53 Рада ЄвропиЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИРІШЕННЯСправа «Афанасьев проти України»

Страсбург, 5 квітня 2005 р. Європейський суд з прав людини прийняв таке рішення:

ПРОЦЕДУРА1. Справа була порушена за заявою (№ 38722/02) проти України, поданою до Суду згідно зі ст. 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) громадянином України паном Олексієм Володимировичем Афанасьєвим («заявник) 14 вересня 2002 р.2. Заявника, якому була надана правова допомога, представляв пан А. П. Бущенко, — адвокат, практикуючий у Харкові. Український Уряд («Уряд») представляли його уповноважені — пані В. Лутковська та пані 3. Бортновська.3. Заявник стверджував, що його піддали поганому поводженню під час перебування під вартою міліції на порушення ст. З Конвенції та що він не мав ефективних засобів правового захисту щодо цієї скарги, як того вимагає ст. 13 Конвенції.4. Заява була спрямована до другої секції Суду (Правило 52 § 1 Регламенту Суду). Серед цієї Секції згідно з Правилом 26 § 1 була сформована Палата для розгляду цієї справи (ст. 27 § 1 Конвенції).5. Рішенням від 8 червня 2004 р. Суд оголосив заяву прийнятною.6. Уряд, але не заявник, надав зауваження щодо суті справи (Правило 59 § 1).7. 1 листопада 2004 р. Суд змінив склад своєї Секції (Правило 25 § 1). Ця справа була доручена новому складу другої секції (Правило 52 § 1).ФАКТИІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ8. Заявник народився у 1964 р. і мешкає у місті Харкові, Україна.9. 1 березня 2000 р. заявник був затриманий за підозрою у шахрайстві та доставлений до Київського районного відділу міліції міста Харкова.10. Заявник стверджує, що у районному відділі міліції йому наділи наручники і міліціонери вимагали, щоб він зізнався у злочині. Коли він відмовився, його декіл

ька разів сильно побили. Кожного разу після побиття йому говорили, що якщо він не зізнається, його битимуть і далі. Коли його били останній раз, один з міліціонерів — Г. — вдарив заявника в ліве вухо, наслідком чого стали пухлина і часткова глухота. Після побиття працівники міліції попередили заявника, щоб він «все обдумав» протягом ночі, а в іншому випадку його битимуть знову наступного дня.11. Заявник стверджує, що на його тілі були численні подряпини та синці. 02.03.2000 p., коли міліціонери збиралися доставити його до ізолятора тимчасового тримання, то в ізоляторі відмовилися прийняти його через наявність численних тілесних ушкоджень.12. 03.03.2000 р. заявника супроводили до лікарні, де він був оглянутий лікарем.13. Того самого дня заявника перевели в ізолятор тимчасового тримання.14. 4 березня 2000 р. проти заявника висунули обвинувачення, але відпустили під підписку про невиїзд згідно з рішенням прокурора Київського району міста Харкова.15. З 5 березня до 7 квітня 2000 р. заявник проходив медичний огляд у відділі судово-медичної експертизи. Судово-медичний експерт зафіксував різноманітні ушкодження на тілі заявника. Серед ушкоджень були пошкодження лівого вуха, а також синці на тулубі, обличчі, лівій руці та лівій нозі (які Урядом кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження). Експерт також зазначив приблизну дату, коли заявник отримав ці ушкодження: від 5 до 7 днів до 7 березня 2000 р. Ці дати збігалися з періодом тримання заявника в Київському районному відділі міліції.16. 13 квітня 2000 р. заявник звернувся до прокурора Харківської області з проханням порушити кримінальну справу проти міліціонерів щодо застосування до нього тортур. Заяву направили на розгляд до прокуратури Київського району міста Харкова.17. 24 квітня та 18 травня 2000 р. заявник звернувся до прокуратури Київського району з проханням інформувати його щодо результатів розгляду своєї заяви.18. 24 квітня 2000 р. помічник прокурора Київського району міста Харкова прийняв постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. У своїй постанові помічник прокурора зазначав, що 10 лютого 2000 р. проти заявника була порушена кримінальна справа. Заявник добровільно зізнався у вчиненні ним злочинів, за якими йому було висунуте обвинувачення, коли дізнався, що його спільники вже зізналися. До того ж, міліціонери були опитані щодо скарг заявника і повністю заперечували звинувачення проти них. Помічник прокурора зробив такий висновок:«(...) незважаючи на те, що з акта судово-медичного освідування № 747/с від 5 квітня 2000 р. [випливає, що заявник отримав] легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, жодних доказів завдання йому згаданих у акті тілесних ушкоджень працівниками міліції Київського районного відділу міліції м. Харкова не знайдено. Доводи [заявника], викладені у його заяві, слід вважати вигаданими. У цей час йому достовірно відомо про те, що стосовно нього слідством знайдено достатньо доказів щодо вчинення їм злочинів, у яких він звинувачується. Він переслідує мету уникнути покарання, на яке заслуговує».19. З червня 2000 р. заявник подав скаргу на цю постанову до Київського районного суду та оскаржив її до прокуратури міста Харкова. (Уряд вважає, що до прокуратури Харківської області заявник подав скаргу 3 липня 2000 р., а до суду — 14 вересня 2000 p., див. параграф 21 нижче).20. 20 червня 2000 р. прокуратура міста Харкова повідомила заявнику про те, що вона відхилила його скаргу щодо скасування постанови від 24 квітня 2000 р.21. 14 вересня 2000 р. заявник подав скаргу до Київського районного суду міста Харкова на постанову від 24 квітня 2000 р.22. 19 жовтня 2000 р. Київський районний суд міста Харкова скасував постанову прокурора від 24 квітня 2000 р. і порушив кримінальну справу щодо вказаних заявником працівників міліції за ч. 2 ст.166 Кримінального кодексу України (перевищення влади). Суд вирішив, що прокурор не розслідував причини, з яких утворилися ушкодження в заявника, а також що відмова прокурора порушити кримінальну справу щодо згаданих працівників міліції була необґрунтованою.23. Кримінальна справа була направлена до прокуратури Київського району. 10 листопада 2000 р. ця прокуратура звернулася до прокуратури Харківської області з проханням опротестувати постанову Київського районного суду від 19 жовтня 2000 р. до президії Харківського обласного суду у порядку нагляду. Заявника повідомили про це 26 січня 2001 р.24. 25 квітня 2001 р. прокуратура Харківської області відхилила це прохання за відсутністю підстав для такого протесту і повернула справу до прокуратури району. Заявник був повідомлений про це листом від 27 квітня 2001 р.25. Кримінальне розслідування було розпочате 28 квітня 2001 р. прокурором Київського району, але було припинене постановою від 3 вересня 2001 р. за відсутністю складу злочину. Тим не менше, як стверджував Уряд, між травнем та листопадом 2001 р. слідчий допитав кілька свідків, у тому числі працівників міліції та родичів заявника.26. За скаргою заявника 29 жовтня 2001 р. прокуратура Харківської області скасувала постанову прокуратури Київського району і передала справу до прокуратури міста Харкова. Остання в свою чергу 7 листопада 2001 р. передала справу до прокуратури Жовтневого району для подальшого попереднього розслідування.27.13 листопада 2001 р. прокуратура Жовтневого району розпочала розслідування.28. У листопаді та грудні 2001 р. були допитані ще кілька свідків та проведені очні ставки.29. 20 листопада 2001 р. у ході розслідування була призначена судово-медична експертиза.30. 4 грудня 2001 р. експерт зробила висновок, що в заявника виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що могли виникнути при обставинах, вказаних заявником.31. 12 грудня 2001 р. була призначена додаткова судово-медична експертиза через неповноту першої.32. Згідно з позицією Уряду, 25 лютого 2002 р. другий висновок експертів підтвердив, що заявник зазнав легких тілесних ушкоджень до його тримання у Київському районному відділі міліції.33. За клопотанням адвоката заявника, один з медичних експертів був допитаний у присутності адвоката 21 травня 2002 р. Того ж дня адвокат звернувся з клопотанням здійснити повторну судово-медичну експертизу, оскільки, на його погляд, другому висновку бракувало будь-якого наукового обґрунтування, а, крім того, він суперечив іншим доказам у справі. І хоча прокурор одержав клопотання адвоката, тим не менше, відповіді на нього адвокат так і не отримав.34. 28 березня 2002 р. після закінчення додаткового слідства прокуратура Жовтневого району прийняла постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину. (Заявника повідомили про це 16 квітня 2002 p.). Прокурор стверджував, між іншим, що працівники міліції на допитах заперечували звинувачення щодо них та пояснювали скарги заявника тим, що проти нього здійснювалось кримінальне розслідування. Прокурор далі стверджував, що свідчення Т. та О., що підтверджували скарги заявника, не можна брати до уваги, оскільки вони спільно із заявником звинувачувались у злочині. Прокурор також посилався на те, що за висновком судово-медичної експертизи ушкодження мог­ли бути завдані заявнику до того, як він потрапив до районного відділу міліції.35. 16 квітня та 31 травня 2002 р. заявник та його адвокат запросили у прокурора району надати їм доступ до матеріалів справи. Листом від 10 червня 2002 р. прокурор відповів, що матеріали справи були спрямовані до прокуратури області на перевірку.36. Після кількох скарг заявника та його адвоката до районної, обласної та Генеральної прокуратур прокуратура Харківської області 9 жовтня 2002 р. повідо­мила заявнику, що кримінальна справа стосовно стверджуваного перевищення влади працівниками міліції припинена, але справа щодо завдання легких тілесних ушкоджень передана для подальшого розслідування.37. Того ж дня, 9 жовтня 2002 р. прокуратура міста Харкова скасувала постанову від 28 березня 2002 р. та надіслала кримінальну справу до прокуратури Жовтневого району для подальшого розслідування, яка 23 серпня 2002 р. поновила слідство.38. Через суперечності у висновках попередніх судово-медичних експертиз проведення повторної експертизи було доручене Головному бюро судово-медичних експертиз у місті Києві.39. 2 червня 2003 р. прокуратура Жовтневого району одержала висновок експерта від 3 лютого 2003 р., в якому зазначалося, що заявник отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які могли бути отримані за обставин, на які посилається заявник.40. 25 червня 2003 р. прокуратура Харківської області наказала прокуратурі Жовтневого району завершити слідство якомога раніше.41. 9 липня 2003 р. прокуратура Жовтневого району своєю постановою припинила кримінальне розслідування за відсутністю у діях працівників міліції складу злочину. Вона перекваліфікувала склад злочину на завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень невстановленими особами та передала кримінальну справу для розслідування до Київського районного відділу міліції.42. Заявник оскаржив цю постанову до Жовтневого районного суду.43. 15 листопада 2003 р. кримінальне розслідування було зупинене і було вирішено продовжити оперативні заходи з метою встановити винних осіб.44. 31 грудня 2003 р. Жовтневий районний суд скасував постанову від 9 липня 2003 р. та передав справу для додаткового розслідування. Суд відзначив, зокрема, що органи розслідування не здійснили необхідних заходів, щоб встановити та допитати незалежних свідків, враховуючи те, що свідчення заявника та працівників міліції суперечать одне одному.45. 30 березня 2004 р. прокуратура Жовтневого району ухвалила постанову про припинення кримінальної справи проти працівників міліції, зазначених заявником, та вирішила, що обставини завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень потребують додаткового розслідування.46. Розслідування продовжується до цього часу, оскільки винні ще не встановлені.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО1. Конституція України47. Відповідне положення з Конституції України передбачає: