Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотан­ням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державни­ми органами водного господарства, — в разі використання поверхневих вод, дер­жавними органами геології — в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я — в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт викорис­тання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які вида­ли дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадця­ти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водоко­ристування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

У користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого зна­чення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоров­чих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його части­ни) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада АРК і обласні ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада АРК та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до ВК України та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погод­женим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх час­тин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому ВК України. Користування водними об'єктами (їх части­нами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавст­ва і регулюється ВК України та іншими актами законодавства України.

Користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту здійснюється безкоштовно та без надання відповідного дозволу. У разі необхід­ності воно може бути частково або повністю заборонено Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних державних органів водного господарства або охорони навколишньо­го природного середовища згідно з законодавством.

Користування водними об'єктами, які мають особливе державне значення, наукову або культурну цінність, а також тими, що входять до складу систем обо­ротного водопостачання теплових та атомних електростанцій, може бути частко­во чи повністю заборонено в порядку, встановленому законодавством. Лісосплав на водних об'єктах забороняється.

Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припи­няється у разі:

якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;

закінчення строку спеціального водокористування;

ліквідації підприємств, установ чи організацій;

передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;

визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, на­укову, культурну чи лікувальну цінність;

порушення умов спеціального водокористування та охорони вод;

виникнення необхідності першочергового задоволення питних і госпо­дарсько-побутових потреб населення;

систематичного невнесення збору в строки, визначені законодавством. Законодавством України можуть бути передбачені й інші підстави для припи­нення права спеціального водокористування.

Припинення права спеціального водокористування здійснюється:

за клопотанням водокористувача;

за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування;

за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних рад;

на вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування. Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, за винятком випадків, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокористувача чи за його клопотанням. Порядок відшкодування таких збитків водокористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення використо­вуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам.

Водокористувачі мають право вимагати від власника вод (водопостачальника) відомості про якість питної води. У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористу­вання і санітарним нормам їх використання припиняється за рішенням держав­них органів санітарного нагляду.

Під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водо­проводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, норма­тивів якості води і дозволів на спеціальне водокористування. Ці підприємства зобов'язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об'єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства і місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води. На централізованих водо­заборах підземних вод в межах їх родовищ та на прилеглих територіях водоко­ристувачі повинні облаштовувати локальну мережу спостережувальних сверд­ловин.

Під час використання води для питних і господарсько-побутових потреб насе­лення в порядку нецентралізованого водопостачання юридичні і фізичні особи здійснюють її забір безпосередньо з поверхневих або підземних водних об'єктів у порядку загального і спеціального водокористування. Періодичний контроль за якістю води, що використовується для нецентралізованого водопостачання насе­лення, здійснюється державними органами санітарного нагляду за рахунок водо­користувачів.

Підземні води питної якості використовують у першу чергу для задоволення потреб питного і господарсько-побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:

можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовно­го водопостачання;

містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;

містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;

містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концент­рації;

перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань;

за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допу­стимі нормативи;

призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на З градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період;

є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищен­ня і знезараження.

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.

У разі перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидан­ня забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) чи припинено в порядку, вста­новленому законодавством.

Підприємства, які відкачують шахтні, кар'єрні та рудникові води для запо­бігання затоплення шахт, кар'єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов'язані впроваджувати ефективні технології, що забезпечують зни­ження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об'єкти, а підприємства, що добувають нафту і газ, повертають супутньо-пластові води нафтогазових родовищ до підземних горизонтів.

Умови скидання цих вод у водні об'єкти та повернення до підземних гори­зонтів супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ встановлюються органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Підприємства, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язані впрова­джувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти.

Умови скидання цих вод у водні об'єкти встановлюються державними органа­ми охорони навколишнього природного середовища.

Підприємства, що мають накопичувачі промислових забруднених стічних чи шахтних, кар'єрних, рудникових вод, зобов'язані впроваджувати ефективні тех­нології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичувачами.

Скидання цих вод у поверхневі водні об'єкти здійснюється згідно з індивіду­альним регламентом, погодженим з державними органами охорони навколиш­нього природного середовища.

Використання технологічних водойм (ставки-охолоджувачі теплових і атом­них станцій, рибоводні ставки, ставки-відстійники та інші) повинно проводи­тись відповідно до норм і правил експлуатації, визначених у технічних проектах, затверджених у встановленому законодавством порядку.

Створення полігонів для захоронення у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, забруднюючих рідинних речовин, відходів вироб­ництва та стічних вод, включаючи мінералізовані шахтні та термальні води, що утворюються на основі природних вод і не піддаються очищенню існуючими ме­тодами, допускається у виняткових випадках після проведення спеціальних досліджень з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконав­чої влади з питань екології та природних ресурсів, за проектами, погодженими із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань охорони здоров'я, з питань нагляду за охороною праці та відповідною місцевою радою.