Після видання Президентом України Указу про створення Державної судової адміністрації України більшість функцій Міністерства юстиції України перейшло до неї [557][719]. Міністерство займалося вирішенням кадрових питань, веденням статистики, персональним обліком, підвищенням кваліфікації, виконувало щодо судової системи функцію головного розпорядника коштів. Усе це нині виконує судова адміністрація. Новою функцією Міністерства є забезпечення взаємодії з органами суддівського самоврядування. Разом з Радою суддів України Державна судова адміністрація повинна визначати нормативні навантаження на суддю, організовувати запровадження комп'ютерної мережі, забезпечувати технічні засоби фіксації судового процесу, діяльність судових розпорядників, встановлювати зв'язки з іншими органами та установами, в тому числі й інших держав, вивчати практику організації діяльності судів, розробляти пропозиції щодо її удосконалення. Тож з'являється низка нових функцій, які аж ніяк не дублюватимуться з функціями Міністерства юстиції.

Крім того згідно із законом Указ Президента передбачає створення Державної судової адміністрації як центрального органу державної влади зі спеціальним статусом. Особливості цього статусу полягають у тому, що голова Судової адміністрації призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра та за погодженням з Радою суддів України.

Голова Державної судової адміністрації звітує перед Радою суддів України, узгоджує з нею всі нормативні акти. У Законі України ,Про судоустрій України" зазначається:  якщо голова судової адміністрації не виконує свої обов'язки належним чином, на з'їзді суддів йому можуть висловити недовіру. Нічого подібного не відбувалось, коли функції організаційно-технічного забезпечення здійснювало Міністерство юстиції. Отже, на практиці реалізуються положення ,Основних принципів незалежності судової влади", схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 грудня та 13 грудня 1985 р. [675][720] та Рекомендації № (94) 12 ,Незалежність, дієвість та роль суддів", ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 р. [676][721].

Згідно з статтею 125 Закону України ,Про судоустрій України" Державна судова адміністрація покликана здійснювати організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи. При цьому організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів.

До повноважень Державної судової адміністрації належать:

— забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України;

— вивчення практики організації діяльності судів, розробка і внесення у встановленому порядку пропозицій щодо її вдосконалення;

— вивчення кадрових питань апарату судів, прогнозування потреб у спеціалістах, здійснення через Міністерство юстиції та інші органи замовлень на підготовку відповідних спеціалістів;

— ведення статистичного та персонального обліку даних про кадри судів, підготовка матеріалів щодо призначення, обрання та звільнення суддів;

— забезпечення необхідних умов для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створення системи підвищення кваліфікації;

— організація проходження навчальної практики в судових установах і розробка відповідних програм;

— організація роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву, контроль за станом діловодства в судах загальної юрисдикції;

— підготовка матеріалів для формування пропозиції щодо бюджету судів та здійснення заходів щодо їх фінансування;

— виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у передбачених законом випадках;

— здійснення матеріального та соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;

— забезпечення медичного обслуговування і санаторно-курортного лікування суддів та працівників апарату судів, вжиття заходів щодо забезпечення їх житлом;

— забезпечення у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та іншими правоохоронними органами незалежності, недоторканності і безпеки суддів;

— організація та фінансування будівництва та ремонту будинків,  приміщень судів, а також забезпечення їх технічного оснащення;

— організація впровадження у судах комп'ютеризації для судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності, забезпечення судів необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;

— організація діяльності служби судових розпорядників тощо.

Нагальна потреба впровадження у правозастосовчу практику України здійснення судового управління спеціалізованим інститутом — Державною судовою адміністрацією зумовлена певними факторами, зокрема: збільшення кількості і підвищення складності справ приводить до збільшення кількості суддів і персоналу суду; збільшення кількості справ щодо конфліктів сімейних і малолітніх висуває нові вимоги до суддів у здійсненні управління захисними і реабілітаційними мережами, які виходять за межі судів; потреба в альтернативі покаранню у вигляді позбавлення волі, для того щоб розв'язати проблему переповнення пенітенціарних установ. Важливим фактором, що зумовлює необхідність створення окремої системи Державної судової адміністрації є збільшення в судах кількості адміністративних і технічних працівників. Тобто потрібно чітко відмежовувати правосуддя від іншої діяльності суду, що не є правосуддям. Функції судового управління і нагляду можуть бути зосереджені, по-перше, в одному органі — у суді. По-друге, вони можуть бути розділені між судом і Державною судовою адміністрацією, при цьому суд здійснює лише функцію судового нагляду, а Державна судова адміністрація — функцію судового управління [424, 419, 544, 639][722]. І, по-третє, можливе поєднання, за якого суд виконує не тільки функцію судового нагляду, а й паралельно певні функції судового управління. Це своєрідна змішана форма здійснення обох функцій, де не існує ні поділу, ні з'єднання їх в одному органі — у суді [39][723]. Усі ці форми організаційного управління мали місце в різні історичні періоди у різних країнах.

Зростаюча складність суспільного життя і розвиток судочинства в Україні створили адміністративні труднощі, які судді і традиційний персонал судів не може подолати  самостійно [418][724]. Звідси висновок — суди потребують кваліфікованих кадрів, своєрідних адміністраторів, які б організовували і управляли несудовими справами під керівництвом суддів.

Обов'язки судових адміністраторів повинні розрізнятись залежно від місця перебування і розміру судів. Судовий адміністратор діє в адміністративній, а не в юридичній сфері, і тому він повинен володіти навичками, необхідними на будь-якій посаді, пов'язаній із управлінською діяльністю.

На судового адміністратора можуть бути покладені такі функції: управління кадрами, фінансами, потоками справ, технологічне управління, управління інформацією, примiщеннями, здійснення зв'язків з  державними установами, з громадськістю, проведення дослідницької і консультативної діяльності [421][725]. Можливе здійснення цих функцій територіальними управліннями Державної судової адміністрації України. До речі, повноваження територіальних управлінь Державної судової адміністрації Законом України ,Про судоустрій України" не визначені.

Функція з управління кадрами передбачає добір, підготовку і підвищення кваліфікації працівників суду, управління системою видачі заробітної платні, системою оцінки діяльності та винагороди [309][726], а також допомога з інших кадрових питань у судах.

Управління фінансами суду безпосередньо пов'язане з підготовкою бюджету суду, веденням бухгалтерського обліку, придбанням матеріальних цінностей, виплатою заробітної платні.

Виконуючи функцію з управління потоками справ, судовий адміністратор повинен передбачати майбутнє навантаження, кількість справ, розвиток і впровадження автоматичних систем, що забезпечать ефективне призначення справ до розгляду.

Технологічне управління являє собою оцінку перспектив технологій, що розширюють можливості судової системи, і передбачає: використання персональних комп'ютерів для роботи з інформаційними системами; забезпечення електронної передачі даних, графічних зображень й інших даних у системі автоматизованого управління, одержання інформації; оцінка новітніх технологій для відео- і телекомунікаційних систем; засобів мультимедіа в навчанні, професійній підготовці; надання інформації та інших допоміжних комп'ютерних систем, що можуть полегшити роботу судів.

Управління інформацією як функція судового адміністратора пов'язане з: можливістю надавати інформацію тим, хто приймає рішення в найважливіших справах; наглядом за роботою системи через показники, встановлені судом; інформуванням працівників судової системи; забезпеченням належного електронного доступу до судової інформації для юристів, сторін у судовому процесі, урядових закладів і громадськості [615, 580][727].

Здійснюючи діяльність, пов'язану з управлінням приміщеннями, судова адміністрація займається розподілом приміщень для забезпечення доступу всіх громадян, забезпеченням належного місця для роботи суддів.

До функцій судової адміністрації також належить діяльність, спрямована на організацію зв'язків з іншими державними установами з метою сприяння співробітництву, інтеграції систем, підтримуючи при цьому цілісність судової системи як окремої, але рівноправної гілки влади.

Виконуючи функцію зв'язків із громадськістю і надання інформації, судовий адміністратор (судова адміністрація) діє як проміжна ланка в наданні інформації засобам масової інформації і громадськості, а також здійснює підбір та публікацію даних щодо розглянутих і майбутніх судових справ [602][728].

На судову адміністрацію також покладено здійснення дослідницької і консультативної діяльності, пов'язаної з визначенням організаційних проблем і наданням рекомендацій із процедурних та адміністративних змін.

Велике практичне зацікавлення викликає питання співвідношення і взаємодії судової адміністрації з судами і суддями. Судовий адміністратор, виконуючи покладені на нього функції, з одного боку, збільшує час, необхідний суддям для прийняття рішень, а з іншого — привносить знання і можливості судового менеджменту в сферу судової влади.

Зі зростанням навантаження і вимог щодо розв'язання більшої кількості спорів у суддів залишається мало часу для управління щоденними операціями судової системи, планування впровадження нових технологій чи процедур, що можуть поліпшити роботу судової системи. Судова адміністрація допомагає суду розробити стратегію, що поліпшує роботу судової системи, зберігаючи незалежність суддів. Судова адміністрація також покликана визначати цілі суду, здійснювати підготовку і виконання бюджету, передбачати зміни майбутніх навантажень, що матимуть вплив на діяльність і фінансування суду, управляти персоналом суду і програмами їх професійної підготовки і т. д.