Основний зміст ф'ючерсних і опціонних договорів полягає у використанні часу між моментом укладення договору та його виконанням; учасники торгів здобувають можливість отримати прибуток залежно від зміни кон'юнктури ринку. Це особливо актуально для аграрної сфери де ціни значно коливаються залежно від сезону, врожайності року та інших чинників. Саме ця можливість отримати прибуток є економічним інтересом учасників біржової торгівлі, а не членство у біржі. Тобто, зважаючи на неприбутковий статус аграрної біржі, її члени не отримують дивіденди за результатами біржі, але мають можливість завдяки членству на біржі отримувати прибуток внаслідок виконання укладених договорів та грі на різниці цін.

Опціони за зовнішніми ознаками схожі з преміальними договорами. Але на думку М.Шеленкова опціон та преміальний договір відрізняють серед інших такі ознаки: 1) договірна конструкція, (на відміну від преміального опціонний складається з двох самостійних договорів - основного та договору про виконання);

2) за опціонним договором премія -- необхідна умова для придбання "права вибору", у преміальному договорі премія виплачується при відмові від виконання договору [185, с. 103].

Наступний вид договорів -- бартерні, які були досить популярними в аграрній сфері в останнє десятиліття XX сторіччя. Як зазначає, В. Я. Узун, бартерний договір найбільш складний вид договору, оскільки для її здійснення необхідно співпадання взаємних побажань обох партнерів. [186, с.55] Визначення бартеру національне законодавство містить у нормативних актах, які регулюють здійснення зовнішньоекономічних операцій та у податковому законодавстві. Так Закон України "Про оподаткування
 

 
151

прибутку підприємств" [57] дає таке визначення: бартер (товарний обмін) -господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, бартерний договір передбачає збалансований обмін у не грошовому виразі. Цей вид договорів притаманний перехідному періоду, під час формування нових економічних відносин, та наявність великої кількості бартерних договорів свідчить про нестабільність економічних зв'язків та нерозвиненість товарно-грошових відносин. Справедливою є думка фахівців, ЯКІ відмічають, що бартерні договори суперечать суті біржової торгівлі  і пов'язують   це  зокрема  з  такими   чинниками:   порушується   нормальний механізм  аукціонних торгів,  а майже  відсутній обмін  інформацією  між багатьма невеликими партіями призводить до великих розбіжностей у цінах на одні й ті самі види товарів, надзвичайно швидкими темпами зростає кількість "стихійних" складів дефіцитних товарів, 5Ш фактично втаВДТЬСй їі товарообігу [50, с.63-64.].

О.В. Чуркін проводячи аналіз договорів купівлі-продажу, які укладаються на фондовій біржі зазначив, що "укладення договору міни є проблемним внаслідок малої вірогідності знаходження контрагента, воля якого б збігалася не тільки з приводу придбання ним цінних паперів, що відчужуються іншою стороною, а й відчуження ним самим того товару, що потрібний іншій стороні" [187, с. 7]. Зазначені проблеми цілком притаманні й біржовому сільськогосподарському ринку, оскільки важко підібрати товари, які одночасно зацікавлять сторони та будуть приблизно однакової ціни. У будь-якому випадку, на нашу думку, бартерні біржові договори мають подвійну юридичну природу: біржового договору (за порядком укладення та місцем укладення) та договору міни (за змістом). Проблеми правового регулювання договору міни, як форми реалізації сільськогосподарської
 

 
152

продукції дослідив О.А. Поліводський [188, с. 117-124]. Зокрема, автор наголосив, що у літературі та пресі неодноразово висуваються пропозиції стосовно скорочення бартерних операцій, проте у той же час на самому високому рівні приймаються рішення, які фактично спеціально запроваджують бартерні відносини [ 188, с. 122]. Прикладом цього є Положенням про порядок здійснення через біржовий товарний ринок контрактів зустрічних поставок сільськогосподарської продукції і продовольства та матеріально-технічних ресурсів визначені особливості підготовки і проведення біржових торгів, механізм розрахунків та гарантії виконання укладених контрактів на зустрічні поставки сільськогосподарської продукції і продовольства та матеріально-технічних ресурсів для сільськогосподарських товаровиробників [127]. У ньому зазначено, що "контракт на зустрічні поставки" використовується у значенні договору, який засвідчує зобов'язання сторін щодо взаємних поставок сільськогосподарської продукції, продовольства та матеріально-технічних ресурсів рівної вартості та оформлюється двома біржовими контрактами (два спотових або спотовий та форвардний). Виконання контракту на зустрічні поставки шляхом укладення двох спотових біржових контрактів передбачає, що однасторона -продавець сільськогосподарської продукції чи продовольства згідно зі спотовим біржовим контрактом здійснює поставку, а друга сторона -покупець сільськогосподарської продукції чи продовольства, згідно з цим самим контрактом, приймає товар та проводить розрахунки.

Пункт 1.4. зазначає, що виконання контракту на зустрічні поставки шляхом укладення спотового біржового контракту та форвардного біржового контракту передбачає, що одна сторона - продавець матеріально-технічних ресурсів згідно зі спотовим біржовим контрактом здійснює поставку, а друга сторона - • покупець матеріально-технічних ресурсів, згідно з цим самим контрактом, приймає товар. Для здійснення розрахунків за спотовим біржовим контрактом покупець матеріально-технічних ресурсів укладає з постачальником матеріально-технічних ресурсів форвардний біржовий
 

 
153

контракт рівної вартості на поставку сільськогосподарської продукції чи продовольства. При цьому на біржу покладаються додаткові обов'язки, як то ловшомляти організацію, яка вповноважена розподіляти кошти з місцевих бюджетів,   що   спотовий   біржовий   контракт   на   поставку   матеріально-технічних ресурсів і форвардний біржовий контракт на сільськогосподарську продукцію чи продовольство укладено. Таким чином, на законних підставах фактично відбуваються біржові бартерні операції. Законодавцю необхідно усвідомити  небезпечність  запровадження  подібних  механізмів  та такого втручання    у    біржову    діяльність,    оскільки    біржа    знову    виступає адміністративним інструментом, а не ринковим.

Прикладом державного впливу на функціонування аграрного ринку та адміністративних методів управління бартерними операціями є запровадження режиму квот та ліцензування. Положення про порядок реалізації на зовнішньому ринку сільськогосподарської продукції затверджене Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством економіки України, Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України, Державним митним комітетом України від 18.01.94. [189]. Положення поширюється на здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, які передбачають експорт сільськогосподарської продукції, що згідно з чинним законодавством України підпадає під режим квотування та ліцензування. Встановлено, що Міністерство сільського господарства і продовольства України за участю Міністерства економіки України доводить загальні обсяги квот у натуральних показниках до Міністерства сільського господарства і продовольства Республіки Крим та обласних управлінь сільського господарства і продовольства, які розподіляють експортні квоти між районними управліннями сільського господарства і продовольства та одночасно повідомляють Комітет зовнішньоекономічних зв'язків Республіки Крим та управління зовнішніх економічних зв'язків держобладміністрацій.
 

На підставі виділених квот та відповідних документів, передбачених чинним законодавством, уповноваженими державними органами видаються генеральні ліцензії на експорт у визначених обсягах сільськогосподарської продукції суб'єктам підприємницької діяльності, які уповноважені на це районними управліннями сільського господарства і продовольства.

Розробка типових договорів відповідних видів біржових договорів є однією Із складових діяльності аграрної біржі. Згідно Основних умов біржових контрактів, що укладаються на Українській аграрній біржі [190], біржові контракти складаються у письмовій формі згідно вимог законодавства. Контракти набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та реєстрації Українською аграрною біржею та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Біржовий контракт оформлюється на підставі усної домовленості, зафіксованої маклером під час біржових торгів І відповідальність сторін по біржовому правочину настає до підписання контракту на підставі Тимчасових правил торгівлі на Українській аграрній біржі [191].

Не допускається розірвання контракту в односторонньому порядку, окрім випадків передбачених законодавством. Зміни та доповнення до контракту відбуваються виключно у письмовій формі та засвідчуються підписами уповноважених представників обох сторін. У контракті вказується повна назва сторін учасників біржової операції з зазначенням країни реєстрації та документи, на підставі яких контрагенти мають право укладати договір та оформляти контракт. Російські вчені зазначають, що місцезнаходження товару, його строки та умови поставки кожен раз обумовлюються сторонами договору, на відміну від закордонної практики, де умови контракту чітко стандартизовані, та змінюється лише ціна [192, с. 64].

Певні позитивні моменти щодо стандартизації умов контракту пов'язані насамперед з законодавчим закріплення поняття "дериватив" та затвердженням "Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів" [176], яке передбачає, реквізити для форвардних, ф'ючерсних та
 

 
155

опціонних  контрактів.   Серед  них:   назва  контракту;   сторони   контракту; базовий актив контракту та його характеристики вартість контракту; ціна виконання; термін виконання відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту, тощо.

погляд, необхідно передбачити, що зміст стандартного контракту повинен передбачати положення щодо: організації передачі прав власності (достачання \ оплата), обов'язки сторін контракту - де і коли закінчується відповідальність продавця і відповідальність переходить до покупця. У випадку можливості вибору місця поставки, необхідно передбачити визначення термінів для попереднього оголошення місця поставки та дати поставки (наприклад, визначений тиждень місяця). А також положення щодо організації інспекції під час поставки; умови для незалежного арбітражу та погодженя процедури розгляду судових позовів. Безпосередньо при заповненні контракту вказуються вид товару (пшениця, овес, тощо); якісні параметри (клас, або максимальні / мінімальні критерії); місце поставки; її дата або період; ціна (чи процедура визначення ціни, побудована на індикативній ціні, прийнятної для обох сторін).