В.С. Щербина визначає біржову угоду (тобто договір -авт.), як дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників - - брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.[173, с. 60] Автор також зазначає, що на біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми про угоди та щоб відрізнити біржові від звичайних, небіржових, законодавець, по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укладення називається біржовими операціями; по-друге, встановлює особливі умови, яким має відповідати біржова угода.

Тому, задля визначення особливостей біржових договорів, що укладаються на аграрних біржах необхідно перш за все дослідити положення цивільного законодавства щодо зобов'язань. До біржових договорів застосовуються норми Цивільного Кодексу України у частині, яка визначає поняття договору, вимоги до договору (глава 16 Цивільного кодексу України) та положення книги п'ятої "Зобов'язальне право", як у частині загальних положень про зобов'язання так І щодо договору купівлі-продажу (глава 54 Цивільного кодексу України).

Так, стаття 655 Цивільного кодексу України дає визначення договору купівлі-продажу, як договору за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як різновиди договору купівлі-продажу, які мають певну специфіку розглядаються: договір роздрібної купівлі-продажу, зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу, договір купівлі-продажу на аукціонах і біржах, договір купівлі-продажу майна в процесі приватизації, форвардний, ф'ючерсний і опціонний договори.[36, с.462.]
 

 
139

Стаття 656 пункт 4. вказує, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, надається можливість врегулювати положення щодо біржових договорів, з приводу реалізації сільськогосподарської продукції в спеціальних нормативних актах в межах аграрного законодавства.

О.А. Поліводський вказує, що при визначенні біржового договору, слід виходити з змісту відносин, які сторони вкладають у текст відповідного документа. Специфікою такого договору є те, що його предметом є біржовий товар, укладення такого договору здійснюється за спеціальною процедурою, яка визначається специфікою біржової торгівлі. [78, с.205.]

Відносно класифікації біржових договорів існують різні думки вчених. Так, договор на товарних біржах поділяють на договори з реальним товаром і без такого (ф'ючерсні та опціонні) [174, с.221] На думку В.С. Щербини та інших науковців найбільш загальним критерієм поділу є час виконання договору. [173, с.61] [175, с.226-227] Згідно з цим критерієм поділу біржових договорів можна виділити:

• з негайним виконанням ("договори на реальний товар" або "касові 
договори "). Така назва зумовлена тим, що придбання або відчуження товару 
передбачає у цьому разі саме "негайне" виконання договору. Товар при 
цьому перебуває на одному з зазначених біржею складів і передається 
покупцеві  негайно. Конкретний термін визначається правилами біржової

торгівлі конкретної біржі;

• термінові   (договори   на   строк).   Продавець   передає  у   визначений

сторонами строк у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встановлених договором. При укладенні біржових договори, як правило
 

 
140

використовуються міжнародні правила Інкотермс, які деталізують умови поставки товару, за біржовими договорами.

Біржові договори поділяються на: спотові, які виконуються у момент укладення або відразу після укладення та договори на строк, з відстрочкою виконання. Останні відповідно до законодавства: форвардні, ф'ючерсні і опціонні. [78, с.206.] Саме такий поділ, на нашу думку, є найбільш прийнятним, враховуючи сучасні реалії існування біржового ринку реального товару та перспективи функціонування строкового ринку. Так, на Українській аграрній біржі торгівля стандартними товарами здійснюється у двох режимах: -спотові договори (поставка стандартного товару протягом 10 робочих днів); -форвардні договори.

Недоліком  національного законодавства є те  що понятійний  апарат щодо   біржової  діяльності   міститься   переважно   у   нормах   податкового законодавства.   На  існування  цього  суттєвого   недоліку  у  законодавстві вказують окремі правники, так О.А. Поліводський наголошує "...що, такий підхід   законодавця    не   сприяє   належному    правовому    регулюванню суспільних  відносин, оскільки  наявність правових  норм  різної правової природи не дає змоги узгодити закони між собою як єдину систему" [78, с. 206].

Навіть після прийняття Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" [83] від 24 червня 2004р., положення не змінилося. Так, пункт 2.20 статті 2 закону вказує, що форвард, ф'ючерс та опціон - різновиди товарних деривативів, де права і обов'язки сторін угоди (договору -авт.) визначаються згідно із підпунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до нього форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон належать до деривативів, стандартна (типова) форма яких та порядок випуску та обігу встановлюються законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми
 

 
141

деривативів [176]. Положення встановлює, що дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому Таке визначення тотожне наведеному у Правилах випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.06.97 № 13 де дериватив це - стандартний документ, що засвідчує право таУабо зобов'язання придбати чи продати цінні папери, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених ним умовах у майбутньому[177]. Залежно від виду цінностей деривативи поділяються на: фондові, валютні і товарні. У літературі зазначається, що стандартний документ, що діє на біржі за визначеними правилами торгівлі товарними деривативами, однаковий для всіх учасників, що обумовлює рівні правові відносини для сильного, середнього та дрібного власника. [178, с.81.]

Особливістю договорів, які укладаються на аграрних біржах є те, що порядок їх вчинення регулюється спеціальним нормативним актом. Так, відповідно до пункту 6.2 Типових правил біржової торгівлі

сільськогосподарською продукцією [79] зазначає, під час біржових торгів можуть бути укладені договори, що пов'язані з:

- негайною (від 1 до ЗО днів) взаємною передачею прав та обов'язків 
щодо реальної сільськогосподарської продукції (спотові договори);

відстроченою (від ЗО до 360 днів) взаємною передачею прав та обов'язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардні договори);

- взаємною передачею прав та обов'язків щодо стандартного контракту 
(ф'ючерсні договори);

- портутїкою прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов'язків 
^

щодо реального товару або стандартного контракту (опціонні договори) [51].
 

 
142

Наявність окремого нормативного акту на підставі якого укладаються біржові договори на аграрних біржах є однією з ознак спеціфіки цих договорів.

На аграрних біржах України переважно укладаються договори з реальним товаром. Вбачається перспективним поступовий перехід до торгівлі правами на товар та інші активи. Законом України "Про державну підтримку сільського господарства"[83] передбачено також, що на аграрних біржах укладаються біржові договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Таким чином, законом встановлюється місце укладення біржових договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції -- аграрна біржа. Хоча законодавством не заборонено укладати договори щодо сільськогосподарської продукції на інших біржах (універсальних, сировинних), логічно, що з сільськогосподарською продукцією мають працювати спеціалізовані аграрні біржі, діяльність яких вІповІдно забезпечена нормами права.

Найбільш розповсюдженими у практиці аграрних бірж є укладання спотових, форвардні та товаробмінних (бартерних) біржових договорів.

Аграрна   біржа   в   свою   чергу   вживає   заходи   щодо   забезпечення

.    -.                           .                      ?   :             -     '":°

виконання всіх видів біржових договорів, шляхом зобов язання учасників

торгівлі надати відповідні документи, зокрема на купівлю - документ про оплату біржі гарантійного внеску. Біржа також має право вимагати від покупця документи, що підтверджують наявність на його рахунку в банку необхідних коштів, чи гарантію оплати від банку (пункт 8.2.2-8.3. Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією [79]). Для сільськогосподарської продукції договори з реальним товаром є найбільш надійними, оскільки виконання починається з моменту їх укладання, стає
 

 
143

неможливою біржова гра на рух цін та практично не впливають форс-мажорні обставини притаманні сільському господарству (неврожай, погодні умови, тощо).

Досліджуючи питання біржових договорів, як різновиду алеаторних К.Б. Дудорова зазначає, що касові (спотові) договори як договори купівлі-продажу реального товару з негайним виконанням на відміну від форвардних та ф'ючерсних договорів не можна віднести до алеаторних договорів. Водночас, при укладенні касових біржових операцій сторони можуть порівняти цінність того, що відчужується, з цінністю того, що набувається, а отже, і визначитися, чи вигідний для них договір чи ні [179,с.7].

В свою чергу І.С. Тімуш визначає ризиковий характер біржових договорів з премією або опціонів, стеллажних і кратних правочинів, що обумовлено їх здійсненням з метою спекуляції під час гри на курсовій різниці вартості біржових цінностей (відповідно, на момент їх купівлі і продажу) [180, с.6].