Відповідно до статті 103 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" метою державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов'язкового державного накопичувального пенсійного страхування, яке є складовою системи накопичувального пенсійного забезпечення, є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у цій сфері;

2) забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

3) створення умов для ефективного функціонування та розвитку системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

4) забезпечення дотримання суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

5) адаптація системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до міжнародних стандартів.

Державне регулювання та нагляд щодо дотримання норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єктами накопичувальної пенсійної системи здійснюватимуть кілька уповноважених державних органів, а саме: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національний банк України.

Основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо нагляду в системі накопичувального пенсійного страхування, зокрема, є:

1) забезпечення розроблення та координація єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

2) здійснення систематичного контролю за дотриманням законодавства в накопичувальній системі пенсійного страхування за достовірністю інформації, що надається та оприлюднюється суб'єктами цієї системи;

3) забезпечення захисту прав учасників Накопичувального пенсійного фонду (застрахованих осіб), які сплачують страхові внески до цього фонду;

4) узагальнення практики застосування законодавства в накопичувальній системі пенсійного страхування, розробка та подання пропозиції щодо його вдосконалення;

5) встановлення порядку розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг - суб'єктами накопичувальної системи пенсійного страхування;

6) визначення форми та обсягів інформації про діяльність суб'єктів накопичувальної системи пенсійного страхування, що підлягає офіційному оприлюдненню, та визначення періодичності такого оприлюднення.

Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України також надані повноваження щодо розробки і затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання, з питань, що належать до її компетенції, та контролю їх виконання.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку наділена повноваженнями здійснювати державне регулювання та контроль діяльності компаній з управління активами в частині управління пенсійними активами Накопичувального фонду. Національний банк України разом з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку здійснюють державний нагляд за діяльністю зберігача Накопичувального пенсійного фонду.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також встановлює відповідальність роботодавців, які роблять внески до солідарної та накопичувальної пенсійної системи на користь своїх працівників, банків та організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, встановивши суми пені та штрафів у разі порушення норм цього Закону (стаття 106 Закону).

Отже, для здійснення державного регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення в Україні не було утворено єдиного регуляторного органу. Деякі функції державного нагляду та контролю у цій сфері були об'єднані і покладені на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, однак нагляд за компаніями з управління активами та банками-зберігачами залишається поза її повноваженнями.

Підсумовуючи проведене вище дослідження відзначимо, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначив правові режими утворення, розподілу, управління та використання коштів нового виду публічного фонду, а саме - Накопичувального пенсійного фонду, який є фінансовою основою системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Встановлюючи правовий статус коштів цього фонду, Закон визначив, що він є цільовим позабюджетним фондом, кошти якого не визначені ні державною, ні комунальною власністю. Ці кошти обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках учасників цього фонду, інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь учасників цього фонду та використовуються виключно для фінансування пенсійних виплат учасників фонду або передаються спадкоємцям цих учасників.

Вищим колегіальним органом управління Накопичувальним пенсійним фондом є Рада, яка обирається у кількості 14 осіб, призначених на пропорційній основі Президентом України та Верховною Радою України та які здійснюють свої повноваження на громадських засадах. При цьому до складу Ради входять представники держави, учасників цього фонду та роботодавців таких учасників.

Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду, а управління пенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управління активами, які обираються на конкурсній основі за результатами проведення тендера відповідно до правил, встановлених у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, можна зробити висновок, що за своїм правовим статусом Накопичувальний пенсійний фонд є публічним недержавним накопичувальним пенсійним фондом, активи якого належать учасникам фонду на праві спільної часткової власності з законодавчим обмеженням права розпорядження цими коштами, яке діє до досягнення учасниками пенсійного віку, встановленого законодавством України. З цієї точку зору Накопичувальний пенсійний фонд України є аналогом пайових інвестиційних фондів, діяльність яких регулюється Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" [434][469].

Встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вимоги щодо повного фізичного та юридичного відокремлення пенсійних активів цього фонду від будь-яких інших активів, правила адміністративного управління діяльністю цього фонду та управління його активами, вимоги щодо оприлюднення інформації про стан його активів відповідають міжнародним стандартам, які застосовуються в інших країнах, що запровадили систему накопичувального пенсійного забезпечення та розглядаються нами у наступних розділах роботи. Водночас Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має "рамковий" характер щодо багатьох питань стосовно правового режиму нового публічного накопичувального фонду та режиму захисту прав його учасників. Тому запровадження цього фонду у майбутньому потребує ретельної розробки ще одного закону, який має врегулювати зазначені питання.

Відносини, що виникають з приводу утворення, розподілу, управління та використання коштів Накопичувального пенсійного фонду, який є фінансовою основою системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, є предметом фінансового права. Норми, які регулюють утворення, розподіл, управління та використання коштів Накопичувального пенсійного фонду, формулюються як владні приписи держави, за невиконання яких законодавство встановлює певні фінансові санкції.

Але у майбутньому система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні спиратиметься не лише на Накопичувальний пенсійний фонд. Відповідно до частин 5 та 6 статті 78 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" учасник Накопичувального пенсійного фонду (застрахована особа, яка сплачує чи за яку сплачують страхові внески до Накопичувального фонду) має право спрямувати ці страхові внески до будь-якого недержавного пенсійного фонду. При цьому врегулювання відносин, що стосуються страхових внесків, які спрямовуються до обраного учасником (застрахованою особою) недержавного пенсійного фонду, подальшого розміщення та інвестування пенсійних активів та виплати довічної пенсії або одноразової виплати, буде здійснюватися відповідно до законодавства України про недержавне пенсійне забезпечення. Щоправда, відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень цього Закону, спрямування страхових внесків застрахованими особами до недержавних пенсійних фондів може здійснюватися лише через 11 років після запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону, у майбутньому в Україні буде запроваджено пенсійне забезпечення через недержавні професійні та корпоративні пенсійні фонди для осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України [451][470], та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, у майбутньому фінансовою основою системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні будуть і недержавні пенсійні фонди, які функціонують в Україні відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та розглядаються нами у наступних підрозділах.