповідає вимогам до біржових товарів (стандартність, взаємозамінність, однорідність); 3) сторони договору - члени біржі (переважно сільськогосподарські товаровиробники) або брокери (серед яких переважна більшість - агроторгові доми).