В теорії криміналістики приділялася певна увага формуванню системи слідчих дій, криміналістичних комплексів, тактичних або криміналістичних операцій [132, 213, 321, 91, 311, 103][365]. На нашу            думку доцільною є розробка і пропонування типових тактичних         операцій. Поєднання слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів треба іменувати саме тактичною операцією, оскільки остання              - це засіб криміналістичної тактики, який визначає найбільш доцільну послідовність проведення дій, їх черговість, порядок. Розробка         тактичних операцій має сприяти оптимізації розкриття і розслідування злочинів, передбачає встановлення взаємозв¢язку і взаємозалежності          між окремими слідчими діями, оперативними і організаційними заходами [316][366].

            Тактичні операції дозволяють активізувати й організувати процес взаємодії, є засобами реалізації методів розслідування, а також засобами оперативного вирішення постійно виникаючих тактичних завдань у ході розслідування злочину. Запропоновані в криміналістичній літературі визначення поняття тактичної операції у більшості своїй принципових розходжень не містять, але, як справедливо зауважує В.О. Князєв, "відмінні у деталях" [124][367].

             У структурі тактичної операції багато криміналістів обґрунтовано виділяють: мету, суб¢єкт, що організує проведення тактичної операції; сукупність зовнішніх умов, у яких вона здійснюється; сукупність тактичних засобів, за допомогою яких досягається мета операції; об¢єкт впливу. Розрізняються також певні загальні етапи розвитку тактичної операції: 1) визначення завдання й прийняття рішення про її провадження; 2) моделювання й планування; 3) підготовка; 4) безпосереднє проведення; 5) процесуальне оформлення результатів; 6) оцінка ходу й результатів тактичної операції [178, 96][368].

            Заслуговують на увагу класифікації тактичних операцій, запропоновані Л.Я. Драпкіним [92][369]. Правомірним, на наш погляд, є поділ їх за: 1) змістом - на однорідні (що складаються тільки зі слідчих дій) і неоднорідні (що включають у свій склад поряд зі слідчими діями також організаційні та оперативно-розшукові заходи); 2) відношенням до етапів розслідування - на наскрізні (що проводяться протягом початкового й наступного етапів розслідування); 3) рівнем спільності - на типові (виділені на основі наукового узагальнення практики зі значною питомою вагою стереотипних елементів у змісті) і специфічні (властиві процесу розслідування конкретної кримінальної справи).

             На нашу думку, важливою є класифікація за цілями, які передбачається досягти в результаті здійснення тактичних операцій. За даною видоутворюючою ознакою криміналісти називають різноманітні групи тактичних операцій. Ми певною мірою згодні з позицією В.О. Коновалової про виокремлення загальних тактичних операцій, спрямованих на вирішення головних, загальних завдань розслідування і окремих тактичних операцій, що мають за мету вирішення епізодичних завдань [145][370]. На нашу думку, мова йде про проміжні завдання розслідування. При цьому не можна обмежувати всі тактичні завдання тільки предметом доказування. Завдань проміжного характеру може виникнути значна кількість, але всі вони підпорядковані загальним цілям розслідування кримінальної справи. У всіх зазначених випадках тактичні операції є одним із засобів вирішення тактичних завдань. Саме тому, тактична операція за своїми цілями, принципами організації, плануванням є особливими тактичними засобами й при розслідуванні  шахрайства.

              Розвиток проблеми диференціації тактичних операцій передбачає вичленовування окремих їх видів та типів відносно тих або інших чинників. Здійснення такої диференціації пов¢язане з типовістю завдань, які обираються, залежно від виду злочину, характеру слідчої ситуації, поставлених завдань проміжного характеру тощо.

             Залежно від характеру, елементів, які входять до структури    тактичної операції, її зміст може охоплювати: 1) дві й більше слідчих дії; 2) комплекс різнопланових слідчих дій; 3) комплекс слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; 4) комплекс слідчих дій і заходів організаційного порядку; 5) систему оперативно-розшукових заходів (оперативно-тактичну операцію); 6) комплекс оперативно-розшукових та організаційних заходів [87][371].

              У літературних джерелах мали місце спроби щодо виокремлення типових тактичних операцій відносно різних категорій злочинів [108, 27, 180, 188][372]. Однак, визначення та розробка тактичних операцій відносно розслідування шахрайства на сьогодні залишилися нездійсненими. Тому, постають проблеми визначення підстав диференціації типових тактичних операцій та встановлення проміжних завдань розслідування.

           Вивчення слідчої практики та анкетування слідчих МВС України показує, що при розслідуванні шахрайства слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційно технічні заходи завжди використовуються у певних комплексах. При розслідуванні шахрайства можуть застосовуватися такі тактичні операції: "Затримання шахрая (групи шахраїв) на місці злочину", "Встановлення кола жертв шахрайського посягання", "Встановлення способу вчинення шахрайства", "Встановлення особи шахрая",  "Документ", "Визначення розміру матеріальних збитків".

"Затримання шахрая (групи шахраїв) на місці злочину". Ідея про затримання на місці злочину як тактичної операції знайшла відбиття в роботах багатьох криміналістів [283, 203][373] . Основна її мета - викриття злочинців за допомогою виявлених і зафіксованих фактів злочинної діяльності у різноаспектних її проявах в результаті комплексу слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів. Проведення їх здійснюється таким чином, щоб застати шахраїв при явних доказах, під час вчинення будь-яких дій, що утворять склад злочину . У криміналістичній літературі зустрічаються різні переліки заходів, що входять у тактичну операцію "Затримання". Це, очевидно, пов¢язане з урахуванням при їх розробці особливостей певного виду злочину і відповідних типових джерел доказової інформації. Разом з тим, має місце невиправдане включення в тактичну операцію "Затримання" слідчих дій і заходів, що явно виходять за її межі і не сприяють вирішенню її локального     завдання: допитів свідків і потерпілих, призначення експертиз за вилученими у затриманих речами і предметами, забезпечення подальшої розробки співучасників [198][374]. Зміст конкретної тактичної операції з затримання злочинної групи, що вчинила шахрайство, багато в чому залежить від слідчої ситуації, що складається на момент початку її проведення [238][375].

"Затримання шахрая (групи шахраїв) на місці злочину" як тактична операція передбачає провадження за єдиним планом таких слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів: 1) оперативне спостереження за поведінкою шахраїв (в момент вчинення шахрайства, на шляху слідування з матеріальними цінностями, отриманими в результаті шахрайства, у ході їхньої реалізації тощо); 2) виявлення свідків (очевидців) та відібрання в них пояснень, 3) припинення злочинної діяльності (зупинка транспорту, осіб; припинення продажу; підробки, знищення документів; фіксація факту передачі грошей тощо); 4) слідчий огляд транспорту, місця реалізації, місць вчинення шахрайських дій; документів, грошових знаків, пакувального матеріалу, матеріальних цінностей (з вилученням документів, грошей); 5) затримання шахраїв; 6) обшук підозрюваних; 5) допит підозрюваних.

 "Встановлення кола жертв шахрайського посягання". Мета даної операції полягає у визначенні кола осіб (особи), які постраждали від злочинного посягання шахраїв. Вивчення слідчої практики дозволяє віднести до змісту цієї тактичної операції такі елементи: а) опитування заявників; б) перевірка повідомлень про злочин; в) виїмка предметів та документів; г) огляд предметів; д) огляд документів; е) огляд місця вчинення шахрайства; є) виявлення й опитування осіб, які могли спостерігати факт вчинення шахрайства; ж) допит підозрюваних; з) допит потерпілих.

Після надходження інформації про вчинене шахрайство оперативні підрозділи МВС України (УДСБЕЗ, УБОЗ тощо) самостійно або за дорученням слідчого проводять у справі комплекс оперативних заходів з метою перевірки повідомлення й збору інформації про вчинений злочин. У методиці дослідчої  перевірки до найпоширеніших перевірочних дій віднесено опитування. Про визнання значення й ролі дослідчого опитування в арсеналі боротьби зі злочинністю, свідчить факт його закріплення в законодавчих актах (Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", ст. 97 КПК України). Опитування посідає важливе місце в переліку перевірочних дій. 

 Типізація суб'єктів опитування дозволяє їх класифікувати на певні групи: 1) особи, затримані на місці вчинення шахрайства; 2) особи, які причетні (схильні) до вчинення шахрайства; 3) особи, які мають певнукриміналістично значущу інформацію; 4) службові особи підприємств, організацій, установ чи суб'єкта підприємницької діяльності; 5) очевидці шахрайства, що відбулося; 6) особи, які постраждали від шахрайської діяльності; 7) громадяни, які повідомили (заявили) у правоохоронні органи про злочин; 8) громадяни, які затримали підозрюваного.

Тактична операція "Документ" - є тактичною операцією, що      займає певне місце в системі тактичних операцій початкового етапу розслідування шахрайства. Першочерговість проведення тактичної      операції "Документ" обумовлена тим, що з моменту початку      розслідування існує більша вірогідність знищення або утаювання документів, які використовувалися при вчиненні шахрайства. Кожна господарська операція відображається в облікових документах і на електронних носіях інформації. При розслідуванні шахрайства, документи розглядаються як важливі джерела інформації про подію злочину, спосіб його вчинення, виконавців та інші обставини. Тому виявлення, огляд і дослідження документів є важливим напрямком роботи слідчого при розслідуванні шахрайства.