4.2. Судове управління як специфічний вид державного управління

Верховні суди штатів наділені великими повноваженнями щодо реалізації управлінської політики, але одночасно суди першої інстанції вирішують основні завдання, пов'язані із здійсненням правосуддя. Здатність судів першої інстанції ефективно і справедливо розглядати справи є результатом управління діяльністю судів.

Як зазначалось, адміністративні функції виконують голови судів різного рівня. Голова суду є основною фігурою в управлінні роботою суду першої інстанції у певному адміністративному районі, що іноді називають ,судовим округом". У деяких штатах повноваження голови суду першої інстанції можуть охоплювати територію цілого штату (наприклад, у Массачусетсі), хоча це не є типовим.

Як правило, основні адміністративні повноваження належать голові суду першої інстанції вищої юрисдикції, але навіть там, де такі повноваження існують, вони мало використовуються з огляду на принцип поваги до судів нижчої юрисдикції [421][665].

У деяких штатах верховний суд чи його голова призначає голів судів першої інстанції. У цьому випадку голови судів відіграють важливу роль у вертикальних владних зв'язках, що спрямовуються від судів останньої інстанції до судів першої інстанції. Як зазначалося в ході семінару ,Організація судової адміністрації США", що проводився (7-21 листопада 1998 р.) Міжнародним інститутом права у Вашингтоні, оскільки призначеному на посаду голови суду немає необхідності діяти надто дипломатично щодо інших суддів суду першої інстанції (на відміну від голів судів, що обираються суддями-членами даного суду), голова суду вільний у прийнятті найскладніших рішень, колегіальне прийняття яких було б ускладнено. У цілому судді судів першої інстанції самі обирають своїх голів, або ж діє система виборів голови на основі старшинства чи ротації.

Суд, у якому працює багато суддів, може бути поділений на великі спеціалізовані колегії, в результаті чого виникає потреба у призначенні судді, який би вирішував адміністративні питання цієї колегії. Отже, крім голови суду, створюється група суддів-адміністраторів. Якщо голова суду обирає суддів, що займаються вирішенням адміністративних питань у колегіях, він передає їм певні адміністративні повноваження.

Слід зазначити, що голови судів першої інстанції продовжують виконувати функції судді суду першої інстанції, як правило, з меншим навантаженням з розгляду справ. Голови судів першої інстанції найчастіше делегують значну частину своїх повноважень адміністратору суду, обраному судом чи головою суду одноосібно. Функції адміністраторів судів першої інстанції значно відрізняються в різних штатах, але, як правило, вони пов'язані з повсякденною діяльністю суду, що дає змогу розмежовувати роль адміністраторів судів першої інстанції від діяльності адміністраторів судів штату. Адміністраторам судів першої інстанції було дуже важко зайняти належне місце в судовій системі. Кожний штат встановлював адміністративні повноваження згідно з місцевою політичною й урядовою кон'юнктурою і бажанням судів першої інстанції делегувати управлінські повноваження. Деякі суди підвищували секретарів до посади адміністратора суду першої інстанції і не залучали до цієї діяльності професійних судових менеджерів. В інших судах цілком покладалися на обраних клерків чи посадових осіб служби пробації, тобто на працівників, яких судді знали особисто і які мали певні управлінські навики.

Обсяг повноважень адміністраторів судів першої інстанції досить різний. Так, деякі адміністратори судів першої інстанції мають такі адміністративні повноваження: управління потоком справ, вирішення бюджетних питань, управління персоналом, купівля матеріальних цінностей, облік готівки, управління судовими документами, запровадження судових технологій, ведення статистичної звітності й аналізу тощо. Інші адміністратори судів першої інстанції здійснюють контроль за роботою клерків  (якщо клерки є призначеними, а не виборними посадовими особами). У великих судах першої інстанції, де працює багато суддів, адміністратор суду має значні повноваження, а тому бюджет і кількість підлеглих працівників адміністратора суду першої інстанції можуть бути навіть більшими, ніж в адміністратора судів штату.

Натомість досить велика кількість адміністраторів судів першої інстанції відіграють дуже обмежену роль, здійснюючи лише ті функції, що не виконуються іншими працівниками суду, і мають дуже обмежені контрольні повноваження. У такий спосіб деякі адміністратори судів першої інстанції здійснюють управління потоком справ, крім звичайних адміністративних функцій, у той час як інші займаються управлінням фінансовими ресурсами та персоналом і певною мірою відсторонені від управління потоком  справ [421][666].

Ще більше ускладнює управління роботою судів першої інстанції та обставина, що іноді виконують свої повноваження кілька адміністраторів судів першої інстанції в районі, де діє два чи більше суди першої інстанції. Адміністратор суду першої інстанції в суді вищого рівня може мати чи не мати розпорядницькі повноваження щодо адміністратора нижчого суду чи суду обмеженої юрисдикції. Подібний розподіл повноважень існує у тих випадках, коли суд спеціальної юрисдикції (наприклад, суд у справах неповнолітніх) має свого власного адміністратора.

Адміністратори судів першої інстанції, як правило, працюють у густонаселених міських і приміських районах. Більшість сільських районів не мають адміністраторів судів першої інстанції, оскільки кількість справ і їх відносна простота не потребують такої посади. Але є штати, де адміністратори регіональних судів першої інстанції здійснюють контроль за діяльністю судів першої інстанції в сільських районах, що охоплюють більшість округів. У цьому випадку клерки можуть діяти, виконуючи функцію допоміжного персоналу на рівні округу і нести відповідальність перед головою й адміністратором суду першої інстанції цього району.

Проведене дослідження системи управління судами, що діє в США, дає підстави зробити висновок про те, що, по-перше, питання судового управління слід поставити в один ряд з такими важливими питаннями, як поділ влади і незалежність судової влади, оскільки допоки суди не завершать перехід до сучасної структури управління, їх незалежність буде певною мірою декларативною. По-друге, судова система України і принципи судового управління розвиваються у правильному напрямку, спираючись насамперед на національну школу і використовуючи досягнення світового досвіду [430][667].

Як і будь-яке соціальне явище, управлінська діяльність має зміст і форму. При цьому зміст — це взаємопов'язані внутрішні, істотні для якісної характеристики певного явища властивості й ознаки, а форма — це зовнішній вираз змісту. Ядро змісту становить сутність, тобто головне, загальне і необхідне у змісті [310][668].

Сутність управлінської діяльності найбільш повно виявляється в її змісті. Саме через зміст управлінської діяльності можна визначити тенденції, які мають місце у державно-управлінській діяльності в різні часи і особливо нині в період реформування всіх сфер суспільного життя.

Слід зазначити, що з приводу визначення змісту державно-управлінської діяльності в юридичній літературі не склалося єдиної думки. Так, Б. М. Лазарєв до змісту відносив цілі та завдання державно-управлінської діяльності, вольові, державно-владні її засади, комплекс управлінських функцій, методи державно-управлінської діяльності.

Такий підхід цікавий, але, на нашу думку, недоліком є те, що визначити межі розширення змісту управління майже неможливо. Зміст повинен тлумачитися максимально конкретно, і в цьому сенсі можна поділяти точку зору Д. М. Бахраха, який до змісту управлінської діяльності відносить сукупність його функцій. Він вважає, що можна виокремити загальні функції, притаманні будь-якому виду управлінської діяльності, тобто типові взаємодії між суб'єктом і об'єктом управлінської діяльності, усталені та відносно самостійні види управлінської діяльності взагалі.

Кожна функція є об'єктивно необхідною і відрізняється сталістю та стабільністю [66][669]. Функції управління відіграють важливу роль у аналізованій сфері, тому на їх розгляді зупинимося докладніше.