Особливості використання робочого часу та часу відпочинку членами сільськогосподарських виробничих кооперативів повинні відбиватись у їх Правилах внутрішнього розпорядку з урахуванням мінімальних гарантій, які встановлюються законодавством про працю. Так, тривалість робочого часу не може бути більшою ніж 40 годин на тиждень (ч. 1ст. 50 Кодексу законів про працю України). Самостійно встановлюючи на локальному рівні тривалість робочого тижня: п'ятиденний з двома вихідними днями чи шестиденний з одним вихідним, кооперативи повинні притримуватись в останньому випадку положення, що тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин; 6 годин при тижневій нормі 36 годин; 4 години при тижневій нормі 24 години (ст. 52 зазначеного кодексу). Крім того, напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи повинна скорочуватися на 1 годину (виняток передбачено для працівників, яким встановлено скорочений робочий день (ст. 53 кодексу). У сільськогосподарському виробництві може застосовуватись і скорочений робочий час. Так, чинним законодавством передбачено встановлення скороченого робочого тижня для працівників, зайнятих на роботах з пестицидами, агрохімікатами та у галузі ветеринарної медицини (не більше 36 годин (п. 27 Переліку виробництв, цехів, професій. і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 [253] тощо.

Враховуючи сезонність сільськогосподарської праці, а також наявність трудових ресурсів, кооперативи на свій розсуд встановлюють розпорядок робочого дня. У Примірних правилах внутрішнього розпорядку колгоспу, затверджених Союзною Радою колгоспів 31 березня 1982 року, наприклад, передбачалось застосування окремих розпорядків для кожної галузі господарства на рік або на період сільськогосподарських робіт з врахуванням характеру та умов виробництва. Для кожної такої галузі або підрозділу вказувались: час початку роботи, обідня перерва і закінчення роботи (п. 12). 

В особливих випадках (посівна, збір врожаю) можуть застосовуватись надурочні роботи, але з урахуванням встановлених граничних норм, які не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ст. 65 вищезазначеного кодексу). Припустимо залучення окремих працівників до робіт у святкові дні, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (ч. 3 ст. 73 кодексу). Це стосується необхідності невідкладного ремонту агрегатів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, роботи на тваринницьких фермах, у рослинництві, у період напружених польових робіт (посівна, догляд за посівами, заготівля кормів, збір урожаю, оранка зябу). Робота у вихідний день компенсується за згодою працівника і власника наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 кодексу). Для тих, хто зайнятий у тваринництві та на інших роботах з безперервним циклом, а також для механізаторів у напружені часи робіт по можливості вводиться 2-змінна чи 3-змінна робота [49, c. 22]. Порядок чергування змін встановлюється Правилами внутрішнього розпорядку. У тих галузях, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня (наприклад, для тваринників час годівлі і доїння корів призначається у певний час) робочий день може бути поділений на частини, з умовою, що загальна тривалість роботи не повинна перевищувати встановленої тривалості робочого дня (ст. 60 кодексу). Також у сільськогосподарському виробництві застосовується режим ненормованого робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу , але й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт навантаженням) (п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці , затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року [260]. Списки посад, робіт та професій з ненормованим робочим днем затверджуються колективним договором, угодою (п. 2) ч. 1 ст. 8 Закону України від 15 листопада 1996 року "Про відпустки" [225]. Так, у Галузевій угоді між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2003-2004 роки передбачено, що до них відносяться: керівники та їх заступники, головні бухгалтери та їх заступники; начальники, майстри, завідувачі та інші керівники структурних підрозділів, цехів, відділів, служб, дільниць, виробництв, ферм і інш. та їх заступники, головні та провідні спеціалісти тощо (Додаток 6 до названої Галузевої угоди). У сільськогосподарських кооперативах відповідні списки повинні розроблятись правлінням та затверджуватись загальними зборами і приєднуватись до Положення по оплаті праці.

У зв'язку з особливостями у сільськогосподарському виробництві може застосовуватись підсумований облік робочого часу, який введено постановою Ради Міністрів СРСР від 24 травня 1962 року "Про режим робочого часу робітників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства" [282]. Такий облік робочого часу використовувався для працівників, зайнятих у рослинництві, а також для робітників ремонтних майстерень, автотранспорту, складів та інших підрозділів, які обслуговують рослинництво. Його тривалість за обліковий період не повинна перевищувати нормативного числа робочих годин (ст. 61 Кодексу законів про працю України). Обліковий період визначається за календарем (це може бути рік) з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скорочення робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину. Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком. Збільшення тривалості роботи цієї категорії працівників до 10 годин на день у період напружених польових робіт компенсувалось зменшенням тривалості роботи в інші періоди. Надурочною роботою при підсумованому обліку робочого часу є робота понад встановлену тривалість робочого часу за обліковий період. Оскільки цей нормативно-правовий акт значною мірою застарів та не відповідає вимогам чинного законодавства, на наш погляд, необхідно підтримати думку щодо розроблення "Загального положення про режим робочого часу та часу відпочинку працівників сільського господарства" [35, c. 256].

Право на відпочинок, гарантоване ст.45 Конституції України, забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Деякі автори вважають, що "оскільки члени виробничих кооперативів є засновниками, співвласниками, а не найманими працівниками, які працюють за трудовим договором, то на них не розповсюджується вищезазначена конституційна норма, і ця категорія громадян вправі сама вирішувати питання надання їм відпустки" [11, c. 66]. З цією точкою зору важко погодитись, адже виробничий кооператив - це суб'єкт господарювання, який носить ярко виражений соціальний характер і утворення яких покликано забезпечувати найбільш сприятливі умови для праці своїх членів. Як і для інших категорій працюючих, для робітників, зайнятих у сільському господарстві це право включає: 1) право на відпочинок протягом робочого дня (зміни), 2) право на щоденний безперервний відпочинок, 3) право на щотижневий безперервний відпочинок, 4) право на відпочинок у святкові дні 5) право на відпустку [117, c. 133]. Не зупиняючих докладно на розкритті змісту права на відпочинок, лише зазначимо, що при його реалізації керівництво виробничих кооперативів зобов'язане дотримуватись гарантій, встановлених Кодексом законів про працю України. Так, слід врахувати, що крім перерв для відпочинку і харчування, які не включаються в робочий час і не оплачуються, законодавством передбачені перерви, які входять до складу робочого часу. У випадках роботи на відкритому повітрі, а також в неопалюваних приміщеннях, в холодну пору року при визначеній температурі та силі вітру робітникам повинні надаватись  перерви для обігрівання та відпочинку (ст. 168 Кодексу законів про працю України) тощо. Порядок надання таких перерв, їх тривалість та кількості протягом робочого дня (зміни) кооперативи повинні врегульовувати у своїх правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Надання щотижневих днів відпочинку працівникам сільського господарства пов'язано з рядом особливостей. Так, у рослинництві та інших галузях виробництва, які носять сезонний характер, дні відпочинку можуть переноситись на вільний від роботи час. Працівникам тваринництва та інших галузей з безперервним процесом виробництва дні відпочинку повинні надаватись згідно з графіком, затвердженим керівником виробничого підрозділу. Членам сільськогосподарських кооперативів надаються відпустки у порядку, передбаченому Законом України "Про відпустки".

Одним з основних обов'язків членів кооперативу є обов'язок неухильно дотримуватись дисципліни праці, без якої не можлива організована робота жодного з суб'єктів господарювання. Трудова дисципліна в літературі визначається як сукупність дій або утримання від дій, що становлять зміст трудових прав та обов'язків членів [142, c. 74] кооперативу. Порушення трудової дисципліни - невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків тягне за собою застосування заходів дисциплінарного впливу. Кодексом законів про працю України встановлено вичерпний перелік стягнень, які можуть застосовуватись до працівника за порушення трудової дисципліни:  догана або звільнення (ст. 147). Але деякі автори вважають, що суб'єктам господарювання повинно бути надано право в своїх статутах встановлювати перелік санкцій та порядок їх застосування [11, c. 68]. Тобто, інститут дисциплінарної відповідальності (крім звільнення) в основному повинен бути віднесений до сфери корпоративного регулювання [55, c. 536]. Аналогічну позицію зайняв і Пленум Верховного Суду України, який роз'яснив, що у випадках, коли актами чинного законодавства про кооперативи й колективні сільськогосподарські підприємства або їхніми статутами або іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання про трудову дисципліну, види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, то слід виходити з цих актів, а не загальних положень КЗпПУ (пп. 9) п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15) [268]. Треба зазначити, що ця пропозиція суперечить Конституції України, яка передбачає, що діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них визначається виключно законами України (п. 22) ст. 92). Так, наприклад, Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України розглядалась справа за заявою першого заступника Генерального прокурора України, поданою у лютому 2000 року про визнання незаконним рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію постанови I конференції споживчої кооперації України від 25 червня 1997 року і Положення про дисципліну працівників споживчої кооперації України [263] .