Під документом у криміналістиці розуміється письмовий акт або спеціально виготовлений предмет, на якому за допомогою письма або інших знакових систем, зафіксовані (засвідчені) відомості про обставини, що належать до справи, які піддаються спеціальним дослідженням, з метою з'ясування їх доказового значення [190][324] .

У справах  про шахрайство документами - письмовими доказами є акти інвентаризації й ревізій; письмові пояснення певних осіб, довідки, що підтверджують факти, викладені в акті ревізій; виконавчі написи нотаріальних контор; листи чи запити та інші документи.

При огляді документів у справах про шахрайство слід перевіряти,  чи складені вони відповідно до існуючих інструкцій,  чи правильно заповнені реквізити,  є документ оригіналом чи копією. Необхідно звернути увагу на наявні підписи, а також рукописний текст, оскільки при заповненні реквізитів документів шахрай залишає про себе певні відомості. Документи містять у собі різний обсяг інформації про злочинця. Окремі документи мають мінімум реквізитів. Злочинці не завжди заповнюють реквізити документів самостійно, іноді вони вдаються до послуг знайомих або родичів при заповненні  документів [191, 201][325] .

 Важливою слідчою дією при розслідуванні шахрайства є допит. Допит  полягає в одержанні органами розслідування відповідно до правил, установлених процесуальним законом, від допитуваного відомостей           про відомі йому факти, що мають значення для правильного вирішення справи [241][326] .

У теорію допиту значний внесок здійснили вчені, які розробили наукові положення щодо процесуального порядку, тактики, психології, моральних засад допиту, основні з яких нині набули характеру загальноприйнятих тактичних побудов [43, 241, 21, 47, 95, 144, 131, 93, 116, 269, 246][327] .

В криміналістичній літературі зазначається, що допит є найпоширенішим способом одержання доказів. Водночас, допит - одна з найбільш складних слідчих (судових) дій, його проведення вимагає від слідчого високої загальної й професійної культури, глибокого знання психології людини [320][328] . Із усього бюджету часу, що витрачає слідчий на провадження слідчих дій, на допити припадає більше 80% [16, 211][329].

Існує ряд специфічних моментів, властивих допиту при розслідуванні шахрайства. На думку О.М. Васильєва з окремих категорій справ, особливості виявляються в тематиці допиту, колі осіб, які можуть бути у справі обвинуваченими, свідками, послідовності їх допиту [44][330]. 

Значний обсяг інформації, що має значення для швидкого й ефективного розслідування шахрайства, органи розслідування одержують    від свідків. Нерідко ці особи виступають як заявники про злочини,        вчинені шляхом шахрайства. Значущість повідомлюваних свідками відомостей залежить від низки чинників, серед яких переважає           бажання, продиктоване обов'язками  громадянина припинити злочинну діяльність певних осіб. Саме ця обставина спричиняє важливість       визначення груп свідків, їхньої спрямованості, потенційних можливостей для одержання даних, що сприяють розслідуванню злочинів. Повідомлювана свідками інформація в загальному вигляді залежить від ступенів поінформованості останніх, однак, у більш докладній градації й від інших характеристик.

Відносно шахрайства свідків можна розподілити на такі групи: 1) особи, які тим чи іншим чином сприяли шахрайству, але самі про це не знали;  2) особи, у чиєму віданні перебувало майно (продавці магазинів, комірники, контролери, працівники бухгалтерій тощо). До цієї групи можна віднести й осіб, які виконують функції контролю або охорони ;   3) особи, чиї документи були використані при вчиненні шахрайства, але вони не мають відношення до предмета злочинного посягання; 4) особи, що не мають відношення ні до об'єкта злочину, ні до виду виробничої (чи торгової) діяльності. Ці особи виступають як свідки шахрайської діяльності (очевидці злочину);  5) особи, що перебувають у родинному чи іншому зв'язку із шахраєм;  6) особи, яким відомі будь-які інші обставини по справі [217][331].

Наведена класифікація має умовний характер,  її практичне значення полягає в наданні допомоги слідчому у визначенні кола питань, на які найбільш повно може відповісти той або інший свідок (визначення предмета допиту). Інша роль пропонованої класифікації полягає у визначенні кола свідків і прогнозуванні характеру одержуваної від них інформації.

Слід особливо підкреслити, що на початковому етапі розслідування шахрайства важливим є допит свідків, у чиєму віданні перебувало майно. Своєчасний допит таких свідків надає можливість слідчому встановити істотні обставини події злочину, правильно конструювати версії [29, 241][332] .

Злочинець при вчиненні шахрайських посягань на  майно шляхом обману або шляхом зловживання довірою, заволодіваючи майном (грошовими коштами), одержує його від певної особи. Допит цих осіб віднесено до числа першочергових слідчих дій.

 Допит таких свідків має певні особливості, обумовлені тим, що особи, у віданні яких перебувало майно, безпосередньо взаємодіє із шахраєм й більше за інших поінформовані про обставини злочину. Ці особи самі передають або беруть участь у передачі майна шахраєві. Крім того, шахрайство іноді стає можливим через неуважність або грубе            порушення встановленого порядку видачі матеріальних цінностей. Обставини злочину, пов'язані з діями злочинця відносно пред'явлення або оформлення певних документів та сприйняття зовнішнього вигляду шахрая дозволяють розширити предмет допиту свідка. До нього, зокрема, можуть належати: з'ясування ознак (прикмет) зовнішності  особи шахрая, характер його дій, дані про документи (які документи пред'являлися шахраєм, які документи оформлялися, їхній зміст, особливості оформлення тощо), відомості про дії по одержанню й відвантаженню майна, особливості майна та його вартість; відомості про порядок діяльності підприємства порядок охорони майна та інше.

Готуючись до допиту, слідчий вирішує, які докази він буде пред'являти й у який момент допиту. На початковому етапі розслідування - це, насамперед, зібрані до порушення кримінальної справи предмети й документи,        матеріали опитувань очевидців, а також предмети й документи. При цьому слідчий повинен подбати, щоб мати ці докази "під рукою" під час допиту    [303][333] .

Виняткового значення набуває з'ясування в процесі допиту відомостей про зовнішність злочинця, його прикмети. У ході з'ясування цих даних слідчому рекомендується використовувати фоторобот, композиційні портрети та інші засоби, що дозволяють одержати дані про словесний портрет злочинця [111, 267, 282][334] .

У ході допиту слідчий має з'ясувати обставини, необхідні для виконання  й інших початкових і подальших слідчих дій. Так, з'ясування питання про документи, які оформлялися при одержанні майна, дозволяє визначити необхідність провадження виїмки й огляду.

Особливу увагу в процесі допиту необхідно приділити з'ясуванню ознак переданого майна, його вартості. З'ясування цієї обставини  певною мірою сприяє розшуку вилученого майна, відшкодуванню матеріального збитку, а іноді цілеспрямованому пошуку підозрюваних.

У процесі допиту слідчий повинен з'ясувати причини й умови, що сприяли вчиненню злочину. Аналіз кримінальних справ показує, що в  деяких випадках вчиненню шахрайства сприяє неналежна поведінка         осіб, яким ввірене майно. Тому вони іноді дають неповні й неправдиві показання. У цьому зв'язку оцінка показань таких свідків становить значні складнощі.

У цілому зміст підготовки до допиту, визначення предмета показань, черговості допиту конкретних осіб, тактики допиту залежать від сформованих слідчої ситуації розслідування й ситуації допиту, враховуються індивідуальні психологічні характеристики особи допитуваного.

Важливе значення має в розглянутому аспекті  ставлення допитуваного до розслідуваної події, його положення на підприємстві або поза ним (свідки, підозрювані,  обвинувачені). За перерахованими підставами в криміналістичній літературі Б. Є. Богдановим, В. Г. Танасевичем та іншими авторами обґрунтовано розподілено свідків, обвинувачених (підозрюваних) на кілька груп, що дає змогу також визначати шляхи встановлення осіб, яким відомі обставини по розслідуваному злочину [28, 274][335] .

При обранні тактичних прийомів допиту свідків, необхідно брати до уваги, яка виникла ситуація допиту: кооперативна (безконфліктна) або конфліктна [93][336] . Так, у безконфліктній ситуації допиту добросовісних свідків слід враховувати, що деякі з них, виконуючи повсякденну роботу "у плані фіксованих настанов", як справедливо зазначає І. Кертес, можуть не запам'ятати її, або спотворюють те, що відбулося, або не повідомляють нічого цікавого [119][337]. У цих випадках доцільне використання прийомів актуалізації відбитої свідками події, що відбулася, сприятливого порушення асоціативних зв'язків, що допомагають словесному відтворенню відомої свідкові події, спрямованих на встановлення помилок у показаннях та їхнє усунення.

Допитувані особи також можуть бути  розділені на  кілька груп: керівники підприємств;    матеріально відповідальні особи, що займають керівні посади (завідувачі виробництвом, начальники цехів та ін [184][338]; інші, другорядні учасники злочинної події - рядові матеріально відповідальні особи,  працівники охоронних систем, водії транспортних засобів тощо, які не несуть матеріальної відповідальності.

Допит підозрюваного, як правило, є першочерговою, а обвинуваченого - наступною слідчою дією. Однак слід критично поставитися до того, що слідчі, маючи в ході першочергових слідчих дій або після завершення достатні докази для пред'явлення обвинувачення конкретним особам, нерідко притягали останніх до кримінальної відповідальності лише наприкінці розслідування.

В.Є. Богинський справедливо зауважує, що допит підозрюваного має свої процесуальні й тактичні особливості [30][339]. На початку допиту підозрюваний обов'язково допитується про обставини, що стали підставою для його затримання або обрання відносно нього запобіжного заходу. В обвинуваченого з'ясовується, чи визнає він себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні, після чого пропонується дати показання по суті пред'явленого обвинувачення.