Протягом трьох днів суддя автоматично повинен направити справу і апеляційну скаргу до вищестоящого суду, незалежно від її змісту та оформлення. Навіть якщо щось зроблено невірно, то усувати недоліки апеляції та давати оцінку буде вищестоящий суд. Варто при цьому додати ще п'ять днів для подачі апеляційної скарги.  

Ще один етап апеляційного провадження - направлення в межах визначених законом строків справи, по якій подану апеляцію, до апеляційної інстанції. Проте, систематичне тлумачення норм про процесуальні строки дає підстави дійти іншого висновку.

 Існують обмеження вказаного строку, і вони сформульовані наступним чином: суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду (ч. 2 ст. 354 КПК; ч. 2 ст. 535 проекту) після спливання строків на оскарження. Тоді й формулювання КПК "по закінченню строку на оскарження" може бути розтлумачено як потреба направити справу в апеляційну інстанцію в строк до закінчення наступної доби, яка наступить після того, як минули встановлені строки для оскарження вироку, постанови чи ухвали.

На практиці цей строк, очевидно, є набагато більшим. Це має місце у справах, де були винесені зауваження на протокол судового засідання, які довго не розглядалися (строк на їх розгляд не встановлений). Не направлення справ до апеляційної інстанції може бути пов'язане також і з тривалим неврученням копії вироку тим засудженим, які не знаходяться під вартою, оскільки справу було б повернено апеляційною інстанцією в суд першої інстанції, якщо в матеріалах справи не знайшлося б свідчень про вручення копії вироку засудженим, як тим, що оскаржили, так і тим, що не оскаржили вирок. В той же час було б неправильно пояснювати тривале направлення справи до апеляційної інстанції затримкою через залучення до справи зауважень чи доповнень на апеляцію.

Окрім того, можливість внесення зауважень на апеляційну скаргу в принципі не повинна впливати на строки направлення справи до апеляційної інстанції.  КПК не встановлює порядку направлення зауважень або доповнень на апеляцію, якщо вони надійшли до суду першої інстанції вже після направлення справи для провадження апеляційного розгляду. У цьому випадку варто передбачити в законі вимогу, що ці документи направляються додатково до справи протягом доби з моменту отримання їх судом першої інстанції. Таким чином, направлення справи до апеляційної інстанції може й повинно бути здійснено незалежно від можливостей отримання зауважень на подану апеляцію.

Для розмежування тяганини при направленні справи до апеляційної інстанції від об'єктивно обґрунтованої затримки справи в суді першої інстанції необхідно враховувати, що направлення справи до апеляційної інстанції негайно після закінчення строків, встановлених для подання апеляції, іноді є об'єктивно неможливим. Проте коло таких випадків за умов, які складаються в судочинстві, достатньо обмежено. До них не можна відносити ситуації, пов'язані з невизначеністю в роботі органів судочинства. Та все ж таки на фоні правильної та чіткої організації роботи судів можливо, наприклад, і таке: апеляція подається безпосередньо перед закінченням строків на апеляційне оскарження, пізно заявляється учасниками процесу прохання про ознайомлення зі змістом апеляції, про вручення їм копій апеляцій, внесених на вирок, ухвалу чи постанову. Тоді, звичайно, повідомлення прокурора, інших зазначених у ст. 348 КПК осіб, інтересів яких стосується апеляція, про надходження апеляції, вручення їм копії апеляції, забезпечення можливостей ознайомитися з апеляцією, будуть вже мати місце після того, коли строки апеляційного оскарження закінчаться.

Без забезпечення органами судочинства реального використання учасниками процесу наданих їм законом прав, пов'язаних із підготовкою справи до апеляційного розгляду, направлення справи до апеляційної інстанції було б порушенням закону. Завдання забезпечення оперативності судочинства у цьому випадку підпорядковане завданню забезпечення його якості. Проте негайно за реалізацією прав, наданих учасникам процесу на цій стадії, справа повинна бути направлена для розгляду в апеляційному порядку.

Цей період часу в русі справи до її направлення до апеляційного суду, який не контрольований і чітко не обмежений строком, практично серйозно знижує ефективність регулювання строків апеляційного розгляду справ. Останні враховуються з моменту отримання справи судом апеляційної інстанції і можуть служити таким чином лише засобом організації роботи у вищих судах і не забезпечують оперативність в передачі справи від однієї інстанції до іншої.

Варто також звернути увагу на ч. 1 ст. 382 КПК України (ч. 5 ст. 563 проекту) згідно з якою апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 525, 1652, 1653, 177, 205 КПК, розглядаються не пізніше, як через три доби після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом. При цьому, апеляційний суд, як правило, зазнає значних труднощів, оскільки витребувати відповідні матеріали й розглянути апеляцію у передбачений законом триденний строк практично неможливо, особливо у тих випадках, коли місцевий суд знаходиться на значній відстані від апеляційного суду. Вважаємо, що цей строк варто збільшити до семи діб.