Об'єднання громадян та добровільні формування, а також приватний сектор використовується для створення добровільних та інших формувань по типу наших добровільних дружин, які б допомагали поліції у патрулюванні вулиць охороні громадського порядку та громадської безпеки. Ці формування не планується наділяти певними адміністративними повноваженнями, які, наприклад, мають добровільні народні дружини в Україні (доставлення правопорушника, складання протоколу та т.ін.). Вони просто співробітничають з поліцією, патрулюють у нічний час в районі, тренуються та навчаються разом з поліцейськими, допомагають у затриманні правопорушників та відшукуванні доказів. Крім того, вони свідчать в суді, якщо хтось з цих добровольців був свідком скоєння правопорушення.

У США та у Канаді практично при кожній поліцейській дільниці створено  відділення,  які  займаються  питаннями  комунального поліціювання. В окремому виданні для користування поліцейськими розроблена система, так званих, стандартних ситуацій. У цьому збірнику окремим розділом виділена програма спільних дій поліції, держави та приватних організацій з питань комунального поліціювання. Ця програма складається з 9 розділів і в ній конкретно визнано, який поліцейський офіцер за який розділ відповідає. При цьому у кожному розділі розроблені конкретні напрями діяльності.

Таким чином, ми бачимо, що комунальне поліціювання спрямоване на роботу не з порушниками, а на роботу по залученню населення до профілактичної роботи, тобто поліція перетворюється у профілактичний орган та орган соціальної допомоги населенню, що буде сприяти зростанню авторитету поліції в очах населення.

Характерними ознаками постійного зростання кількості часу, який витрачається поліцією США та Канади на охорону громадського порядку, є також інші факти.

Президентська комісія по контролю за роботою поліції та попередженню злочинності провела дослідження і виявила, що поліцейський може зустрітись з тяжким злочином, наприклад, вуличним пограбуванням один раз на 14 місяців, в той же час з будь-яким дрібним правопорушенням він зустрічається і оформлює відповідні документи раз на 2-3 тижні. Але ця діяльність не зветься в США адміністративною. Це робота по охороні громадського (публічного) порядку та оформлення документів на правопорушників [251. - с.220].

Приблизно така ж картина зафіксована і в Канаді. Поліцейський офіцер, згідно статистичних даних, реєструє правопорушення, за яке може бути порушена кримінальна справа приблизно один раз на тиждень. Але не обов'язково порушник може бути засуджений. Тобто, це так зване "сумарне" правопорушення, за яке правопорушник може бути притягнений до відповідальності суддею одноособове, але він може бути і не засудженим. Добивається ж засудження правопорушника поліцейський Канади в середньому один раз на 9 місяців.

Але порівнювати засудження громадянина Канади та громадянина України можна лише умовно, тому що в Канаді відсутнє поняття адміністративного правопорушення і він може бути засуджений як за дрібне правопорушення, так і за тяжкий злочин.

Більша частина роботи поліції як США, так і Канади - це розбирання різного роду інцидентів, сімейних скандалів, дрібних порушень громадського порядку, порушень та пригод, пов'язаних з вуличним рухом та інших. Реальні злочини та правопорушення, тобто ті, які вимагають оперативного втручання поліції, скоюються не так часто, як це відображають засоби масової інформації. Загалом основна діяльність поліції - це "підтримання спокою", тобто охорона громадського порядку, або як вона ще називається публічна служба. На такого роду діяльність поліція витрачає 50 відсотків свого робочого часу.

Таким чином, можна констатувати, що як поліція Великобританії, так і поліція США та Канади більш ніж половину всього робочого часу займаються діяльністю, яка за своїм змістом є адміністративною діяльністю, хоча називається така діяльність в різних країнах по-різному, а також включає в себе діяльність по охороні громадського порядку, який теж має різні назви.

Французькими юристами поняття "адміністративна діяльність" поліції сформульовано досить чітко.  Найбільш стисло та чітко це поняття окреслено Ж.Веделем [80. - с.465-467] у його праці "Адміністративне право Франції". Він, перш за все, демонструє систему розподілу поліції та жандармерії Франції на адміністративну та судову. Такий  розподіл закріплено  в законодавстві Франції.

Завдання судової поліції сформульовані в ст.14 Кримінально-процесуального кодексу Франції і включають в себе констатацію скоєного правопорушення, збирання доказів про його скоєння та розшуку злочинців, які його скоїли.

Адміністративна ж поліція (це може бути як поліція, так і жандармерія) не пов'язана з розслідуванням правопорушення. Її призначення як підтримання порядку, так і виявлення правопорушень, які посягають на громадський порядок та передача матеріалів для розслідування судовій поліції. Ці завдання сформульовані в різних законах, але найбільш конкретно про це сказано в ст.59 Декрету від 20 травня 1903 року. Розділ другий цього Декрету носить назву "Завдання жандармерії та її підпорядкованість міністерствам". У ст.59 цього розділу прямо визнано, що завданням адміністративної поліції є підтримання порядку у відповідності з законодавством і застосування заходів, які передбачені законодавством до порушників.

Ж.Ведель формулює цей розділ таким чином: судова поліція має репресивний характер, а адміністративна поліція превентивний характер.

Обидва види поліції мають у значній мірі спільний особовий склад. Так, наприклад, інспектор державної поліції є водночас агентом як адміністративної, так і судової поліції. Але особовий склад адміністративної та судової поліції співпадає не повністю. Існують органи судової поліції, які не можуть ні в якому випадку виконувати функції адміністративної поліції. Наприклад, судовий слідчий не має ніяких адміністративних функцій. Суперінтендант, навпаки, є органом адміністративної поліції і ніяких функцій судової поліції не виконує і не може виконувати.

З іншого боку існує тісний взаємозв'язок між діяльністю адміністративної та судової поліції, який базується на тому, що хоч мета їх діяльності теоретично різна, загальний результат, до якого вони націлені, визначається діяльністю як однієї, так і другої поліції.

В адміністративній поліції Франції виділяються два види поліції: загальна та спеціальна. Водночас можна виділити і два види адміністративної діяльності поліції та жандармерії Франції.

Загальна адміністративна діяльність має своїм призначенням охорону громадського порядку та громадської безпеки в самому широкому змісті цих понять. Або, як пише Ж.Ведель, досягнення всього того, що записано в Муніципальному Кодексі Франції (ст.97): безпека, спокій (добрий порядок) та дотримання санітарних норм і правил, тобто охорона здорового навколишнього середовища.

Спокій або добрий порядок - це стан справ у суспільстві, який служить попередженню та усуненню деяких обставин, які виходять за межі звичайних нормативних незручностей життя в суспільстві, наприклад, непомірний гамір, перешкоди при пересуванні, загрози нападу з боку осіб, які знаходяться в нетверезому стані, загрози спричинення тілесних ушкоджень та т.ін.

Дотримання санітарних норм та правил передбачає контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів, природоохоронних та інших заходів, спрямованих на охорону здоров'я та чистого навколишнього середовища.

У Франції немає кодексу про адміністративні правопорушення, всі правопорушення, які виявляються поліцією зафіксовані в кримінальному кодексі. Але у Франції є також спеціальні нормативні акти, які наділяють адміністративну поліцію Франції певними повноваженнями у сфері торгівлі продовольчими товарами, проведення лотерей, ігор, організації та проведення відпочинку, проведення природоохоронних заходів та т.ін.

З іншого боку адміністративний орган, наділений повноваженнями загальної поліції, не може втручатись в іншу сфері адміністративної діяльності, крім забезпечення безпеки, спокою та санітарії.

Спеціальна адміністративна діяльність, яку виділяє Жан Ведель, у Франції здійснюється у наступних двох видах. Одна з них - це адміністративна діяльність поліції в небезпечних для здоров'я громадян закладах та сферах, які підпорядковуються спеціальному юридичному режимові. Це поліція залізниць, аеропортів, морських та річкових портів, метрополітенів та т.ін.

Другий вид спеціальної адміністративної діяльності - це нагляд за речами та явищами, які не відносяться до компетенції загальної поліції. Сюди можна віднести діяльність поліції по нагляду за повноваженнями та діяльністю поліції моралі, поліції естетики, поліції, яка слідкує за проведенням лотерей, ігор, розваг та т.ін.

Усі вище перераховані види адміністративної діяльності поліції Франції, так як і в Україні, мають логічне завершення в адміністративно-процесуальній діяльності. Поліція та жандармерія Франції складають протоколи на правопорушників, доставляють правопорушників до суду, який карає їх за скоєні правопорушення, видають письмові приписи обов'язкові для виконання особами, які порушують законодавство та т.ін.

Але адміністративно-процесуальна діяльність поліції Франції відрізняється від подібної діяльності міліції України. У Франції поліція не має права притягувати громадян, які скоїли правопорушення до відповідальності за винятком дрібних порушень правил дорожнього руху (перехід вулиці в невстановленому місці, недотримання правил проїзду перехресть, якщо це не створило аварійної ситуації та деякі інші).

Вся діяльність адміністративної поліції завершується підготовкою матеріалів до розгляду у поліцейських судах (трибуналах). Відповідно поліція Франції має більше часу для того, щоб займатись адміністративною діяльністю.

Для отримання повної картини понять "адміністративна діяльність" та "громадський порядок", які вживаються в досліджуваних зарубіжних країнах, необхідно, на нашу думку, вивчити правові основи охорони громадського порядку в цих країнах.

Основними нормативними актами, які визначають діяльність поліції Великобританії в цілому та адміністративну діяльність зокрема, можна вважати: Статут про поліцію 1996 року, Статут про поліцію та засоби доказування в кримінальних справах 1984 року, Статут про кримінальне судочинство 1988 року, Статут про кримінальну процедуру та розслідування 1996 року, Статут про охорону громадського порядку 1986 року, Статут про ліцензування окремих товарів 1964 року, Статут про підтримання порядку під час спортивних змагань та контроль за вживанням і  продажем алкогольних напоїв під час проведення таких змагань 1985 року, Статут про крадіжки 1968 року, Статут про сексуальні злочини 1920 року, Статут про захист дітей 1986 року, Статут про заборонені публікації 1959 року, Статут про порушення правил дорожнього руху 1988 року та багато інших.

В США правовими основами адміністративної діяльності поліції є Конституція країни, Федеральний кримінальний кодекс та правила, Конституції штатів, а також збірники стандартних ситуацій, які виготовлені на основі законодавства штатів і передбачають діяльність поліції в кожному окремому аспекті.

Поліція Канади діє на підставі Статутів, затверджених парламентом. Основними законами можна вважати Канадський білль про права та Конституційний Статут 1987 року.