Законодавством України встановлена кримінальна відповідальність за кон­трабанду. Так, ст. 201 КК України передбачає, що контрабанда, тобто переміщен­ня товарів через митний кордон України поза митним контролем або з прихову­ванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стра­тегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. Якщо ці дії вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за зло­чин, передбачений цією статтею, — то вони караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порушення митних правил ставало предметом розгляду Верховного Суду України. Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. № 2 «Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил» звертається увага судів на те, що контрабанда є одним зі злочинів, які мають підвищену суспільну небезпечність, оскільки посягає на встановлений порядок переміщення через митний кордон України матеріальних цінностей і може завда­ти збитків економіці держави, її культурній спадщині, сприяти розширенню тіньового сектора економіки, а в окремих випадках поєднуватися із вчиненням інших тяжких злочинів.

Під переміщенням предметів поза митним контролем розуміється їх пере­міщення через митний кордон поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення. Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю — це їх переміщення через митний кордон:

із використанням тайників або інших засобів, що утруднюють їх виявлення;

шляхом надання одним предметам вигляду інших;

шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.

Під тайниками розуміють спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні порожнини, ємкості транспортних засобів, бага­жу тощо.

Використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, має визна­ватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини.

Надання одним предметам вигляду інших — це зміна їх зовнішніх ознак (форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

Необхідно враховувати, що підставою для переміщення предметів через мит­ний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон; зокрема, це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Підробленими вважаються як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими відбит­ками печаток, штампів, підписами тощо.

Під незаконно одержаними розуміються документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку пере­міщуються, тощо не відповідають дійсності.

При визначенні вартості предмета контрабанди потрібно виходити з норма­тивних актів про ціни й ціноутворення на відповідні предмети. У разі необ­хідності це питання може бути вирішено на підставі висновку експерта.

У разі, коли предмет контрабанди вивезено за межі України, реалізовано чи знищено або ж місце його знаходження не встановлено, при визначенні його вар­тості можуть бути використані відомості, що є в митних, товарно-супровідних та інших документах.

Поняття історичних і культурних цінностей визначено у ст. 1 Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності, від 17 листопада 1970 р. (чинна для України з 28 червня 1988 p.). Належність предмета до такої категорії та його вартість встановлюються на підставі висновку експертизи.

Під групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, розуміють двох і більше осіб, які спеціально об'єдналися для вчинення одного чи декількох незаконних переміщень предметів через митний кордон. Характерною ознакою цієї групи є те, що її члени усвідомлюють, що контрабанда вчиняється саме такою групою, тому кожен з них має нести відповідальність як співвиконавець, неза­лежно від ролі, яку він виконував. За відсутності такої ознаки дії осіб, які сприя­ли вчиненню контрабанди, необхідно розглядати як співучасть у злочині.

Зверталася також увага судів на те, що дії осіб, які мають умисел на незаконне переміщення через митний кордон предметів у великому розмірі, але переміщу­ють їх (у тому числі за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від двохсот офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати, утворюють склад злочину. За таких обставин співвиконавцями злочину визнаються особи, які усвідомлювали, що їх дії є складовою всього обсягу дій по переміщенню підготованої партії предметів. Якщо умисел окремих осіб був спрямований на переміщення лише частини предметів у неве­ликому розмірі і вони не були обізнані про всю їх кількість, підготовану для контрабанди, відповідальність для них настає за МК України як за порушення митних правил.

У випадках, коли предмети умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її територію, а фактично — з метою їх реалізації в Україні, такі дії за наяв­ності необхідних ознак утворюють такий склад злочину як контрабанда, оскільки за таких обставин до митного органу як підстава для переміщення предметів по­даються документи, що містять неправдиві дані.

Контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Для кваліфікації дій як контрабанди не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи настали від цього шкідливі наслідки. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення предметів через митний кордон України.

Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, в тому числі й повторного, при виїзді за межі України, вчи­нене належить кваліфікувати як замах на контрабанду.

Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, які ви­явлено під час митного контролю, утворює закінчений склад злочину.

Створення умов для контрабанди (підшукання клієнтів, визначення шляхів переміщення предметів, надання їм іншого вигляду, підроблення документів чи залучення осіб з метою забезпечення безперешкодного переміщення предметів контрабанди, приготування відповідних знарядь і засобів тощо) потрібно розгля­дати як готування до цього злочину, а дії, пов'язані зі спробою незаконного переміщення предметів через митний кордон і не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного, — як замах на його вчинення.

Пленум Верховного Суду України також вказував, що судам необхідно мати на увазі, що добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість дове­дення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього.

Добровільною відмовою вважається, зокрема, така поведінка особи, коли во­на до фактичного незаконного переміщення предметів через митний кордон, усвідомлюючи відсутність перешкоди для цього, з власної волі відмовляється від вчинення злочину.

Вчинення контрабанди посадовою особою з використанням свого посадового становища необхідно додатково кваліфікувати за нормою кримінального закону, яка передбачає відповідальність за посадовий злочин. Дії посадової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, належить розглядати як пособництво в контрабанді, вчинене шляхом приховування від митного контролю (якщо ця особа не входить до групи осіб, які організувалися для вчинення контрабанди), та відповідний посадовий злочин.

Суди мають забезпечувати всебічне, повне й об'єктивне дослідження матеріалів кожної справи про порушення митних правил, давати правильну юри­дичну оцінку вчиненим правопорушенням з тим, щоб виключити випадки при­тягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили контрабанду.

Відповідно до вимог статей 122, 128 МК України, вилучення предметів і доку­ментів повинно бути зафіксовано в протоколі про порушення митних правил, а якщо це мало місце не одночасно з його складанням, — в окремому протоколі. При цьому потрібно зазначити необхідні для розгляду справи відомості про осо­бу, яка вчинила порушення митних правил (якщо її встановлено), час і місце вчи­нення порушення, у чому конкретно воно полягало, статтю МК України, за якою особа притягується до відповідальності, пояснення правопорушника, прізвища та адреси свідків (якщо вони є), точну кількість, міру, вагу, вартість вилучених предметів, особливі ознаки предметів та документів.

Згідно зі ст. 138 МК України та ст. 268 КпАП України справа про порушення митних правил розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Про місце й час розгляду, погоджені із судом, її має повідомити митний орган, яким складено протокол. За відсутності особи, яка притягується до відповідальності, справа може бути розглянута судом лише у випадках, коли є дані про те, що цю особу було своєчасно повідомлено про місце й час розгляду і від неї не надійшло клопотання про відкладення останнього, або що дана особа перебуває за межами України чи місце її знаходження не встанов­лено, або що порушення було вчинене під час пересилання предметів у міжна­родних поштових відправленнях.

У справах, що розглядаються за участю особи, яка притягується до відпові­дальності, чи викликаних до суду свідків, ведеться протокол судового засідання.