Так стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" вказує що, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив -кооператив,
 

 
176

створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. При цьому, як зазначається в літературі, обслуговуючі кооперативи є особливими підприємствами [218, с.141]. Особливість пов'язана з неприбутковим характером, цієї організації. Як відмічає В.І. Семчик, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи створюються сільськогосподарськими товаровиробниками для здійснення на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва різних видів обслуговування своїх членів. [222, с.211]. Це положення є абсолютно логічним. Але йому суперечить зміст листа Державної податкової адміністрації від 12 березня 2004 № 1898/6/15-1316 щодо визначення статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як неприбуткових організації. У листі зазначається, що за

г                      Л                         х

своєю економічною суттю пайовий фонд є аналогом статутного фонду, "що

__        /                  ^~^ДІ                                        ^г                                                             і

створюється для проведення господарської (підприємницької) діяльності. На цих підставах обслуговуючі кооперативи не можуть бути включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій та відповідно користуватися податковими пільгами [230]. Такий підхід органів державної влади, нажаль, не сприяє розвитку кооперативного руху на селі, та поліпшенню соціального та матеріального становища селян в цілому, не відповідає основним принципам кооперації.

На нашу думку, агроторговий дім у формі обслуговуючого кооперативу це спрощена, порівняно з аграрними біржами форма надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам, який здійснює свою діяльність на тих же засадах, що й аграрні біржі. Він не займається комерційним посередництвом, не має на меті одержання прибутку і відноситься до непідприємницьких товариств.

В   Україні   існує  дуже  позитивний  досвід  функціонування  зернових кооперативів,   які   є   нічим   іншим,   як   агроторговими   домами   у   формі обслуговуючих   кооперативів,   що   виконують   окрім   функції   реалізації продукції,    ще    й    інші    важливі    функції,    притаманні    обслуговуючим
 

 
177

кооперативам. Так за даними проекту ТАСІ8, у Чутівському районі Полтавської області було створено кооператив "Урожай", членами якого стали 12 фермерів. Кооператив взяв в оренду склад та критий тік комбікормового заводу і займався збереженням зерна своїх членів.

У квітні 1999 р. 13 фермерів Глобинського району Полтавської області створили кооператив "Глобинський пул", який зараз розширює членство. Кооператив взяв в оренду та відремонтував приміщення на районному комбікормовому заводі. Завдяки можливості спільно зберігати зерно, члени продали його через кооператив після зберігання та доробки за цінами, що в чотири рази перевищували ті, що були відразу після збирання врожаю. Кооператив починає також займатися переробкою зерна на крупи, викупив частину комбікормового заводу.

Ще  один   кооператив         "Золота  нива"        в  Лубенському  районі

Полтавської області організували 6 фермерів на початку 2000 року. У Згурівському районі Київської області існує кооператив "Простір", який був заснований у листопаді 1998 р. Кооператив зміг отримати приміщення колишнього КСП на умовах оренди з правом викупу. Крім цього, завдяки кредиту, кооператив придбав млин потужністю 7 тонн на добу. Він знайшов надійні та довгострокові канали збуту серед місцевих споживачів. Кооператив планує взяти додаткові приміщення, щоб вирішити проблему зберігання зерна на достатніх площах.

У Приазовському районі Запорізької області діє обслуговуючий кооператив "Фермер плюс", до складу якого увійшло 11 фермерів. Кооператив було засновано у березні 1999 р. з метою спільної реалізації зерна. У 2000 р. члени кооперативу одержали в рахунок майнових паїв 4 ферми великої рогатої худоби. Після ремонту вони використовуються як складські приміщення, в яких проводиться доробка зерна перед його реалізацією. Доробка і зберігання зерна дали змогу членам кооперативу реалізувати його у два рази дорожче, ніж безпосередньо після збору врожаю.
 

 
178

У багатьох областях України організовано ініціативні групи підготовки до створення зернових кооперативів. Багато вже і колективних сільськогосподарських товаровиробників розмірковують над цією ідею. Нині, коли користування послугами приватизованих елеваторів стає неможливим для селян через високі ціни, постійно зростає усвідомлення необхідності щодо створення зернових кооперативів [231, с.7].

Досліджуючи окремі аспекти правового забезпечення організації підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств А.М. Земко зазначає, що агропромислова інтеграція на мікро- та макро рівні, суттєво сприяє запобіганню втрат окремих видів вирощеної продукції та сировини, забезпечує ефективне використання та отримання за рахунок цього засобів для стимулювання основного аграрного виробництва. [232, с.73].

На наш погляд, зернові кооперативи, агроторгові доми у формі обслуговуючих кооперативів можна вважати формою агропромислової інтеграції, оскільки їхня діяльність сприяє вирішенню економічних та соціальних проблем на селі. Враховуючі перші позитивні надбання у сфері розвитку обслуговуючої кооперації, органам державної влади необхідно вживати всі заходи, які спрямовані на підтримку сільськогосподарських кооперативів. Насамперед, це стосується реалізації податкового законодавства у частині визначення неприбуткового статусу обслуговуючих кооперативів.

Зважаючи на вищезазначене слід погодитися з думкою А.М. Статівки щодо функцій держави у сфері регулювання продовольчого ринку. Так вчений зазначає, що головна функція державного регулювання продовольчого ринку України зводиться до створення правової основи великого комплексу засобів правового характеру, в тому числі створення правової основи економічних відносин в умовах переходу і формування ринку, що дозволяє налагодити стійку систему продовольчого забезпечення населення України [233, с.29].
 

 
179

Зацікавленість у створенні агроторгових домів, як невід'ємного структурного елементу аграрного ринку зі сторони держави очевидна. Але не відпрацьована модель співвідносин держави з такими суб'єктами аграрного ринку, як агроторгові доми. Так П. Гайдуцький вказує, що спіним є питання і щодо форм, механізмів і меж втручання держави у продовольчий ринок. [234, с.9]. Р. Шмідт окреслюючи коло проблем пов'язаних із формуванням аграрного ринку зазначив, як першочергові заходи: формування інфраструктури оптових ринків та інфраструктури аграрного ринку у сільській місцевості на рівні району [235, с.4].

Агроторгові дома є елементом аграрного ринку, який має безпосередній зв'язок з біржею та створюється задля досягнення спільної з біржами мети. А саме: безперебійного постачання продовольчих товарів кінцевому споживачеві; зростання обсягів купІвлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства; забезпечення належного рівня ціни та якості сільськогосподарської продукції; максимального поширення інформації про ринки цієї продукції; аналізу та прогнозування кон'юнктури аграрного ринку. Незважаючи, що цілі діяльності аграрних бірж та агроторгових домів тотожні, їх діяльність має свою специфіку.

Агроторгові дома порівняно з аграрними біржами більш пристосовані до ринкових умов конкретного регіону, території і тому швидше реагують на зміни кон'юнктури ринку. Наближеність до товаровиробника сприяє скороченню витрат на посередницькі послуги та транспортування ПрОДуКЦЇІ.

На відміну від бірж агроторгові дома закуповують нестандартні партії товару, що дуже важливо для сільськогосподарських підприємств з невеликими обсягами виробництва та для фермерських господарств.

До функцій, передбачених Типовим положенням про міжрегіональний та районний агроторговий дім, серед інших віднесено інформаційно-координаційну, яка полягає в акумулюванні, відповідній обробці та поширенні на платній основі інформації серед асоційованих членів і разових клієнтів щодо поточної кон'юнктури локального і зовнішніх ринків через
 

 
180

систему надання довідок. Також агроторгові доми в установлені строки надають інформацію органам статистики і місцевої виконавчої влади про ввезення та вивезення в регіон основних видів продукції і середні ціни на неї.

Наближеність до товаровиробника сприяє тому, що достовірна інформація про стан ринку буде надана вчасно, на відміну від бірж де інформація надходить у великих обсягах та розрахована, як правило на фахівців-аналітиків і трейдерів.

Характерним в умовах реформування аграрного сектору є зростання обсягів укладених форвардних та опціонних договорів на аграрному біржовому ринку та формування ф'ючерсного біржового ринку.

Враховуючи перспективу подальшого розвитку строкового (ф'ючерсного) ринку, можна передбачити, що аграрні біржі все менше будуть зацікавлені в прямих контрактах між товаровиробниками і споживачами.

Як свідчить практика співпраці агроторгових домів Автономної Республіки Крим та аграрних бірж цього регіону, товаровиробники можуть значно покращити своє фінансове становище в період весняно-польових робіт, коли брак коштів відчувається особливо гостро. Так, відповідно до розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим "Про укладання форвардних контрактів" від 19 березня 2004 р. [236] з метою забезпечення реалізації зерна за форвардними контрактами з частковою передоплатою районними агроторговими домами формують та надаюся біржам заявки сільськогосподарських товаровиробників на реалізацію зерна по форвардним договорам з метою отримання додаткових оборотних коштів для виконання весняно-польових робіт.

Після того, коли в Україні буде сформованої строковий ринок, агроторгові дома почнуть виконувати свої функції в повному обсязі і більша частина договорів на купівлю-продаж реального товару буде здійснюватися через мережу агроторгових домів. З розвитком ф'ючерсного ринку агроторгові доми повинні взяти на себе ще одну функцію, таку як
 

 
181