Методи управління, що виражають різні аспекти практичної діяльності того чи іншого правоохоронного органу (посадової особи), дають відповідь на запитання: як вони діють, реалізуючи свої повноваження, як використовують різні засоби для досягнення поставленої мети? Від уміння їх обирати та застосувати залежить ефективність координації в управлінській діяльності.

Методи управляючого впливу є адміністративно-правовими методами. Саме в них виявляються всі якості державно-управлінської діяльності, в межах якої реалізується виконавча влада. За допомогою адміністративно-правових методів суб'єкт виконавчої влади здійснює управляючий вплив на об'єкт шляхом використання адміністративно-правових форм управління. В адміністративному праві загальновизнано, що метод і форма управління є взаємопов'язаними сторонами процесу управління. Саме у відповідній формі метод управління реально виконує роль способу (засобу) управляючого впливу. Форма ж управління "дає життя" методам, а через них - і функціям управління.

В умовах активізації боротьби з економічною злочинністю і корінними змінами в механізмі управління правоохоронними органами та організаційно-правовому статусі суб'єктів управління надзвичайно актуальною видається проблема адміністративно-правових методів. Під дією змін, що відбуваються, змінюється також система правових засобів, які застосовуються для забезпечення ефективного державного впливу на управлінську діяльність. Ці зміни відображуються як у законодавстві, так і в управлінській діяльності, методах її практичного здійснення [221, 234].

Традиційно управлінські методи в цілому поділяються на наукові та практичні, демократичні та диктаторські, державні та громадські, адміністративні та економічні, прямого та непрямого впливу. Внаслідок того, що одні методи мають загальний характер, притаманні всім видам правоохоронної діяльності в державі, всім державним органам, а інші - лише окремим із них, методи управління поділяються на загальні та спеціальні. До загальних методів, як правило, належать методи переконання та примусу, адміністративного та економічного впливу, нагляду та контролю, прямого та непрямого впливу, регулювання, керівництва та управління (у тому числі оперативного).

Такі універсальні методи, як переконання та примус, здавна привертають увагу вчених. Взаємодоповнюючи один одного, ці методи забезпечують належну поведінку учасників управлінських відносин. Вони взаємопов'язані, мають об'єктивний характер, між ними існує діалектична єдність, ступінь їх використання визначається рівнем розвитку суспільних відносин.

Адміністративні методи звичайно кваліфікуються як способи або засоби впливу на діяльність правоохоронних органів, їх структурних підрозділів, посадових осіб і громадян шляхом прямого встановлення їх прав і обов'язків через систему наказів. Суб'єкт управління в межах своєї компетенції приймає управлінське рішення, юридичне, обов'язкове для об'єкта управління. Такий прямий управлінський вплив виходить безпосередньо з владної природи управління. Саме так реалізується виконавча влада. Без використання адміністративних методів неможливе досягнення мети впорядковуючого впливу на поведінку різних учасників управлінських суспільних відносин. Адміністративні методи використовуються поряд з економічними, які є способами чи засобами економічного або непрямого впливу з боку суб'єктів координаційно-управлінської діяльності на відповідні об'єкти управління через їх інтереси. Застосування економічних методів означає формування таких економічних умов і стимулів, які створюють у виконавців зацікавленість у кінцевих результатах праці. При цьому об'єкти управління не одержують обов'язкових вказівок, а мають змогу проявити ініціативу у виборі засобів діяльності для реалізації своїх матеріальних інтересів. Зазвичай, це зводиться до одержання податкових, майнових пільг, матеріального заохочення тощо. Прикладом координації взаємодії правоохоронних органів на економічній основі може бути здіснення спільних заходів з вилученням контрабандних товарів при виконанні заходів спільної спеціальної операції. Після реалізації конфіскованого товару певна частина отриманої виручки може бути  в законодавчому порядку розподілена між учасниками взаємодії, як стимул до співпраці. Але, на жаль, такі методи в управлінні правоохоронними органами України розвиваються досить повільно.

Нагляд є необхідним пасивним методом управління. За його допомогою можна оцінити стан справ, але він не дозволяє суб'єктам, які його здійснюють, втручатися у діяльність відповідних правоохоронних органів та посадових осіб. Вплинути безпосередньо на стан справ шляхом активного втручання у діяльність підконтрольних суб'єктів дозволяє використання різних форм контролю.

Координуючі органи в управлінні можуть впливати на об'єкти управління шляхом прямого або непрямого впливу. Прямий вплив виражає волю відповідного органу - наказ. Непрямий вплив - це створення умов зацікавленості у виконавців через надання їм можливості обрати варіант поведінки тощо.

Проблема методів координації в управлінській діяльності правоохоронних органів або адміністративно-правових методів лежить у площині їх розумного поєднання з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних чинників, інших умов. Послідовне вирішення цього завдання залежить від темпів роботи з упорядкування всієї системи координації в управлінні правоохоронною системою держави.

У системі методів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю важливе місце займає переконання - особливий засіб правового впливу. Він полягає у тому, щоб суб'єкти координації управління дотримувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорення велінням влади. Це означає впровадження дисциплінованості, розуміння того, що міцна службова дисципліна і законність є необхідною умовою успішної боротьби з економічною злочинністю, а також формування свідомої звички, спрямованої на дотримання інших правових вимог, почуття недопустимості їх порушення, потреби активно боротися з подібними правопорушеннями [230].

Таким чином, переконання - це система заходів правового і неправового характеру, які проводяться у правоохоронних органах, що виявляється у здійсненні виховних, роз'яснювальних і заохочувальних методів, спрямованих на формування у співробітників розуміння необхідності чіткого виконання законів та відомчих нормативних актів.

Основними формами переконання, які застосовуються при організації і здійсненні координації в управлінні правоохоронними органами, є: організація оперативно-розшукових та інших заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань (попередження, виявлення, документування та викриття злочинів, усунення причин та умов, що їм сприяють, тощо); виховання (економічне, правове, моральне та ін.), особистий приклад; роз'яснення завдань правоохоронного органу (усне чи через засоби масової інформації); інструктаж осіб підпорядкованого апарату і громадськості з питань найбільш дієвого виконання поставлених завдань; заохочення (моральне: подяка, нагородження почесним знаком, присвоєння позачергового звання та ін., матеріальне: грошові премії, цінні подарунки тощо); критика роботи і поведінки окремих осіб.

Правовий примус у нашій державі характеризується тим, що цей метод державного впливу є допоміжним, здійснюється на підставі переконання і тільки після його застосування. Він застосовується до порівняно незначної кількості виконавців, які не виконали своїх обов'язків.

До заходів примусу спеціального призначення належать: заходи фізичного впливу, спеціальні засоби,  використання вогнепальної зброї.

Заходи фізичного впливу застосовуються міліцією та працівниками інших органів внутрішніх справ з метою охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю на підставі Закону України "Про міліцію" [404].

Велике значення в управлінні мають психологічні методи. На наш погляд, доцільно розглянути ці методи при відборі кадрів для роботи у правоохоронних органах. При прийомі на роботу до правоохоронних органів надаються переваги професіоналізму, компетентності, ініціативності, соціальній справедливості та ін. Встановлені вимоги для співробітників - мати відповідну освіту і професійну підготовку. У нашій державі вже входить у практику використання психологічних тестів при прийомі на роботу до правоохоронних органів, але здійснюється це формально і переважно у приватних підприємствах та установах або як методи наукового дослідження.

На жаль, творчі можливості людини і особливо співробітників протягом десятиліть залишились недослідженими науковцями правоохоронних органів. На нашу думку, доцільно використовувати вже набутий досвід психологічної науки щодо діагностування і прогнозування особистісних характеристик. Необхідно створювати замовлення і умови науці для розробки особливо актуальних завдань щодо застосування психологічних методів у сфері координації управління правоохоронними органами [230].

Підвищений інтерес психологів, соціологів, педагогів і, безумовно, управлінців до дослідження індивідуально-особистісних властивостей співробітника при вирішенні цілого ряду питань щодо спільної діяльності та взаємодії працівників правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю спонукає спеціалістів-практиків розширювати діапазон використовуваних ними психодіагностичних методів. Такі методи досить важливі для правильного розуміння особистості співробітника. Вони допомагають найбільш раціонально підібрати як явні, так і невикористані скриті здібності для адекватного вибору професії, соціальної ролі, оптимальної самореалізації і адаптації до середовищних умов.

В управлінні правоохоронними органами застосовуються як загальновідомі методи, так і інші, які можна віднести до спеціальних. До останніх належать методи пізнання об'єктивної дійсності (емпіричні: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент; теоретичні: ідеалізація, формалізація тощо) [135, 165].

Методи управління - способи та засоби досягнення поставлених цілей, що визначають якісну сторону управління [161]. Сьогодні використовують різні методи, серед яких розрізняють методи організації і методи діяльності органів управління.

На наш погляд, крім вищеназваних методів, в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю застосовують і координаційні. Методи координації - це засіб і спосіб організації координатором управлінських відносин між координуючими органами. Узгодженість у діях досягається через дії, що урівнюють цілі та обмежують вибір альтернатив за ними. При застосуванні методів координації в управлінні, що мають владний та обов'язковий характер взаємодії, використовують силу впливу не тільки для примусу, а й для доцільної узгодженості у діяннях.

Це дає можливість створити об'єктивні умови для всіх правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю на основі усунення протиріч для досягнення єдиної цілі.

Перевага цих методів, на відміну від інших, полягає у тому, що джерела їх походження пов'язуються не зі статусом органу, який його застосовує, а зі змістом тих завдань, що стоять перед кількома органами.

Координаційні методи дуже схожі з адміністративними. Але, на відміну від адміністративних, для координаційних методів характерні такі риси, як гнучкість, економічність та сумісність з іншими методами.

Методи координації яскраво проявляються у самому процесі забезпечення координації, що пов'язане: по-перше, з пріоритетом тих дій, які необхідні для боротьби з економічною злочинністю; по-друге, - при проектуванні, створенні або удосконаленні організаційних структур, на які покладається координація боротьби з економічною злочинністю; по-третє, - це методи, що використовуються командою, яка виконує координацію та інші процедури у боротьбі зі злочинністю.