страхування цінового ризику по форвардним контрактам, що особливо актуально для сільськогосподарських товаровиробників. Організація агроторговими домами ринкового страхування цін на сільськогосподарську продукцію повинна здійснюватися шляхом розробки та практичного використання типових договорів, які передбачають можливість як підвищення витрат так можливість зміни ринкової ціни.

Створення такої системи реалізації сільськогосподарської продукції повинно мати належне правове забезпечення. Важливим кроком у створенні відповідної правової бази буде визначення правового статусу агроторгових домів та його закріплення у відповідних законах. Таким чином, агроторгові доми важливий елемент аграрного ринку, головна мета якого є забезпечення нормального функціонування ринку реального товару сільськогосподарської продукції. Агроторгові доми забезпечують взаємодію аграрних бірж та сільськогосподарських товаровиробників.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що агроторгові доми є спеціалізованими організаціями, що утворюються у формі обслуговуючих кооперативів, господарських товариств або в іншій формі; реєструються, як юридична особа; основною функцією яких є надання фермерським господарствам, іншим сільськогосподарським товаровиробникам послуг, пов'язаних із реалізацією сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках; з організацією взаємодії сільськогосподарських товаровиробників з покупцями сільськогосподарської продукції, з аграрними біржами, а також з наданням організаційних та інформаційних послуг і здійснення аналітико-консультаційної роботи у сфері реалізації сільськогосподарської продукції.

Положення про агроторгові дома можуть бути внесені окремим розділом до Закону України "Про аграрну біржу"./Як^що до Закону України "Про товарну біржу1' будуть внесені доповнення у вигляді окремого розділу присвяченого регулюванню діяльності аграрних бірж, то положення щодо агроторгових домів може бути закріплено окремою статтею.
 

 
182

Зважаючи на можливість вибору організаційно-правової форми при створенні агроторгового дому, на наш погляд, доцільним є їх створення на кооперативних засадах. Оскільки саме така форма надає можливість товаровиробникам, уникаючи посередницьких структур, бути рівноправним

Па^ТКС^ОМ у ^ИНКОВОМу СЄ^ЄД,ОВИЩ['.   ПІК, П^ОГ^ама СТановлсик* і Єож,жГ

сільськогосподарських    обслуговуючих    кооперативів    як    неприбуткових

31 серпня 2000 № 168 [21 1] наголошує, що найефективніший спосіб боротьби з посередництвом -- це розвиток альтернативної структури обслуговування агропромислового комплексу на кооперативних засадах, яку контролюватимуть і якою володітимуть ті, хто нею користуватиметься, тобто сільськогосподарські товаровиробники, але без усунення ринкових посередників взагалі, оскільки без них неможливе існування ринкової економічної системи. Необхідно лише обмежити їх вплив метою встановлення ринкової рівноваги і розвитку конкуренції в інтересах піднесення сільського господарства.

Нині агроторгові доми у більшості випадків є брокерськими конторами акредитованими на аграрних біржах. Вдало та повно питання взаємовідносин у площині цивільно-правових відносин між брокерами (брокерськими конторами) та клієнтами товарної біржі висвітлено у роботі Б.Ткаченка. Вчений вказує, що істотними умовами договору на брокерське обслуговування є визначення виду договору яку має укласти брокер та встановлення ціни на продаж або купівлю товару [95, с.128]. При виборі брокерської контори необхідно ознайомитися з умовами, на яких пропонуються послуги. Як правило, біржа має повну інформацію про брокерські контори, які здійснюють діяльність на цій біржі та може запропонувати розповсюдження клієнтської заявки. Після погодження всіх умов клієнт та брокерська контора укладають договір. Таким договором може бути договір-доручення на продаж або купівлю конкретного товару
 

 
183

укладається в тому разі, коли брокерська фірма діє на біржі від імені клієнта і за його рахунок [237, с.91].

За договором-дорученням брокер не відповідає перед клієнтом за виконання третьою особою умов договору, укладеної ним від імені клієнта. У разі укладання цього виду договору, до нього обов'язково оформляється разове або постійне доручення для ведення справ на біржі в інтересах клієнта. Умови договору доручення передбачено у статті 1000 Цивільного кодексу України. У юридичній науці дослідженням природи договору доручення присвячено дисертаційну роботу Н.В. Федорченко, у якій було виявлено характерні ознаки та особливості договору доручення в чинному законодавстві України, розглянуто зобов'язання, які виникають у процесі укладання, виконання або припинення договору доручення [238].

Договір комісії на продаж або купівлю конкретного товару укладається, коли брокерська фірма діє на біржі від свого імені та за свій рахунок. Згідно з договором комісії брокер зобов'язаний (у разі порушення третьою особою обумовлених умов) терміново повідомити про це і забезпечити необхідні докази. Під час укладання договору комісії особливу увагу сторони мають приділяти: місцезнаходженню товару (на складі продавця або виробника, біржі тощо); порядку і формі оплати товару; розподілу витрат на транспортування й страхування між покупцем і продавцем. Договір комісії укладається згідно статті 1011 Цивільного кодексу України. У ньому передбачаються гарантії виконання зобов'язань, розмір комісійного збору, сфера діяльності певної брокерської контори. Для особи, яка укладає договір з брокерами, важливо переконатися, щоб брокер мав право здійснювати представництво. Договір представництва в таких випадках укладається в письмовій формі за правилами, встановленими для комерційного представництва (стаття 243 Цивільного кодексу).

Окремі автори зазначають, що новий Цивільний кодекс передбачає достатню правову базу для ефективного функціонування аграрних бірж і використання біржових брокерів (компаній) сільськогосподарськими
 

 
184

товаровиробниками та споживачами сільськогосподарської продукції [140, с.64.].

Але Цивільний кодекс не передбачає існування агентського договору натомість у літературі, зазначається, що основною формою діяльності міжрегіонального та районного агроторгових домів є укладення та виконання агентських правочинів [239, с.128]. У літературі зазначено, що агентський договір це цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (агент) зобов'язується за винагороду вчинити за дорученням і рахунок іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені або від імені принципала [240, с.4], Р.В. Колосов робить висновок, що зміст агентського договіру набагато ширше ніж договору доручення та комісії [241, с.236]. Підпункт 4.1.1 Типового положення [213] встановлює, що агентська угода (правочин -авт.)- це угода (правочин ~авт.) між принципалом та агентом, яка визначає характер та обсяг доручення, розмір агентської винагороди, терміни дії та умови припинення угоди (правочину -авт,\ Крім того, в правочині може вказуватись територія, кількість товару, ціни, момент виникнення права агента на винагороду та терміни її виплати, обов'язки і права сторін. Як зазначає в своєму дисертаційному дослідженні А.І Дришлюк [242, с.4] діяльність сторін за агентським договором, як правило, пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності та має на меті отримання прибутку. Відповідно агентський договір є підприємницьким договором. Проблему посередництва у підприємницькій діяльності дослідила Г.І. Сальникова, вчена дала запропонувала внести до Цивільного кодексу відповідні зміни щодо визначення агентського договору. [243, с.10]. О. М. Вінник наводить визначення агентського договору та визначає його зміст, сторони договору вказуючи, що одна з сторін - комерційний агент [244, с.430]. Таким чином у юридичній науці досить багато уваги приділено дослідженню правової природи договорів, на підставі яких агроторгові дома можуть надавати послуги, але всі зазначені договори комерційні. У зв'язку з цим в подальшому потребує окремого дослідження питання узгодження діяльності
 

 
185

агроторгових домів обслуговуючих кооперативів, як неприбуткових організацій та можливість укладення ними агентських договорів, які є

підприємницькими договорами.

Актуальним є питання взаємодії аграрних бірж з Аграрним фондом, оскільки 
створення цієї установи вносить суттєві зміни у структуру аграрного ринку 
України. Особливості діяльності аграрної біржі та Аграрного фонду 
визначені в Законі України "Про державну підтримку сільського 
господарства України" 24 червня 2004 р. №1877-ІУ. Вказаний закон набрав 
чинності 1 січня 2005 року, у ньому закладено основи державної політики у 
бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах 
державного управління щодо стимулювання               виробництва

сільськогосподарської продукції та розвитку  аграрного  ринку.   Вказаний нормативний акт беззаперечно має велике значення, але виникає загроза посилення  державного регулювання  в біржовій  сфері  та  Істотної зміни правового регулювання відносин в сфері АПК. Головним ^недоліком^) закону    є    запровадження     інтервенцій,    які     в

цивілізованому світі йдуть у минуле та визнані такими, що не відповідають вимогам ринкової економіки. Негативний вплив на ринок робить і держави* регулювання цін, що певним чином викладено в законі  й може взагалі паралізувати торговельну діяльність.

Зважаючи на економічну ситуацію в аграрному секторі, інтервенції вимушеним кроком та можуть бути запроваджені як тимчасовий захід, якого неможливо уникнути тіньових спекуляцій. В українській сучасній біржовій історії прикладів негативного впливу на дільність товарних бірж більш ніж достатньо і перш за все це пов'язано з законодавчим дозволом чи принаймні не забороную втручання у діяльність бірж держави у особі уповноважених органів. Тому приклади успішної діяльності вітчизняних та іноземних осіб по розбудові цивілізованого біржового ринку, це швидше виключення ніж правило [245, с.58-59]. У зв'язку з цим, впровадження нових державних структур на аграрному біржовому ринку повинно відбуватися
 

 
186

виважено та з урахуванням інтересів перш за все сільськогосподарських товаровиробників.

Основні неузгодженості у зв'язку з вступом в дію зазначеного закону породжує створення спеціального державного фонду - - Аграрного фонду, з широкими повноваженнями щодо впливу на аграрний ринок. Згідно статті 9 Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Аграрний фонд є бюджетною організацію та здійснює неприбуткову діяльність у межах, визначених Законом України "Про державну підтримку сільського господарства". До повноважень Аграрного фонду віднесено здійснення товарних інтервенцій, становими закупівель, державна підтримка кредитування й страхування в сільському господарстві, які в нинішніх умовах вкрай необхідні.