Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

3.2. Утвердження демократичних принципів судово-господарського процесу

Сторінки матеріалу:

 

У науці і навчальній дисципліні господарського процесуального права користуються поняттями, визначеннями, категоріями, виробленими за тривалий період часу в теорії права взагалі і у теорії цивільного процесу зокрема.

Термін ,принцип" латинського походження і означає ,основу", ,першооснову" [50][421].

У правовій літературі існують різні дефініції принципів права. В одних йдеться про те, що принципи є об'єктивною категорією, інші — тлумачать як основні ідеї і навіть поняття, що визначають сутність історичного типу   права [513][422]. Деякі науковці визначають принципи як такі, що належать до сфери правосвідомості, правової ідеології і науки, а інші вчені вважають, що юридичні основи — поза безпосереднім змістом права, яке розуміється досить широко [32, 324][423]. Широко дискутується питання щодо того, чи можна вважати принципами права такі загальні положення, які не отримали прямого закріплення у нормативно-правовому акті, а лише випливають із змісту його норм. Існують визначення, що випливають із різниці між поняттям принципів права як його найважливіших соціальних основ і поняттям правових принципів, які, навпаки, властиві саме юридичній   матерії [273][424]. Не зупиняючись докладно на визначенні принципів права взагалі, погодимось із поняттям, запропонованим А. М. Колодієм.

Отже, принципи права — це такі відправні ідеї існування права, які виражають найважливіші закономірності даного типу держави і права, є однопорядковими із сутністю права і визначають його головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю, загальнозначущістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу [273][425].

У теорії права принципи зазвичай поділяють на три категорії: загальні, міжгалузеві й галузеві [32, 680, 444][426]. Визначаючи соціально-юридичний зміст права в цілому, характеризуючи основи права, принципи права є керівними ідеями, що відображають зміст певних галузей.

Галузеві принципи права охоплюють лише одну галузь, декілька галузей права (наприклад, галузевий принцип диспозитивності в цивільному праві). Галузеві принципи найбільш точно відображають зміст і сутнісну характеристику конкретної галузі.

Дана класифікація правових принципів становить інтерес не тільки з наукової точки зору, а й з практичної, тому що вона може бути використана в процесі реформування і систематизації законодавства.

Щодо принципів, які притаманні юридичному процесу, під ними розуміють сукупність об'єктивних і суб'єктивних причин, керівних ідей і пізнаних закономірностей, спрямованих на досягнення необхідних варіантів будь-якої процесуальної діяльності [381][427].

Кожній галузі права притаманні свої принципи, що визначають зміст даної галузі, її місце, роль і призначення у системі права, характеризують зміст правозастосування і правореалізаційного процесу в цілому.

Принципи господарського процесу, як і будь-якої іншої галузі права, завжди викликали інтерес дослідників і практиків. Це пояснюється їх значенням у доктрині права та в практичній діяльності. Саме шляхом визначення принципів, критеріїв та формування структури набір фактів і відомостей перетворюється у систему знань, тобто науку [626][428].

У радянській період розвитку науки про принципи цивільного і арбітражного процесуального права видано значну кількість праць: М. Г. Авдюкова, А. Т. Боннера, М. А. Гурвича, О. П. Клейнмана, К. І. Комісарова, Ю. К. Осипова, В. М. Семенова, В. Ф. Тараненка, Н. О. Чечиної, К. С. Юдельсона та багатьох інших [489, 52, 44][429].

Досить складно виокремити однозначне і вичерпне поняття серед принципів господарського процесу, тому насамперед варто зупинитись на його характерних рисах, розроблених наукою цивільного і господарського процесу.

По-перше, принципи є історичними категоріями, що визначались протягом тривалого розвитку господарського процесу, тобто вони є елементом людської культури, цінностями ідеологічного порядку, такими як поділ влади, правова держава, рівність, незалежність і диспозитивність суб'єктів громадянського суспільства.

По-друге, принципи є ідеями, закріпленими у нормах господарського процесуального права і мають нормативний характер [49][430].

Тобто принципами господарського процесуального права є основні правові ідеї, що пронизують усі господарські процесуальні норми й інститути і визначають таку побудову господарського процесу, яка б забезпечувала  винесення законних і обґрунтованих рішень.

Принципи є підґрунтям системи норм господарського процесуального права, закріплених насамперед у Конституції України, у Господарському процесуальному кодексі України. Це — основоположне, стрижневе підгрунтя процесуальних законів. Правовий принцип знаходить завжди конкретне закріплення в нормах права, або може бути абстрагований з норм чинного права. Принципи процесуального права є висхідними положеннями, що визначають систему і зміст процесуального законодавства, порядок правового регулювання певних суспільних відносин [147][431].

У принципах господарського процесуального права концентруються погляди законодавця на характер і зміст сучасного судочинства з розгляду і розв'язання господарськими судами економічних та інших віднесених до їх ведення спорів.

Принципи господарського процесуального права виражаються як в окремих нормах найбільш загального змісту, так і в деяких процесуальних нормах, у яких містяться гарантії реалізації на практиці загальних правових приписів.

Виступаючи серед норм господарського процесуального права як основні підвалини, засади, принципи створюють ,каркас" усієї галузі господарського процесуального права.

Принципи, що виникли на основі нових поглядів на роль і значення судової влади в суспільстві, стають важливими передумовами подальшого розвитку й удосконалення господарського процесуального законодавства в напрямі, що забезпечує належний захист господарськими судами прав організацій, незалежно від їх організаційно-правової форми [50][432].

У пізнавальних цілях у юридичній науці прийнято визначати склад принципів кожної галузі права, у тому числі й господарському процесуальному праві.

Термін ,склад" вживається на позначення переліку речей, явищ. У науці господарського процесу цим терміном позначається властива для господарського процесуального права сукупність усіх принципів, їх кількісний обсяг, перелік.

Господарський процес перебуває під впливом як загальних, так і галузевих і міжгалузевих правових принципів, взаємодіє з ними безпосередньо чи опосередковано.

Під принципами законотворчості і правосуддя прийнято розуміти такі засади державної діяльності, що виражають закономірність і сутність даних функцій, мають універсальність, імперативність і загальну значущість, направляють і синхронізують судову діяльність, відображають її об'єктивну необхідність у державно-організованому суспільстві [680][433].

Тривалий час у теорії права панував розподіл принципів за джерелом, що їх містили: Конституція, Закони про судоустрій Союзу РСР і союзних республік, ЦПК союзних республік [179, 180, 190, 191][434]. Однак із самого початку причина такої класифікації мала істотні недоліки і певну примітивність, оскільки конституційні принципи відтворювались в інших законах. Недосконалість цієї системи збільшилась із виданням Основ цивільного судочинства СРСР і союзних республік, у яких з більшою повнотою і детальністю були сформульовані принципи цивільного процесу. До того ж, якщо в законодавстві, що діяло до прийняття Основ, правила, що виражають принципи, були розподілені по різних джерелах, то Основи відіграли важливу роль у їх об'єднанні. Концентрація законодавчої регламентації принципів в Основах позбавила джерело права значення причини класифікації принципів [421][435].

За таких умов була запропонована інша система [517, 192][436], підґрунтям якої покладено ознаку змісту принципу, зумовленого предметом його безпосереднього (найближчого) регулювання: усі принципи поділялися на дві основні частини — принципи організації правосуддя і принципи процесуальної діяльності, з подальшим поділом, побудованим за тією самою ознакою.

Однак з розвитком науки у запропонованій системі виявилися серйозні недоліки. Зокрема, недоліком колишньої системи є включення до її основ судоустрою, саме в їх специфічно організаційному значенні, тоді як судоустрій і судочинство, при всій їхній зв'язаності і в теорії, і в законодавстві обґрунтовано визнаються різними галузями права. Нашою метою є з'ясування нової, чи точніше, — оновленої системи принципів на основі усунення виявлених у колишній системі недоліків, а також урахування даних порівняльного правознавства в сфері цивільного процесуального права. Непорушною все-таки залишається сама причина системи — предмет регулювання з боку того чи іншого принципу, що визначає і його зміст, тобто класифікація принципів за функціональною ознакою. Наукові праці (насамперед, В. М. Семенова і М. Г. Авдюкова [491, 490, 18, 189][437], що містять переконливі критичні зауваження з приводу прийнятих у теорії принципів диспозитивності й ін.), поставили перед теорією цивільного процесуального права завдання подальшого удосконалення системи і змісту принципів.

Принципи будь-якої галузі права, у тому числі й господарського процесуального, тісно взаємозв'язані й утворюють єдину логічну систему.

Існує також класифікація принципів процесуального права: принцип законності у господарському процесі, функціональні принципи (судового провадження), тобто диспозитивності, змагальності, процесуальної рівності сторін, безперервності [48, 49][438]; організаційно-функціональні (судової побудови), тобто незалежності суддів і підпорядкування їх лише Конституції і законам, поєднання одноособовості і колегіальності, рівності організацій і громадян перед законом і судом, державної мови     судочинства [147][439].

Крок уперед свого часу зробив К. С. Юдельсон, який вказав на закріплення принципу демократизму союзних республік у проголошених ними основних положеннях. Варто доповнити перелік, наведений К. С. Юдельсоном, іншими принципами, що безпосередньо виражають демократизм незалежно від рангу джерел цих принципів.

Демократизм, охоплюючи і політично характеризуючи весь процес, належить до загальних принципів і виражається в принципах, що забезпечують повну участь представників народу в судовій діяльності, реальне забезпечення права на судовий захист і його ефективність. Відштовхуючись від цього загального змісту і значення демократизму, ми повинні віднести до його принципів: а) колегіальність суду; б) гласність процесу; в) здійснення правосуддя тільки судом; г) рівність громадян перед законом і судом; ґ) процесуальну рівноправність; д) доступність процесу, пов'язану з національною мовою процесу; е) процесуальну економію.