Функціонування української міліції в теперішній час пов'язано насамперед з реалізацію цілого ряду нових принципів, заснованих на визнанні загальнолюдських цінностей, гідному ставленні до особи, посиленні охорони прав та свобод громадян, різних форм власності та інших пріоритетів правового, демократичного суспільства, визначених новою Конституцією України.

В зв'язку з цим особливої актуальності набувають питання діяльності міліції по охороні громадського порядку та громадської безпеки, запобіганню та припиненню правопорушень, виявленню та розкриттю злочинів, забезпеченню безпеки дорожнього руху, захисту власності від протиправних посягань, забезпеченню реалізації інших законних прав і свобод громадян. Ці та інші завдання міліція України виконує шляхом широкого застосування заходів переконання та шляхом застосування заходів адміністративного примусу, а також інших методів управління, які не відповідають умовам розбудови демократичного суспільства, тому що залишились нам у спадок від тоталітарної держави. Ось чому вдосконалення тактики, форм і методів діяльності міліції, щодо ефективного вирішення цих питань - актуальне завдання сьогодення.

Міліція України, як і поліція інших країн, є державним озброєним органом виконавчої влади. Її співробітники у передбачених законом випадках наділені правом застосування фізичної сили, спеціальних засобів, проведення слідчих, оперативно-розшукових та інших правоохоронних заходів відносно окремих фізичних та юридичних осіб. Ефективності здійснення саме цих різновидів діяльності міліції повинна приділятись належна увага в умовах глибоких демократичних перемін українського суспільства.

Зростання   злочинності,   порушень   громадського   порядку, наркоманія, корупція, пияцтво та алкоголізм на фоні безперервного спаду виробництва та зростаючого безробіття породжують у громадян невпевненість, невіру в те, що правоохоронні органи і особливо міліція спроможні забезпечити нормальні умови для життя, праці та відпочинку громадян. Ці фактори також вимагають пильної уваги з урахуванням проблем перебудови діяльності міліції.

Особливо резонансними, такими які найбільш впливають на громадську думку, є злочини та правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку. Водночас дії міліції по розкриттю та попередженню цих правопорушень ще не досить ефективні.

З іншого боку, форми та методи роботи міліції України в ряді випадків застарілі, працівники міліції діють на основі малоефективних нормативних актів, в окремих випадках діють невміло, нерішуче або грубо, порушуючи елементарні моральні установки, що викликає законне обурення громадян.

Саме з цих причини нами вбачається необхідність вивчення діяльності поліції зарубіжних країн по охороні громадського порядку, а конкретніше кажучи дослідження дотримання прав людини і громадянина у діяльності поліції розвинених демократичних держав по охороні громадського порядку.

У порівнянні з Україною робота поліції зарубіжних країн побудована на детальній регламентації взаємостосунків поліції і громадян. При цьому все це відбито в існуючому законодавстві. В Україні, як свідчить практика, на даний час існує цілий ряд неврегульованих законодавством аспектів діяльності міліції і особливо в адміністративній сфері.

Однак вивчаючи діяльність поліції зарубіжних країн по охороні громадського порядку необхідно зважити на те, що у вітчизняній юридичній літературі та зарубіжній юридичній літературі в одні й ті самі поняття вкладається різний зміст, зокрема, в поняття адміністративної діяльності, а також відзначимо, що в деяких країнах немає поняття громадського порядку (в США його прийнято називати публічним порядком, у Канаді та Великобританії - це королівський порядок). Тому зважаючи на вищевикладене, спробуємо визначити не лише зміст діяльності поліції зарубіжних країн по охороні громадського порядку, а й поняття "адміністративна діяльність" та "громадський порядок" у деяких демократичних країнах.

Поняття "громадський порядок" було розглянуто та вивчено у даному дослідженні раніше, що дозволить порівняти його зі змістом громадського порядку у країнах, що розглядатимуться. Що ж до поняття "адміністративної діяльності", то необхідно з'ясувати, що саме розуміється під адміністративною діяльністю органів внутрішніх справ України.

Термін "адміністративна діяльність" законодавством України не визначається. В юридичній літературі України існує декілька поглядів на зміст адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. Розглянемо найбільш розповсюдженні визначення.

Ряд авторів вважають, що головне в адміністративній та управлінській діяльності це видання нормативних та індивідуальних актів [138. - с.69,116].

Інші автори визначають адміністративну діяльність, як діяльність органів державної виконавчої влади, яка спрямована на забезпечення охорони прав громадян, громадського порядку та громадської безпеки, виявлення, припинення та попередження правопорушень [178. - c.12-14].

В юридичній літературі України та країн СНД також поширена думка, що сутністю адміністративної діяльності є реалізація функцій по практичному забезпеченню особистої безпеки громадян, охороні громадського порядку та громадської безпеки і що вона має свої складові, тобто поділяється на адміністративно-наглядову, адміністративно-розпорядчу    та    адміністративно-юрисдикційну [52. - с.7; 54. - с. 84].

Адміністративно-управлінська діяльність, як окрема складова частина адміністративної діяльності, цими авторами не виділяється.

На наш погляд, адміністративна діяльність поділяється на такі складові: адміністративно-управлінська діяльність, адміністративно-наглядова діяльність, адміністративно-розпорядча діяльність та адміністративно-юрисдикційна діяльність. Такий поділ, на нашу думку, є повним та детальним, що й дозволить точно порівняти адміністративну діяльність міліції України та поліції зарубіжних країн.

 Адміністративно-управлінська діяльність міліції України поділяється на два види: це внутрішньосистемна діяльність, тобто управління в системі МВС в цілому шляхом видання наказів, інструкцій, доручень та інших документів, та зовнішня діяльність, яка спрямована на охорону громадського порядку, забезпечення громадської безпеки (правил дозвільної системи, пожежної охорони, безпеки дорожнього руху), охорону власності, забезпечення правил дозвільної системи, а також забезпечення правил в'їзду в Україну та проживання іноземних громадян або осіб без громадянства і виїзд громадян за кордон. У цьому відношенні вона тісно пов'язана з адміністративно-розпорядчою діяльністю.

У внутрішньоорганізаційній адміністративно-управлінській діяльності вищі органи та посадові особи керують підлеглими підрозділами та співробітниками міліції, конкретизуючи їх права та обов'язки, визначають порядок їх діяльності, здійснюють розміщення кадрів, планують роботу, застосовують заходи заохочення, накладають дисциплінарні стягнення та т.ін. В здійсненні керівництва підлеглими органами та формуваннями використовуються специфічні методи адміністративно-юрисдикційної діяльності такі як: видання наказів, розпоряджень, узагальнених вказівок та т.ін.

Зовнішня адміністративно-управлінська діяльність спрямована за межі апарату органів внутрішніх справ та адресована громадянам, громадським організаціям, державним підприємствам та установам, приватним підприємствам й установам та іншим суб'єктам. Вона чітко регулюється адміністративним законодавством [49. - с.179].

Адміністративно-наглядова діяльність здійснюється лише у вигляді зовнішньої діяльності та за своїм змістом і засобами вираження розглядається як засіб впливу на формування суспільних відносин, процесів поведінки та діяльності людей. Вона розуміється, як здійснення уповноваженими суб'єктами систематичного нагляду за діями і поведінкою людей, їх юридичною оцінкою з позиції відповідності правовим установкам та припинення правопорушень, а також виявлення протиправних дій та осіб, що їх скоїли. Адміністративно-наглядова діяльність - це активний процес співставлення, оцінок та прогнозів про стан поведінки людей у різних ситуаціях, шляхах їх розвитку та характері наслідків. Адміністративний нагляд здійснює організуючий вплив на соціальні взаємозв'язки, які складаються у суспільстві.  Детальніше адміністративно-наглядова діяльність буде розглядатися в наступному параграфі.

Адміністративно-розпорядча діяльність міліції будується на основі використання засобів державно-владного впливу на суспільні відносини, які складаються в суспільстві, та на дії і вчинки людей.

Здійснення розпорядчих повноважень відносно підпорядкованих органів та організацій є складовою частиною управлінської діяльності в будь-якій галузі. Ці повноваження використовуються для забезпечення цілеспрямованої та узгодженої роботи всіх ланок і частин апарату управління. Але у діяльності міліції такі суб'єкти управління здійснюють розпорядчі повноваження не тільки у сфері внутрішньоорганізаційної діяльності відносно підпорядкованих ланок системи, а й у сфері зовнішнього управління відносно суб'єктів, які не знаходяться у відносинах службового підпорядкування.

Забезпечуючи впорядкування зовнішньої сфери стосунків громадян між собою та громадян по відношенню до владних та інших структур, органи внутрішніх справ правомочні у межах своєї компетенції давати громадянам та іншим учасникам адміністративних правовідносин (приватним структурам, громадським організаціям та т.ін.) обов'язкові до виконання розпорядження та ставити основані на законі вимоги.

Невиконання цих розпоряджень та вимог посадових осіб органів внутрішніх справ у певних випадках створює склад самостійного адміністративного правопорушення. Так, відповідно до ст.185 Кодексу України про   адміністративні   правопорушення,   злісна  непокора  законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи військовослужбовця при виконанні ними службових обов'язків створює склад адміністративного правопорушення, яке тягне за собою застосування заходів адміністративного впливу.

У процесі адміністративно-розпорядчої діяльності працівники органів внутрішніх справ можуть застосовувати заходи адміністративного попередження, адміністративного припинення та адміністративно-процесуальні заходи. Такий характер мають, наприклад, затримання і доставлення правопорушника з метою припинення правопорушення, привід і офіційне попередження про недопустимість антигромадської поведінки, заборона експлуатації несправного транспортного засобу і т.ін.

У процесі адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України значне місце належить адміністративно-юрисдикційній  або адміністративно-процесуальній діяльності. Її зміст - це здійснення таких процесуальних дій, як:

1) складання протоколу про адміністративне правопорушення;

2) адміністративне затримання правопорушника;

3) особистий огляд, вилучення документів та речей, що стали знаряддями вчинення правопорушень та інші процесуальні дії;

4) направлення матеріалів по конкретній справі у підвідомчий орган;

5) розгляд справи по суті в закладах, для цього уповноважених;

6) оскарження та опротестування рішення у відповідних інстанціях;

7) перегляд рішення уповноваженими на те органами;

8) виконання рішення (конфіскація предметів та знарядь, які стали об'єктом правопорушення).

Адміністративно-юрисдикційна діяльність тісно  пов'язана з адміністративно-наглядовою,     адміністративно-управлінською     та адміністративно-розпорядчою діяльністю і разом з ними утворює єдину систему адміністративної діяльності міліції України.