Розповсюдження і збут наркотиків вважається на Заході одним із небезпечних злочинів, завдяки чому організована злочинність отримує надприбутки. Викриттям таких злочинів займаються як кримінальна, так і економічна поліція, зокрема і податкові служби. Значну роль у боротьбі з наркоділками відіграє Інтерпол.

Наступним напрямом співробітництва в рамках Інтерполу є боротьба з відмиванням грошей. Так, на підставі чисельних розслідувань у сфері відмивання грошей та міжнародного фінансового шахрайства зарубіжними аналітиками зазначається, що у багатьох кримінальних справах основну роль відіграють офшорні компанії. Використовуючи можливість існуючих механізмів камуфлювання місця розташування фірми, власників, обсягів статутного капіталу, виданих довіреностей тощо, господарча діяльність та операції проводяться офшорними компаніями як на національному, так і на міжнародному рівнях. Міжнародні експерти постійно вказують у своїх публікаціях на небезпечність офшорних юридичних осіб, ураховуючи їх зв'язок з організованою злочинністю. Більше того, через тривалу глобалізацію економіки очікується подальше радикальне збільшення "офшорного сервісу". Аналітики ООН зазначають, що "офшорні центри" спричиняють великі витоки капіталів за допомогою офшорних фірм. Ці кошти вважаються загубленими для національної економіки. Так, наприклад, заходами, проведеними Укрбюро Інтерполу в межах розслідування Генеральною прокуратурою України кримінальної справи стосовно дніпропетровського радгоспу "Наукова", крім чисельних офшорних фірм-партнерів радгоспу, розташованих на захоплених турецькими військами територіях Кіпру (Північний Кіпр), був відкритий офшорний банк, головними акціонерами і посадовцями якого є громадяни України, мешканці м. Дніпропетровська. Можна лише здогадуватися про обсяги грошових коштів, проведених і "відмитих" через цей банк.

Як було зазначено вище, одним із принципів "офшорного бізнесу" є те, що всі трансакції є винятково інтернаціональними [304].   

Наприклад, з НЦБ Інтерполу в Австрії надійшла інформація про те, що офшорна компанія, яка зареєстрована на о. Мен (Велика Британія), була заснована двома номінальними особами. Вона відкрила розрахунковий рахунок в Австрії. Це зробили двоє громадян Росії, які були власниками тимчасових довіреностей. Компанія отримала СВІФТ-перерахування на суму 18 млн. доларів США з офшорного банку, розташованого на Багамських островах. У графі "відправник" вказано - "один з наших клієнтів". Під час вивчення документації були виявлені ще три офшорні компанії-партнери за угодою щодо купівлі земельної ділянки в Україні (інша інформація відсутня). Прибутки від продажу були перераховані на банківський рахунок багамської офшорної фірми в Республіці Науру. Тобто за наведеною схемою встановити реального бенефіциара або джерело коштів практично неможливо.

На підставі наявних в Укрбюро матеріалів українські резиденти часто використовують офшорні юрисдикції для розміщення і утримання своїх капіталів. Існують випадки, коли посадові особи деяких підприємств були реальними розпорядниками своїх "офшорних" партнерів.

За наявною інформацією для вчинення шахрайських фінансових операцій найчастіше використовуються такі офшорні юрисдикції: о. Мен, о. Гернсі, о. Сарк (Велика Британія), Ірландія, Британські, Віргінські острови, штат Делавер (США), Республіка Вануату, Республіка Науру, Люксембург, Швейцарія, Гонконг, Панама, Сейшельські острови, Багамські острови, о. Невіс, Кайманові острови, Кіпр, о. Джерсі, Гібралтар, Ліхтенштейн, Нідерланди, Беліз.

Очевидно, що криміногенна ситуація в економіці потребує комплексного спільного підходу до її нормалізації як з боку правоохоронних органів, так і з боку фінансових установ держави.

Протидія вказаним негативним факторам повинна здійснюватися, на наш погляд, за такими основними напрямами:

1. На даний час виняткової актуальності набуває внесення істотних змін і доповнень до чинного банківського, податкового, кримінального законодавства та відомчих нормативних актів, які б забезпечили повне функціонування фінансово-господарської системи, створили б умови для мінімізації криміногенних процесів, своєчасного виявлення і попередження економічних злочинів, а саме:

- визначення конкретного механізму взаємодії банківських і фінансових установ із правоохоронними органами щодо вдосконалення вимог Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю";

- визначення напрямів удосконалення Закону України "Про банки, банківську діяльність" щодо вирішення проблем повернення кредитів та встановлення фіктивних операцій, псевдоугод;

- створення ефективного механізму звітності та документообігу щодо вдосконалення Закону України "Про систему оподаткування" з метою боротьби з ухиленням від оподаткування, користуючись законодавчими актами і досвідом зарубіжних країн.

2. Зміцнити у кожному відділенні НБУ, комерційного банку, служби внутрібанківської (міжбанківської) економічної безпеки з відповідним кадровим та технічним забезпеченням, з науково-консультативним підрозділом прогнозування ефективності роботи банківських установ, зорієнтувавши ці підрозділи в першу чергу на виявлення та документування підозрілих фінансових операцій, своєчасне інформування правоохоронних органів і взаємодію з ними у розслідуванні правопорушень.

Розкриттю ряду злочинів, пов'язаних із фінансовими шахрайствами, так званими "Нігерійськими листами 419", також сприяла координація діяльності правоохоронних органів на міжнародному рівні. "Нігерійські листи 419" з'явились у 80-х роках і свою назву одержали від порядкового номера глави Кримінального кодексу Нігерії, яка передбачає відповідальність за такі шахрайські дії. Незважаючи на дуже примітивну форму (неправильне вживання термінів, граматичні помилки, неймовірні умови бізнесових пропозицій тощо), за останні роки кількість шахрайських листів, відправлених із Нігерії до Європи та до інших країн, збільшилась, а довірливі іноземці втратили і продовжують втрачати великі суми грошей.

Після засідання робочої групи в Інтерполі у лютому 1991 року Група з економічних злочинів вивчила більш ніж 4 760 випадків  шахрайства у 66 країнах, а матеріали направлені для розслідування в НЦБ Лагос (Нігерія). Огляд свідчив, що сусідні з Нігерією країни використовуються для розповсюдження листів та зустрічей із потенційними жертвами шахрайств.

Враховуючи діюче в Україні законодавство, можна припустити, що в Україні є випадки, коли потерпілі від шахрайських листів так і не звертаються до правоохоронних органів, побоюючись відповідальності за здійснення незаконних валютних операцій (так само, як незаконне відкриття рахунків у закордонних банківських установах, використання раніше прихованої валютної виручки, незаконні операції з готівковою валютою тощо).

Потрібно зазначити, що шахрайство з передплати - це злочин, який є частиною міжнародної організованої злочинності, коли члени злочинного синдикату проживають у різних країнах світу, але діють скоординовано. Щоб запобігти цим злочинам, країни-члени Інтерполу повинні контролювати діяльність своїх громадян, пояснювати їм, що будь-який зв'язок із нігерійськими шахраями є злочинним.

Спроби Нігерії наодинці вирішити проблему листів типу "419" не знімуть гостроти питання. Міжнародний характер цих злочинів обумовлює ряд ускладнень, які виникають при проведенні розслідувань: наявність норм, що охороняють конфіденційність банківських рахунків, не дуже оперативний зв'язок між правоохоронними органами різних країн, існуючі суттєві відмінності між національними законодавствами, відсутність свідків та доказів, проблеми із залученням іноземних потерпілих до судових процесів тощо.

Аналіз свідчить, що останнім часом в Україні значного поширення набуло створення та використання фіктивних підприємств для приховування прибутків від оподаткування, конвертування коштів. Деякі посадові особи фінансово-кредитних та банківських установ сприяють зростанню зловживань із фінансовими ресурсами, спрямовують грошові потоки на обслуговування угод через фіктивні структури, безпосередньо беруть участь у відмиванні "брудних" коштів, сприяють відтоку цінностей за кордон та, як наслідок, своїми діями створюють умови нестабільності в економіці держави. Усе частіше злочинці використовують існуючу систему розрахунків через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів України для переведення значних коштів у готівку, створюючи з цією метою мережу фіктивних підприємств.

Реєстрація вищезазначених структур відбувається, як правило, за дорученнями, що видані за втраченими або викраденими паспортами, за паспортами громадян за певну винагороду, з використанням підроблених печаток нотаріусів. У подальшому кошти, отримані злочинним шляхом, акумулюються на розрахункових рахунках, що перераховуються різними фірмами з метою їх подальшого конвертування та ухилення від оподаткування.

Для обґрунтування платежів використовуються фіктивні угоди про придбання продукції, оплату виконаних робіт чи наданих послуг тощо. Кошти під виглядом взаєморозрахунків за аналогічними фіктивними договорами із зарубіжними структурами (які, в основному, також не існують) перераховуються на кореспондентські рахунки іноземних банків, а далі - розміщуються на незаконно відкритих за межами України валютних рахунках як фізичних, так і юридичних осіб або конвертуються в іноземну валюту, яка повертається у розпорядження правопорушників.

Практика боротьби з відмиванням коштів, отриманих незаконним шляхом має значний міжнародний досвід. У відповідь на зазначену проблему в 1989 році країнами "Великої Сімки" під час саміту у Парижі був створений спеціальний підрозділ по боротьбі з відмиванням коштів (FATF), метою якого є координація міжнародного співробітництва. Одним із перших завдань підрозділу була розробка рекомендацій для урядів країн світу, які доцільно використовувати при створенні та виконанні національних програм, спрямованих на боротьбу з відмиванням коштів. Як визначає FATF, назріла необхідність зібрати правоохоронні та фінансові органи разом з приватним сектором для того, щоб відпрацювати механізм надання фінансовим установам можливостей відігравати відповідну роль у розв'язанні цієї проблеми. Це означає, що разом з іншими заходами актуальними є залучення відповідних органів до створення систем звітності про фінансові угоди, ідентифікації клієнтів, стандартів зберігання обліків та засобів для перевірки угоди.

За своєю природою відмивання грошей виникає поза колом економічних статистичних даних. Міжнародний валютний фонд, наприклад, повідомив, що сукупний розмір відмивання грошей у світі приблизно становить від 2-5 % світового валового внутрішнього продукту. Тобто розмір сум відмивання грошей перебуває у межах 590 млрд - 1,5 трлн американських доларів. На підставі аналізу багатьох проведених розслідувань у сфері відмивання грошей та міжнародного фінансового шахрайства зарубіжними аналітиками зазначається, що в багатьох кримінальних справах офшорні компанії відіграють основну роль. Використовуючи можливість існуючих механізмів камуфлювання місця розташування фірми, власників, обсягів статутного капіталу, виданих довіреностей, господарча діяльність та операції проводяться офшорними компаніями як на національному, так і на міжнародному рівнях. Міжнародні експерти постійно вказують на небезпечність офшорних юридичних осіб, враховуючи їх зв'язок з організованою злочинністю. Більше того, через тривалу глобалізацію економіки очікується подальше радикальне збільшення "офшорного сервісу". Аналітики ООН зазначають, що офшорні центри спричиняють великі витоки капіталів за допомогою офшорних фірм. Ці кошти в більшості випадків вважаються загубленими для національної економіки.