455 12.15. Усиновлення: поняття, порядок оформлення усиновлення, особи, які можуть стати усиновителями; правові наслідки усиновлення. Усиновлення дітей громадян України іноземними громадянами. Участь адвоката у справах такої категорії.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах доч­ки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини прова­диться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновленою може бути дитина (тобто особа до досягнення нею вісімнадцяти років). У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклу­вання. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, мо­же бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сест­ри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може по­становити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають пра­во знати про нове місце її проживання.

До усиновлювача дитини ставляться такі вимоги:

це може бути тільки повнолітня дієздатна особа;

особа має бути старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років (у разі у

синовлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років);

усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі;

особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину (якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини).

Усиновлювачами можуть бути подружжя. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не пе­ребуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постано­вити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

обмежені у дієздатності;

визнані недієздатними;

позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи нарко­логічному диспансері;

зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

Крім того, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких супере­чать інтересам дитини.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

в сім'ї якого виховується дитина;

який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

який є родичем дитини.

Крім зазаначених осіб переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, пе­редані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, службові особи ор­ганів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи робо­чих днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь район­них, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконав­чих комітетів міських, районних у містах рад. Районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них зобов'язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим (далі — АРК), обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які ба­жали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до урядового органу державного уп­равління з усиновлення та захисту прав дитини у складі центрального органу ви­конавчої влади з питань сім'ї та молоді (далі — урядовий орган державного уп­равління з усиновлення та захисту прав дитини).

Порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклу­вання чи на виховання в сім'ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлен­ня встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За невиконання перелічених вище вимог, подання недостовірних відомостей, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники за­кладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управління­ми районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпо­середнє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством у справах молоді, сім'ї та тендерної політики АРК, службами у справах неповнолітніх об­ласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також урядовим органом державного управління з усиновлення та захисту прав дитини у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Облік іноземців та осіб без громадянства, які бажають усиновити дітей, ве­деться виключно урядовим органом державного управління з усиновлення та за­хисту прав дитини у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з яки­ми вона проживає, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.

Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усинов­лення потрібна згода їхніх батьків.

Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я.

Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усинов­лення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здо­ров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:

невідомі;

визнані безвісно відсутніми;

визнані недієздатними;

позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, як­що судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздат­ним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд вста­новить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. По­дання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дити­ну, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;

особу дитини та стан її здоров'я;

ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При дотриманні всіх цих умов здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обста­вини, що мають істотне значення.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення. За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зра­зок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усинови­ти дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була уси­новлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.