Проведена у ВНДІСЕ в кінці 90-х років минулого століття "інвентаризація" літератури по судово-балістичній експертизі показала, що в деяких джерелах міститься корисна інформація для експертів у вигляді довідкових даних про об'єкти експертизи, рекомендацій по проведенню експертизи, але поєднати всю цю інформацію із сучасним розумінням методики неможливо. Частіше за все вона виглядає лише у виді фрагментів методичних рекомендацій, що відносяться до розв'язання тих чи інших експертних завдань, опублікованих зазвичай незалежно одна від одної, внаслідок чого поширені неузгодженість та відокремленість рекомендацій.

Часті випадки, коли методичні матеріали по судово-балістичній експертизі фактично містяться у статях, виступах на конференціях. Відсутність чи недостатня кількість цієї інформації тягне за собою спроби поповнити прогалини, виходячи із власного досвіду, що далеко не завжди можна розцінювати як позитивне явище [240, с.257-259].

Аналіз наявної літератури по судово-балістичній експертизі вказує, що немає одноманітності не тільки форм та структури експертних методик, але й існуючої термінології в назві джерел методичних рекомендацій. Д.Я.Мірський в зв'язку з цим справедливо зауважує, що ознайомлення із методичною літературою по судовій експертизі показує, що характер роботи позначається різними термінами: методичні вказівки, методичний посібник, навчальний посібник, навчально-методичний посібник, посібник для експертів. Використання цих термінів часто має випадковий характер [145, с.38-39].

Методики роботи з об'єктами судово-балістичної експертизи відрізняються значною різноманітністю, подаються в різних літературних джерелах, виданих малими тиражами, які стали практично бібліографічними раритетами. Частина методик маловідома широкому колу експертів. Розрізненість відомостей, що містяться в спеціальній літературі, позбавляє експертів необхідного кругозору в питаннях методичного забезпечення балістичних досліджень. В окремих випадках експерти використовують застарілі методики, не дивлячись на наявність нових, що не завжди дозволяє отримувати достовірні та науково обґрунтовані результати.

В.К.Лисиченко та І.Б.Неділько справедливо вказують на недосконалість методичного забезпечення. Існуючі методики балістичних досліджень не відповідають потребам практики та вимагають вдосконалення чи розробки із врахуванням нових можливостей науки та техніки. Так, досить часто зустрічаються труднощі у вирішенні наступних завдань при проведенні балістичних досліджень: ідентифікація зброї за кулями та гільзами, вистріляним із значним розривом в часі; із розмежуванням ознак, що утворилися при недбалому зберіганні зброї (в землі, у вологому середовищі) та ознак, які виникли при спеціальній навмисній обробці слідоутворюючих деталей зброї з метою зміни їх мікрорельєфу; порівняльне дослідження куль, гільз, виготовлених із різного матеріалу, вистріляних із одного примірника зброї; ідентифікація куль, які мають значну деформацію [137,  с.52-53].

На наш погляд, сьогодні вкрай необхідним є проведення стандартизації експертних методик, тому що вона забезпечить не лише однакове вирішення експертних задач, але й створить необхідні передумови до об'єктивізації оцінки висновків експертів слідчим та судом. В зв'язку з цим виникає важливе і складне питання щодо створення міжвідомчої служби, яка проведе таку стандартизацію.

Для правильної оцінки актуальності завдань судово-балістичної експертизи та визначення напрямків розробки експертних методик необхідно виявляти завдання в практиці проведення експертиз, які не можна вирішити повністю чи частково. Тут особливе значення має аналіз існуючих експертних методик, оскільки саме на основі аналізу повинні розроблятись нові методи та методики експертного дослідження для вирішення завдань, що виникають в практиці розкриття та розслідування злочинів. В зв'язку з цим, нами пропонується класифікація експертних методик за ступенем їх розробленості.

 На наш погляд, класифікація судово-балістичних експертиз може бути представлена в такому вигляді:

1. Дослідження бойових властивостей та матеріальної частини вогнепальної зброї:

а) встановлення виду, моделі, зразка вогнепальної зброї;

б) встановлення справності вогнепальної зброї та придатності її до стрільби;

в) визначення можливості пострілу із зброї без натиску на спусковий гачок;

г) встановлення можливості здійснення прицільних пострілів із зброї на певну відстань;

ґ) встановлення виду та зразка патрона, призначеного для конкретного екземпляра вогнепальної зброї;

д) встановлення можливості здійснення пострілів із досліджуваної зброї представленими боєприпасами.

2. Дослідження боєприпасів до ручної вогнепальної зброї та їх компонентів:

а) визначення виду та зразка патрона;

б) встановлення справності та придатності патронів до стрільби;

в) встановлення однорідності патронів та способу їх виготовлення.

3. Визначення виду, системи, моделі, калібру зброї за компонентами використаних боєприпасів:

а) визначення системи, моделі вогнепальної зброї за слідами на гільзах;

б) визначення системи, моделі нарізної вогнепальної зброї за слідами на кулях;

в) визначення калібру гладкоствольної зброї за слідами на снарядах;

г) встановлення системи, моделі вогнепальної зброї за слідами пострілу на перешкоді.

4. Ідентифікація зброї за слідами на снарядах:

а) ідентифікація нарізної зброї за слідами на кулях;

б) ідентифікація гладкоствольної зброї за слідами на снарядах.

5. Ідентифікація вогнепальної зброї за слідами на гільзах.

6. Встановлення фактів та обставин застосування вогнепальної зброї:

а) визначення вогнепального характеру пошкоджень;

б) встановлення відстані близького пострілу;

в) встановлення відстані далекого пострілу за елементами настильної траєкторії;

 г) встановлення відстані далекого пострілу за глибиною кульового каналу;

ґ) визначення кількості та черговості пострілів;

д) встановлення дальності та кута пострілу із гладкоствольної зброї за осипом дробу.

7. Криміналістичне дослідження атипової вогнепальної зброї.

8. Інші судово-балістичні дослідження:

а) визначення номеру дробі за слідами на пижах;

б) визначення виду снаряду за слідами на внутрішній поверхні стріляних паперових гільз;

в) визначення номеру дробі за слідами на внутрішній поверхні стріляних паперових гільз;

г) встановлення виду та зразка кулі за її зображенням на рентгенівському знімку;

ґ) встановлення приналежності кулі та гільзи одному патрону;

д) визначення виду, системи, моделі зброї, яка знаходилась в схованці чи кобурі.

Визначення виду, моделі, зразка вогнепальної зброї. Завданням експертизи є встановлення виду, моделі зразка представленої на дослідження вогнепальної зброї. Вирішення завдання розпочинають із розглядання маркувальних позначок. Вони, в більшості випадків, містять інформацію про модель, зразок та калібр зброї. Потім вимірюють вагу, довжину та калібр її ствола. Вивчають конструктивні особливості: кількість, розташування та конструкцію стволів, кількість на напрямок нарізів, вид механізму запирання, тип ударного механізму, механізмів викидання та відбивання, наявність магазину чи барабану, його ємність, наявність та розташування зворотної чи зворотно-бойової пружини, наявність та особливості запобіжників, прицільних пристосувань. Отримані результати співставляють із довідниковими даними та зразками зброї [6; 55;  97; 108].

Встановлення справності вогнепальної зброї та придатності її до стрільби. Вирішенню цих завдань передує визначення виду, моделі та зразка вогнепальної зброї. Шляхом зовнішнього огляду встановлюють наявність (відсутність) на поверхнях зброї корозії та дефектів її частин. Вивчають роботу механізмів подавання патрона та видалення стріляних гільз за допомогою перевірки взаємодії їх деталей при заряджанні та розряджанні учбовими патронами. Визначають величину зусилля, яке необхідно прикласти до спускового гачка, для зняття курка чи ударника з бойового зводу. Отримані результати порівнюють із довідниковими нормами для даної моделі, зразка вогнепальної зброї [220, с.67-72].

Обов'язковим етапом дослідження є здійснення експериментальних пострілів із представленої зброї, необхідних для підтвердження придатності зброї до стрільби чи здійснення окремих пострілів. Питання про можливість здійснення із зброї окремих пострілів вирішується після встановлення в ній несправностей, які виключають можливість здійснення систематичної стрільби відповідним до її конструкції способом. Після встановлення стану зброї необхідно здійснити експерименти  з метою визначення можливості спрацювання ударного механізму при дії на його деталі безпосередньо, а також із застосуванням тих чи інших прийомів. В процесі розбирання аналізується стан та взаємодія деталей, механізмів, які не могли бути вивчені без розбирання. Розбирання дає змогу встановити дефекти, що перешкоджають здійсненню пострілів із даної зброї. Експертний висновок засновується на дослідженнях конструкції зброї, стану її частин, деталей та результатах проведеної експериментальної стрільби [126; 127; 198; 233; 239].

Встановлення можливості пострілу без натискання на спусковий гачок. Дану методику судово-балістичної експертизи В.В.Зирянов відносить до діагностичних методик. Він зауважує, що методика вирішення завдання про можливість здійснення пострілу без натискання на спусковий гачок розроблена, але має ряд недоліків, обумовлених відсутністю необхідних технічних засобів та рядом суб'єктивних факторів [79, с.71]. Із завданням визначення можливості пострілу без натискання на спусковий гачок тісно пов'язане визначення справності зброї та придатності її до стрільби чи здійснення окремих пострілів. Постріли без натискання на спусковий гачок відбуваються через дефект деталей, в окремих випадках - конструктивних особливостей зброї. Постріл без натискання на спусковий гачок можливий також внаслідок дефекту патронів (збільшення висоти наковальні в капсульному гнізді металевої гільзи патронів до мисливської зброї при багаторазовому спорядженні патронів). Тому доцільно вивчати не тільки зброю, але й стріляну гільзу. При вирішенні поставленого завдання необхідно уважно вивчати обставини, під час яких відбувся постріл.

Відповідальною стадією дослідження є здійснення експериментальної стрільби для перевірки обставин пострілу без натискання на спусковий гачок   [6].

Запропонована в свій час методика дослідження ударно-спускового механізму мисливських рушниць моделі ТОЗ-34 в певній мірі давала змогу об'єктивувати отримані результати [236, с.30-35]. Проте, необхідно зазначити, що покладений в основу цієї методики розрахунок розмірних ланцюгів із фіксацією замикаючих кілець ускладнює методику, а необхідність розбирання ударно-спускового механізму з метою отримання початкової інформації для висновків призводить до втрати певної її частини.

Розроблений та модернізований контрольно-вимірювальний стенд для діагностування ударно-спускового механізму дає змогу вивчати ударно спусковий механізм будь-яких зразків вогнепальної зброї без їх перереднього розбирання [203, с.23-28].