Певний інтерес представляють дослідження, пов'язані із діагностикою пошкоджень стволів (вм'ятини, роздуття). Можливість розв'язання таких питань базується на тому, що у випадках, коли на експертизу направляється тільки одна картечна (дробини) без зброї, питання про калібр рушниці, із якої вона відстріляна, повинно вирішуватись досить обережно. Якщо слід каналу ствола має кривизну, що виходить за межі зазвичай утворюваної стволами найбільшого із існуючих 12-го калібру, наближену до прямої лінії чи увігнуту, і в сліді є чіткі траси від мікрорельєфу стінок каналу ствола, а сама картечна (дробина) не деформована, то це може бути ознакою того, що вона вистріляна із ствола, що має вм'ятину. В.П.Бойко в зв'язку з цим справедливо зауважує, що така інформація про шукану зброю завжди цінна тим, що значно звужує її групу [22, с.108]. Отже, є факти, які дають змогу поставити питання про розробку методики [79, с.72].

Встановлення можливості здійснення пострілів із зброї на певну відстань.

Можливість ведення прицільної стрільби з'ясовується при дослідженні саморобної та переробленої зброї, а також у випадках використання для стандартної зброї нештатних патронів. Експериментальна стрільба здійснюється із одної дистанції патронами однієї партії. Експерименти необхідно виконувати в закритому тирі, нерухомо закріплюючи зброю в спеціальному пристрої.

Для вирішення питання про можливість ведення прицільної стрільби на заданій дистанції визначають радіус кола розсіювання влучень та його відношення до половини ширини цілі. Середня точка осей кола розсіювання встановлюється графічним способом чи розрахунками. Якщо вказаний радіус перевищує ширину цілі, то можливість прицільної стрільби із представленої зброї практично виключена.

В.С.Аханов зазначає, що експертний висновок в таких випадках засновується на аналізові матеріальної частини представленої зброї, результатів експериментів та розрахунків для визначення радіуса кола розсіювання влучень  [6, с.68-70].

Визначення виду та зразка патрона. Завданням експертизи є встановлення приналежності кулі, гільзи, патрона до певного виду та зразка патрона на основі їх конструктивних та виробничних ознак.

На першому етапі дослідження визначають: довжину патрона, кулі, гільзи, діаметр фланця, дульця, корпуса гільзи та кулі; вагу патрона; розташування ударної суміші в гільзі; форму гільзи та кулі; колір матеріалів кулі, гільзи та капсуля; спосіб кріплення кулі в гільзі; наявність та кулі оболонки та склад її матеріалу; наявність на зміст маркувальних позначок на гільзі; наявність та колір маркувального забарвлення куль та гільз; інші ознаки.

Результати вимірювань, зміст маркувальних позначок, конструктивні особливості патрона, гільзи, кулі порівнюються із довідниковими даними про різні види та зразки стандартних патронів. Досліджуваний об'єкт порівнюється із різними видами та зразками патронів та їх компонентами. Експертних висновок засновується на аналізові конструктивних ознак патрона, гільзи, які співпадають із довідниковими даними для конкретного виду та зразку патрона [197].

Встановлення справності та придатності патронів до стрільби.

Завданням експертизи є встановлення справності та придатності патронів до стрільби на основі виявлення наявності чи відсутності у них внутрішніх та зовнішніх дефектів. Спочатку визначається цілісність патрона та проводиться його огляд з метою виявлення забруднень, корозії, деформацій гільзи (вм'ятин, тріщин, задирок), з'ясування щільності посадки кулі та глибини її занурення в гільзу, виявлення слідів осічок на капсулі. На вирішення питання про справність та придатність патронів до стрільби здійснюють вплив і їх внутрішні дефекти, наприклад, зміна хімічного складу ініціюючої речовини капсуля чи пороху може призвести до повної чи часткової втрати ними метальних чи запалювальних властивостей.

Головними критеріями визнання патронів придатними до стрільби є результати експериментальних пострілів. При цьому важливе значення має факт здійснення пострілу та достатня уражуюча дія снаряду. Межа початкової швидкості кулі та кінетичної енергії повинна бути не нижче встановлених меж для кожного зразка зброї та патронів.

І.П.Кудешевою запропоновано вирішення завдання по встановленню придатності представлених патронів для здійснення пострілів на рівні підзавдань та етапів у вигляді стандартної методики. Такими підзавданнями вона вважає: встановлення придатності капсуля для ініціювання запалення заряду; встановлення придатності заряду (зокрема, пороху) для забезпечення достатньої швидкості снаряду під час пострілу; оцінка встановлених ознак [125, с.107].

В.В.Зирянов пропонує інші етапи методики: видалення із патрона порохового заряду; встановлення морфологічних ознак пороху, що свідчать про його стан (колір, блиск порохових елементів, наявність якого-небудь нальоту на їх поверхні); висунення гіпотези про стан пороху та придатність для використання (здійснення пострілів); перевірка відповідності ознак хімічного складу, засвідчуючи ступінь розкладу стабілізаторів, кількості цих зон в пороху, придатному для здійснення пострілу [79, с.74-75].

Як вірно зауважують Г.М.Дружинін та А.М.Моісєєв, зміст та послідовність підзавдань етапів та операцій найбільш ефективний шлях вирішення завдання про придатність боєприпасів для стрільби [61, с.72-81].

Для віднесення патрона до справних він не повинен мати серйозних зовнішніх дефектів та повинен забезпечувати необхідну початкову швидкість кулі. Слід враховувати, що стосовно саморобних та перероблених патронів питання про справність не вирішується. Експертний висновок базується на аналізові виявлених властивостей, притаманних боєприпасам, та результатах проведених експериментів.

Встановлення однорідності патронів та способу їх виготовлення. Завданням експертизи є встановлення однорідності патронів та способу їх виготовлення на основі конструктивних та виробничних ознак, маркувальних позначок, аналізу слідів виробничого обладнання.

Спочатку визначається вид та зразок патрона, його елементів. Потім вивчається колір кулі, гільзи, капсуля, наявність, колір та розташування розпізнавального забарвлення, ознаки кріплення між собою кулі, гільзи, капсуля. Досліджуються ознаки механізмів та приладів, що використовувались під час виготовлення. Особлива увага приділяється наявності, розташуванню та змісту маркувальних позначок, ознакам штамів (матриць), що виявились в них, а також особливостям, що відобразились в слідах кріплення. Експертний висновок засновується на аналізові встановлених збігів конструктивних властивостей та ознак виготовлення [189, с.65-73].

Визначення системи, моделі вогнепальної зброї за слідами на гільзах. Завданням експертизи є встановлення системи, моделі вогнепальної зброї за слідами на гільзі на основі вивчення характеристик гільз та слідів деталей зброї на них. Вирішенню цього завдання передує визначення виду та зразка патрона, частиною якого є гільза, надана для дослідження. А.І.Устінов та М.А.Соніс в цьому випадку говорять про стандартну методику визначення типу патрона за стріляною гільзою [242, с.91-106].

Визначальне значення для встановлення системи, моделі зброї мають відображені на гільзі сліди: бойка ударника, патронного упору, викидача, зачіпа викидача, відбивача, сигнального штифта. Експертний висновок ґрунтується на аналізові сукупності ознак слідів, виявлених при дослідженні, що відповідають даним довідникових матеріалів для конкретної системи, моделі зброї, із врахуванням форми, розмірів, розташування та  взаємодії слідів [74].

Визначення системи, моделі нарізної вогнепальної зброї за слідами на кулі. Завданням експертизи є встановлення системи та моделі зброї за слідами на кулі, обумовлених конструктивними ознаками каналу ствола зброї. Вирішенню цього завдання передує виявлення виду та зразка патрона, частиною якого є куля. Основними даними є:  калібр зброї, кількість слідів полів нарізів, їх напрям (правий чи лівий) кут нахилу та ширина, а також глибина слідів. Порівняння їх характеристики із довідниковими даними дає змогу визначити систему та модель зброї.

В залежності від виду зброї, із якого вистріляна куля, критерії встановлення моделі зброї будуть розрізнятися.  Так, для малокаліберної нарізної зброї ознаки такі: довжина кулі, її вага; кількість, ширина та нахил слідів від полів нарізів каналу ствола. Для нарізної зброї середнього калібру цими критеріями, поряд з ознаками, характерними для малого калібру, є напрямок та глибина полів нарізів (в малокаліберній всі стволи з нарізами правого нахилу; глибина полів нарізів різна через вплив інших факторів - діаметру кулі, величини тиску в каналі ствола в момент пострілу тощо).

Розпізнання моделі зброї за стріляними гільзами має якісно-описовий характер, використовуючи метод порівняння з еталоном. Важливе значення для правильної інтерпретації результатів дослідження має необхідний довідниковий матеріал. В зв'язку з цим значну актуальність представляють розробка та введення в практику провадження судових експертиз експертних систем.

Поява нових ознак зброї на стріляних гільзах та снарядах передбачає вдосконалення експертних методик дослідження об'єктів. Так, з метою розширення комплексу класифікаційних методик В.Ф.Гущиним були проведені дослідження, спрямовані на виявлення виду снаряду (кулі, картеч, дріб), яким був проведений останній постріл; розмірів використаної картечі чи дробі; із одного чи декількох розмірів картечі чи дробі складався снаряд [22, с.103].

Експертний висновок базується на результатах порівняння ознак каналу ствола, відображених в слідах на кулі, із довідниковими даними.

Визначення калібру гладкоствольної зброї за слідами на снарядах (картечі, дробі, кулі). Методика заснована на вимірюванні ширини та кривизни сліду на дробині, картечні, кулі за допомогою профілювання та математичної обробки даних. Для вирішення завдання використовуються довідникові таблиці, що характеризують розміри дробі та сліди на ній, при пострілах із зброї різних калібрів [54].  Експертний висновок базується на збігові величин кривизни слідів на снарядах із довідниковими даними для гладкоствольної зброї (мисливської) різних калібрів [89, с.1-4; 195]

 Встановлення системи, моделі вогнепальної зброї за слідами на перешкоді.

Завданням експертизи є встановлення групи зброї за слідами на перешкоді на основі вивчення закономірностей відображення додаткових слідів пострілу.

Не першому етапі вивчається пасок обтирання, вимірюється його діаметр, визначається кількість секторів як на паску, так і в зоні відкладення кіптяви, визначається ширина кожного із секторів, виявляються ознаки, що відображують будову дульної частини зброї (штанцмарку), наявність, кількість та розміри розривів матеріалу перешкоди, щільність відкладення кіптяви та зерен пороху. Після цього виявлені ознаки порівнюються із довідниковими даними, що характеризують пошкодження, утворені під час стрільби із зброї різних систем, моделей [226].

В необхідних випадках таке порівняння здійснюється з експериментальними пошкодженнями, спричиненими ймовірними системами, моделями зброї [130]. Експертний висновок ґрунтується на результатах порівняльного аналізу слідів близького пострілу.