- обмін досвідом роботи, у тому числі проведення стажування, консультацій, семінарів і навчальних курсів;

- обмін законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;

- обмін та сприяння у придбанні навчальної і науково-методичної літератури;

- проведення спільних наукових досліджень із проблем, що становлять спільний інтерес;

- обмін на взаємовигідній основі науково-технічною літературою та інформацією.

Велике значення мають положення, що стосуються питань аналітичної розвідки, яка здійснюється з метою протидії міжнаціональним злочинним формуванням. Сьогодні малочисельні інформаційно-аналітичні служби працюють тільки у головних напрямах такої роботи, майже не охоплюючи прогностичний і проблемний аналіз.

Щодо аналітичної розвідки, то вона повинна стабільно функціонувати за трьома напрямами, такими як довгострокова оцінка кримінальної ситуації у регіонах зі складною оперативною обстановкою, регулярні аналітичні огляди подій, що відбуваються, вияв недоліків у інформаційному висвітленні тих чи інших питань. Розрізняють чотири типи розвідувальних даних: стратегічні, тактичні, доказові і орієнтуючі. Отримують розвідувальні дані щодо економічної злочинності відкритими і таємними методами. Для збереження, систематизації та аналізу створюються автоматизовані банки даних (у Росії - "Пресса"), що сприяє інформаційному забезпеченню оперативно-розшукової роботи [178, 45].

Аналіз досвіду координації в управлінні правоохоронними органами інших держав, особливо щодо участі Інтерполу й інших міжнародних правоохоронних організацій, дозволяє зробити висновок і перенести деякі заходи у діяльність правоохоронних органів України.

Відомо, що технічний прогрес впливає не тільки на легальні форми підприємництва та бізнесу. Сьогодні злочини, що мають давню історію та особливі традиції (виготовлення фальшивих грошових знаків та пограбування банків), поступово втрачають значимість і відходять на другий план. Нові аферисти у своїх корисливих цілях все частіше використовують найсучасніші досягнення електроніки. Колись "шанована" спеціальність "ведмежатника" - зломщика банківських сейфів - нині уже рідкість. У той же час комп'ютерна злочинність та викрадення коштів за допомогою електронних засобів зв'язку все частіше привертають до себе увагу з боку правоохоронних органів країн усього світу.

Про серйозність ситуації свідчить той факт, що кримінальні кодекси багатьох держав, які прийнято називати розвиненими, приділяють особливу увагу комп'ютерним злочинам. Такого ж погляду дотримуються і наші колеги з країн СНД. Так, у новому Кримінальному кодексі Російської Федерації злочинам у сфері електронної інформації відведена ціла глава. У КК України є новий розділ ХVІ "Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж" (ст. 361, 362, 363).

Правознавці юридично визнали новий вид інтелектуальних злочинів, спрямованих на протиправне заволодіння коштами, які вчиняються у високотехнологічній сфері електронних розрахунків і повністю закриті для тих, хто не володіє основами комп'ютерної техніки у галузі фінансових комунікацій. Природно, що для захисту від цього виду злочинності правоохоронним органам потрібні будуть підготовлені спеціалісти. Тому , наприклад, у Росії розроблена державна програма по боротьбі з комп'ютерною злочинністю, так як                  збитки від діяльності комп'ютерних шахраїв, обчислюються вже мільйонами доларів [178, 51].

Згідно з п. 4 наказу МВС України від 17 серпня 1996 року № 572 "Про створення Національного центрального консультативного пункту з проблем комп'ютерної злочинності на базі НЦБ Інтерполу" в Укрбюро узагальнена інформація про вчинення комп'ютерних злочинів, що відповідно до запитів була отримана з ГУМВС-УМВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополі. Як свідчить надана інформація, основним об'єктом комп'ютерної злочинності залишається кредитно-фінансова сфера, зокрема банківські установи. Розвиток мережі комерційних банків з великими обсягами фінансових операцій, зростання обсягів переказів коштів між державними і комерційними структурами як у межах країни, так і за кордон, призвели до необхідності вирішення питання про спрощення розрахунків шляхом впровадження у банківську систему комп'ютерних та телекомунікаційних технологій. Введення мережі електронних розрахунків спричинило зміни техніки виконання корисливих злочинів у сфері банківської діяльності. З'явилися нові вразливі ланки ("Банк-Клієнт", міжбанківські мережі), слабку захищеність яких стали використовувати різноманітні технічно оснащені шахраї.

У 1997 році вперше були порушені кримінальні справи за ознаками статті 198-1 Кримінального кодексу України ("Порушення роботи автоматизованих систем"). У 1996 році невстановлена особа здійснила 7 входів до комп'ютерної системи банку "Аваль". Доступ до системи здійснювався з використанням існуючих реквізитів системи "Банк-Клієнт" та паролів клієнтів банку. При цьому була отримана інформація про рух коштів одного з клієнтів.

У Києві Печерським РУВС викрито факт розкрадання грошових коштів із кореспондентського рахунка Києво-Печерського комерційного банку в особливо великих розмірах. Розслідуванням встановлено, що невстановлена особа шляхом внесення неправдивої інформації до банку даних ПЕОМ перерахувала 172 000 доларів США на рахунок Центрально-Європейського банку Угорщини                   (м. Будапешт) [454]. 

Згідно з інформацією УМВС України в Одеській області розкрито діяльність групи осіб, яка через мережу фіктивних підприємств із застосуванням електронної системи здійснення розрахунків "Банк-Клієнт" проводила перерахування грошових коштів на лоро-рахунки банків-нерезидентів з метою їх подальшої конвертації і переведення у готівку. При проведенні обшуків вилучено сучасну електронно-обчислювальну комп'ютерну та телекомунікаційну техніку, що забезпечувала модемний зв'язок з операційним залом і дозволяла оперативно відслідковувати надходження та списання грошових коштів. Внаслідок злочинної діяльності групи протягом 2-х місяців за межі України було перераховано більш ніж 100 млн. гривень. Зазначені злочини були розкриті завдяки оперативним діям поліцейських служб іноземних держав, які є членами Інтерполу [454].  

В Україні на базі НЦБ Інтерполу створено Національний центральний консультативний пункт з проблем комп'ютерної злочинності. Це надало можливість накопичити матеріал про законодавче регулювання та організаційний досвід боротьби з комп'ютерною злочинністю у різних країнах, підготувати ряд аналітичних оглядів і публікацій з цих питань, ознайомити співробітників МВС, прокуратури, суду з новим для України видом злочинів, внести конкретні пропозиції по удосконаленню кримінального законодавства України.

У Службі безпеки України функціонує Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації. Нормативні акти СБУ потребують включення спеціальних ділянок захисту інформації в складі її підрозділів органів та установ. Нещодавно такі структури з'явилися і в Департаменті контррозвідувального  захисту економіки держави СБУ. Вони повинні захищати інформацію, що обробляється відомчими автоматизованими системами від злочинних зазіхань. У ряді оперативних підрозділів СБУ створено групи, які протидіють окремим видам комп'ютерних злочинів  [48, 116]. Іншим напрямом діяльності Інтерполу є боротьба із шахрайством з використанням пластикових платіжних карток  [178, 47]. 

Несанкціоноване копіювання, розповсюдження або публікація програмного забезпечення, яке охороняється правом, є одним з найпоширеніших напрямів злочинної діяльності у світі. Авторське право поширюється на твори, які є інтелектуальним творінням у галузі науки, літератури і мистецтва. До них також належать комп'ютерні програми та зразки топологій напівпровідникової продукції. Незважаючи на швидкі темпи росту комп'ютерної індустрії в Україні та великі обсяги реалізації програмного забезпечення, не надійшло жодної інформації про порушення кримінальних справ за ознаками ст. 136 КК України - "Порушення авторського права".

На думку фахівців, широкого розповсюдження в Україні набуває злочинна діяльність, пов'язана з використанням комп'ютерної техніки для підробки грошових знаків, інших цінних паперів та різноманітних видів документів. Вони виготовляються та роздруковуються за допомогою комп'ютера. Сучасні технології, зокрема сканувальна техніка, лазерні та струйні принтери, дозволяють друкувати копії документів, які раніше неможливо було підробити.

Таким чином, згідно з класифікацією комп'ютерних злочинів, з ГУ УМВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополі у 2001 році аналітичною службою НЦБ Інтерполу отримано інформацію про наступні дії:

- несанкціонований доступ до комп'ютерних систем;

- незаконне маніпулювання комп'ютерними даними та програмами;

- комп'ютерну підробку;

- зберігання або розповсюдження матеріалів, які є об'єктом судового переслідування.

Відсутність інформації за такими категоріями комп'ютерних злочинів, як телефонне шахрайство, комп'ютерне піратство, зміна або пошкодження інформації та деякими іншими категоріями, пов'язана з високим рівнем латентності даної категорії злочинів.

Враховуючи специфіку створення вітчизняних банків та нестабільність фінансового ринку, на наш погляд, найближчим часом можна очікувати зростання комп'ютерної злочинності в Україні.

Одним із видів небезпечних економічних злочинів є шахрайство з платіжними пластиковими картками. Серйозною проблемою це постало у 90-х роках і пов'язане з неправомірним використанням як кредитних, так і дебетних карток. Зазначений вид злочинів відрізняється простотою, відсутністю насилля, а також тим, що потерпілі (банк і законний власник картки), як правило, ніколи не бачать злочинця. З огляду на це, викладені проблеми в основному пов'язані з незаконним використанням кредитних карток. При цьому необхідно пам'ятати, що більшість способів, які використовуються при шахрайстві з кредитними картками, притаманні і новій проблемі шахрайств із дебетними картками.

Загальний обсяг реалізації за допомогою кредитних карток складає щороку майже 7 трильйонів американських доларів [178, 50]. 

Інтерпол не може примусити країни-члени прийняти необхідні закони, але він надає рекомендації з цих питань і постійно звертається до правоохоронних органів з проханням, щоб вони довели своїм національним законодавчим органам необхідність прийняття того чи іншого закону.

Прогноз розвитку злочинності показує, що всі схеми шахрайств із використанням платіжних карток, які використовуються у Західноєвропейських країнах, неминуче з'являться у країнах Східної Європи. Єдина зброя проти цього - вивчення позитивного досвіду інших країн, розробка відповідного законодавства, поліпшення системи навчання і тренування співробітників правоохоронних органів та банківського персоналу.

Як показує практика, при розслідуванні шахрайств з використанням кредитних карток запорукою успіху є добре організована міжнародна взаємодія між правоохоронними органами, фірмами-виробниками пластикових магнітних карток і фінансово-кредитними закладами. Необхідною умовою є також скоординована робота поштових закладів і митних органів, що дозволяє виявляти і перехоплювати партії підроблених карток ще при ввезенні у країну. Це дозволяє також відстежувати їх подальший рух та викривати структуру злочинної організації.