Серед сучасних напрямів міжнародної взаємодії у цій сфері необхідно виділити спільний аналіз стану, структури, динаміки та наслідків корупції, результатів роботи щодо виявлення, попередження, розкриття, розслідування злочинів та правопорушень, пов'язаних з корупцією; виконання, в межах своєї компетенції, спільних програм боротьби з корупцією та злочинами, які пов'язані з нею; провадження спільних слідчих, оперативних, профілактичних та інших заходів щодо конкретних корупційних злочинів, боротьба з якими вимагає скоординованих дій; узагальнення досвіду боротьби з корупцією країн світу та вироблення рекомендацій щодо його впровадження у практику; забезпечення захисту прав та свобод потерпілих та свідків, які залучаються до сфери боротьби з транснаціональною корупцією; створення уніфікованих правових процедур, для полегшення міжнародної співпраці; професійну підготовку та перепідготовку кадрів правоохоронних органів, на які покладено обов'язки вести боротьбу з корупцією; надання допомоги технічними засобами.

Вивчення національних та міжнародних правових актів, вітчизняних та зарубіжних науково-практичних публікацій, дозволяє констатувати, що найбільш розповсюдженими формами такої взаємодії є: а) здійснення спільних слідчих, оперативних, профілактичних та інших заходів; б) сприяння співробітникам компетентних органів однієї держави співробітникам компетентних органів іншої держави у припиненні, розкритті та розслідуванні корупційних злочинів, затриманні осіб, що підозрюються в їх скоєнні, шляхом надання іншій стороні транспортних засобів, криміналістичної техніки, засобів зв'язку, оргтехніки, необхідної аналітичної та оперативної інформації, організації роботи перекладачів, експертів, здійснення інших конкретних заходів; в) обмін інформацією та досвідом роботи компетентних органів щодо попередження, припинення та розкриття корупційних злочинів, проведення спільних семінарів, навчань, зборів, консультацій та нарад; г) виконання запитів, що надходять від компетентних органів інших держав; д) забезпечення реалізації процедури екстрадиції та притягнення до кримінальної відповідальності громадян своєї держави за вчинення злочинів на території інших держав; е) проведення спільних наукових досліджень проблем боротьби з корупцією; ж) співробітництво у сфері підготовки кадрів; з) розвиток узгоджених форм та методів профілактики злочинів та правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Звичайно, що наведений перелік форм взаємодії не є вичерпним. З розвитком міжнародного співробітництва держав він, природно, збільшується і поповнюється новими формами. Зокрема, можуть бути передбачені створення міжрегіональних програм по боротьбі з корупцією, визначені пріоритетні напрями взаємодії у цій сфері тощо. Зокрема, у своїй доповіді "Роль системи національної доброчесності у подоланні корупції" спеціалісти інституту економічного розвитку Світового банку П.Лангест, Р. Стаппенхепрст, Дж. Поуп до нових підходів щодо міжнародної співпраці у питаннях подолання корупції відносять, по-перше, налагодження судовою системою країни співпраці з органами судочинства країн, які є її основним торгівельними партнерами (у видані підозрюваних, пошукові та вилученні доказів), так само і з офшорними банківськими центрами; і по-друге, гармонізацію внутрішнього законодавства країни з законодавством країн, які прагнуть до співпраці у цій сфері [296, с.36-37].

Одним із важливих чинників покращення організації міжнародної взаємодії правоохоронних органів у боротьбі з корупцією є налагодження високоефективної системи інформаційного забезпечення цієї діяльності. Цю проблему розуміють також і практичні працівники. Зокрема, за даними проведеного нами анкетування, 61,3% опитаних вважають, що існуюча система обміну інформацією між органами, які ведуть боротьбу з корупцією, є неефективною та занадто складною. Натомість 68 % респондентів вважають, що створення банку нормативної, аналітичної, довідкової та іншої інформації для міжвідомчого користування дозволить правоохоронним органам підвищити ефективність протидії корупції [Додаток Б, Табл. Б.1].

Інформаційне забезпечення міжнародної взаємодії у галузі боротьби з корупцією складається з комплексу інформаційно-аналітичних, інформаційно-оперативних та інформаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення ефективної системи інформаційних зв'язків серед учасників такої взаємодії.

Інформаційно-аналітичне забезпечення включає в себе: а) проведення спільних досліджень проблем боротьби з корупцією, її зв'язків з іншими видами злочинності, в тому числі й з транснаціональною, вивчення найбільш характерних кримінальних проявів та їх специфіки для окремих регіонів світу; б) регулярне подання звітів про результати аналітичної роботи відповідних підрозділів учасників взаємодії; в) проведення нарад представників інформаційно-аналітичних служб компетентних органів учасників співробітництва з метою обговорення криміногенної ситуації, її тенденцій, перспектив боротьби з корупцією та іншими протиправними проявами, а також інших питань, які мають спільний інтерес; г) спільну розробку єдиних методик інформаційно-аналітичної роботи, що забезпечує можливість співставлення кримінально-статистичної інформації; д) розробку систем доступу користувачам в узгоджених обсягах і формах інформації про корупцію та засоби боротьби з нею; е) створення міждержавних комп'ютерних мереж з метою безкоштовного користування банків даних компетентними органами країн-учасників співробітництва.

До інформаційно-оперативного забезпечення відносять: а) інформування про скоєні корупційні злочини або правопорушення, якщо вони торкаються інтересів двох або більшої кількості держав-учасників співробітництва; б) інформування про необхідність проведення операцій щодо затримання злочинців та припинення корупційних злочинів, у тих випадках, якщо вони торкаються інтересів двох або більшої кількості держав; в) прямі контакти офіцерів зв'язку та створення в екстреному порядку робочих груп з числа представників зацікавлених служб та органів інших держав з метою невідкладного вирішення оперативно-тактичних задач; г) використання наявної в банках даних інформації про осіб, які підозрюються у вчиненні корупційних злочинів, з метою встановлення їх причетності до інших злочинів або правопорушень.

Інформаційно-правове забезпечення передбачає: а) збирання, зберігання та систематизацію інформації про законодавство країн, які беруть участь у міжнародній взаємодії та практики його застосування; б) комплексний аналіз правової бази міждержавних відносин в галузі боротьби з корупцією та відповідного національного законодавства; в) розробку пропозицій і рекомендацій щодо попередження та усунення юридичних колізій у процесі співробітництва держав-учасників взаємодії; г) збирання, зберігання і систематизацію наукових розробок з проблем боротьби з корупцією та злочинністю.

Таким чином, в основу організації міжнародної взаємодії покладені дво- або багатосторонні угоди про співробітництво між державами. Подібна форма співпраці має як свої переваги так і деякі недоліки. Основними перевагами договірного співробітництва ми вважаємо: формалізацію відносин між учасниками взаємодії та розподіл між ними відповідних прав та обов'язків; добровільність участі країн у взаємодії, яка опосередковує об'єктивні механізми стимулювання партнерства (ініціативу, активність, узгодженість); взаємний контроль взаємодії та відповідальність її учасників за результати спільної діяльності; встановлення процедури врегулювання спорів, які виникають у ході взаємодії (переговори, розслідування, арбітраж, посередництво, примирення, звернення до регіональних органів); врахування потреб та цілей кожного учасника взаємодії тощо.

У той же час, доводитися констатувати наявність деяких негативних чинників, які супроводжують договірні відносини щодо співробітництва держав у боротьбі з корупцією. Зокрема, через різний рівень економічного розвитку країн існують проблеми фінансування спільних заходів; протиріччя у законодавстві різних країн тягнуть за собою нерегулярність взаємодії, знижують її ефективність та результативність; досить часті зміни у керівництві силових органів держав, особливо тих, що перебувають на перехідному етапі свого розвитку, зменшують якість угод між керівниками цих відомств, досягнутих іноді на особистих контактах.

Одним із способів усунення вказаних недоліків є використання прямих формальних та неформальних зв'язків між правоохоронними органами інших держав. Звичайно, ефективнішими такі зв'язки є між країнами, які мають спільні державні кордони або тісно співпрацюють в економічній чи політичній сферах.

Превагою таких зв'язків є спрощення процедури співпраці у галузі боротьби з корупцією за рахунок зменшення кількості ланок, що залучаються до процесу організації взаємодії. На думку В.Т. Білоуса, до поширених форм прямих зв'язків необхідно віднести: 1) прямі контакти між керівниками правоохоронних органів, що взаємодіють з приводу розв'язання загальної проблеми у боротьбі з корупційними злочинами; 2) встановлення взаємозв'язку між двома та більшою кількістю управлінь, відділів, підрозділів правоохоронних органів, що мають контакти з питань їх діяльності у сфері боротьби зі злочинами, пов'язаними з корупцією; 3) створення тимчасових цільових груп для вирішення завдань у сфері боротьби зі злочинами, пов'язаними з корупцією, що стосується діяльності кількох управлінь (відділів, підрозділів); 4) створення постійно діючих груп з вирішенням міжфункціональних проблем у сфері боротьби зі злочинністю; 5) створення нових "інтегруючих" органів із координації управління прямих зв'язків у процесах боротьби зі злочинністю; 6) перехід від інтеграційної ролі керівника до поєднуючої щодо координації правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, що є істотною диференціацією функцій і видів діяльності; 7) встановлення подвійної відповідальності в критичних точках розв'язання проблем у структурах координації управління правоохоронними органами [241, c.345-346].

Отже, для успішної реалізації міждержавних та міжвідомчих угод у галузі протидії злочинності необхідні, насамперед, стабільність внутрішнього економічного та політичного становища та взаємна довіра партерів, заснована на тривалих дружніх відносинах.